Ухвала суду № 56484781, 22.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2016 р. м. Київ К/800/27719/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Ковтун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Різалт-Нафтопродукти»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року

у справі № 818/8756/13-а

за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Різалт-Нафтопродукти»

про нарахування податкових зобов'язань,

в с т а н о в и в:

Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Різалт-Нафтопродукти» про нарахування податкових зобов'язань.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Ухвалено провести ТОВ «Різалт-Нафтопродукти» нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 256 166, 67 та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 294 775, 00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Різалт-Нафтопродукти» з питань дотримання вимог податкового законодавства при реалізації єдиного майнового комплексу - багатопаливної АЗС, розташованої за адресою: Сумська область, село Пологи, вулиця Київська, буд. 2, за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012 року, позивачем складено акт від 08.08.2013 року № 34/2200/23997935, яким встановлено порушення: - п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 39.1, 39.3 ст. 39, п. 135.1, пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138, ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 294 775, 00 грн.; - п.п. 39.1, 39.3 ст. 39, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 256 166, 67 грн.

На підставі акта перевірки 22.08.2013 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0000562200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 294 775, 00 грн.; - № 0000552200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 256 166, 67 грн. за основним платежем та 64 041, 67 за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження дані податкові повідомлення-рішення є відкликані.

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просив провести нарахування платнику податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 256 166, 67 грн. та з податку на прибуток в розмірі 294 775, 00 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки (абз. 2 п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України).

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності (абз. 3 п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

Порядок визначення звичайних цін в період, який підлягав перевірці, був врегульований положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв в цій частині до 01.01.2013 року).

За змістом пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно із пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для збільшення відповідачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та по податку на додану вартість стало визначення податковим органом звичайної ціни до здійсненої в грудні 2011 року операції з продажу єдиного майнового комплексу - багатопаливної АЗС Приватному підприємству «Компанія «Надєжда».

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 року у справі 21-328а11, при визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

Крім того, у цій постанові зазначається, що з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Встановлено, що звичайна ціна об'єкта продажу була визначена позивачем на підставі звіту з оцінки майна, складеного судовим експертом-автотоварознавцем Консультативно-експертного бюро «Автоесперт» Кучмаєм М.Н.

Таким чином, суд першої інстанцій, враховуючи те, що доказів використання Охтирською ОДПІ при визначенні звичайної ціни договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, або доказів відсутності на відповідному ринку операцій з ідентичними товарами, не надано, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки інформація, на яку посилається позивач, не є підставою для визначення звичайної ціни.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, не звернув увагу на наведені вимоги законодавства та правову позицію Верховного Суду України, а тому безпідставно керувався зазначеними вище результатами незалежної оцінки майна.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Різалт-Нафтопродукти» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року у справі № 818/8756/13-а скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року у справі № 818/8756/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук