Ухвала суду № 56484749, 29.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Київ К/800/12129/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року

у справі № 808/10065/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь МЦ»

про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках як погашення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь МЦ» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках як погашення податкового боргу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь МЦ» податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 11 083, 60 грн. з рахунків платника податків у банках, а також за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь МЦ».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2014 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь МЦ» у всіх банках обслуговуючих такого платника податків на користь УК у Ленінському районі м. Запоріжжя податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 3 146, 31 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.02.2013 року ТОВ «Інтерсталь МЦ» падано до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 1300004236 за 2013 рік, в якій самостійно задекларовано річну суму податкового зобов'язання в розмірі 13 300, 28 грн., місячна плата складає 1 108, 36 грн.

Відповідачем обов'язок щодо сплати самостійно задекларованого податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2013 рік у сумі 11 083, 00 грн. не виконано.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволенні позову, враховуючи таке.

Згідно із п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В силу п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (абзац другий п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 04.01.2013 року № 4, яку отримано представником відповідача 25.01.2013 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не сплачено самостійно визначене податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з січня по жовтень 2013 року (по даті нарахування на 02.03.2013, 30.03.2013, 30.04.2013, 30.05.2013, 30.06.2013, 30.07.2013, 30.08.2013, 30.09.2013, 30.10.2013, 30.11.2013), яке в загальній сумі складає 11 083, 60 грн.

Підставою для висновку суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову стали встановлені цим судом обставини щодо наявності обв'язку зі сплати земельного податку лише до 26.03.2013 року.

Так, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомості, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, буд. 2, об'єкт нерухомого майна, який розташований на земельні ділянці, за яку позивач вимагає стягнути суму орендної плати, перебуває у власності ПП «Амтек-А» з 27.03.2013 року.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачу необхідно сплатити суму боргу за період перебування відповідної земельної ділянки у користуванні, а саме з 01.01.2013 року по 26.03.2013 року включно, що складає 3 146, 31 грн.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року у справі № 808/10065/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук