Ухвала суду № 56484790, 29.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" лютого 2016 р. м. Київ К/800/7536/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року

у справі № 820/15060/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів»

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та постановити ухвалу про примирення сторін у відповідності до п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» з питань повноти відображення у податковому обліку господарських відносин з контрагентом ПП «Агентство маркетингових досліджень» за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року відповідачем складено акт від 11.07.2014 року № 663/2220/36167208, яким встановлено порушення п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 139 675, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 року № 0000192220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 209 513, 00 грн., в тому числі 139 675, 00 грн. - за основним платежем та 69 838, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у періоді, що перевірявся, та правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем на підтвердження виконання договору про надання послуг між позивачем (замовник) та ПП «Агентство маркетингових досліджень» (виконавець), платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), звіти, не підтверджують реального виконання послуг, факт надання послуг, мету та сенс таких послуг, а також їх вплив на господарську діяльність підприємства позивача.

Звертаючись із касаційної скаргою у даній справі, ТОВ «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» посилається на неправомірне неврахування судом апеляційної інстанції наміру позивача застосувати податковий компроміс, чому передувало клопотання про зупинення провадження у справі з метою примирення сторін, яке було відхилено.

При цьому позивач зазначає, що 16.02.2015 року ним було подано до Ізюмської ОДПІ заяву про застосування податкового компромісу стосовно податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 року № 0000192220 та згідно із доданим до касаційної скарги платіжним дорученням від 18.02.2015 року № 1266 сплачено 5 відсотків від визначеної суми.

Крім того, 17.02.2015 року до проведення судового засідання о 09.00 позивачем було надано в канцелярію Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року клопотання про примирення сторін у справі № 820/15060/14 на підставі реалізації податкового компромісу, в якому він просив розглянути це клопотання без його участі.

З даного приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.07.2014 року № 0000192220, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 51 КАС України сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 136 КАС України сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Згідно з п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Таким чином, до податкових зобов'язань, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України країни сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Отже, у разі закінчення апеляційного розгляду справи сторона втрачає право на застосування податкового компромісу.

Положеннями ч. 2 ст. 113 КАС України передбачено, що за клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року прийнята в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази подання позивачем 17.02.2015 року до суду апеляційної інстанції клопотання про затвердження примирення сторін з доданою копією заяви про застосування податкового компромісу до Ізюмської ОДПІ, яка зареєстрована податковим органом 16.02.2015 року, для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати наявність або відсутність підстав для задоволення клопотання позивача щодо примиренням сторін, на підставі якого суд має право закрити провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на підставі частини 2 статті 227 КАС України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів» задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року у справі № 820/15060/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук