Ухвала суду № 56484592, 22.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року м. Київ К/800/47114/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2014 року

у справі № 804/4671/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленора»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленора» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2014 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року № 0000062207 та від 21.02.2013 року № 0000132207.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ленора» з питання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно декларації за липень 2012 року відповідачем складено акт від 27.11.2012 року № 1609/2271, яким встановлено порушення: - п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування та як наслідок завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24), задекларованого підприємством у декларації з ПДВ за липень 2012 року, у сумі 181 296, 00 грн.; - пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 164 200, 00 грн.

На підставі відповідного акта перевірки 06.12.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 0000062207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181 296, 00 грн. та форми «Р» № 0000072207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 164 200, 00 грн. за основним платежем та 41 050, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Листом від 14.01.2013 року № 154/10/10-25 ДПС у Дніпропетровській області зобов'язала ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська провести перевірку ТОВ «Ленора», за результатами якої складено акт від 31.01.2013 року № 289/22-7/32466358, яким встановлено порушення п.п. 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування та як наслідок завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24), задекларованого підприємством у декларації з ПДВ за липень 2012 року, у сумі 181 296, 00 грн.; - пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 164 200, 00 грн.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 14.02.2013 року № 719/10/1025 первинну скаргу позивача задоволено частково, зокрема, податкове повідомлення рішення від 06.12.2012 року № 0000062207 залишено без змін, а податкове повідомлення рішення від 06.12.2012 року № 0000072207 скасовано в частині 156 613, 00 грн. визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж 125 191, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31 422, 00 грн.), в іншій частині залишено без змін.

При скасуванні податкового повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0000072207 в частині зазначеною вище ДПС визнано неправомірним зменшення позивачу на 164 200, 00 грн. податкового кредиту за грудень 2010 року, оскільки податковою інспекцією не зібрано необхідної доказової бази для невизнання права позивача на отримання податкового кредиту у вказаній сумі на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, не досліджено факти поставки та оплати відповідного майна, його використання в оподатковуваних операціях та/або фактичну наявність на момент декларування та перевірки.

Разом з тим, ДПС визнано правомірним зменшення задекларованого ТОВ «Ленора» у декларації з ПДВ за липень 2012 року від'ємного значення на 181 296, 00 грн., але за іншими підставами, ніж викладені у актах перевірки від 27.11.2012 року № 1609/2271 та від 31.01.2013 року № 289/22-7/32466358. Фактично підставою для висновку про порушення позивачем правил формування податкового кредиту стало часткове включення (подрібнення) останнім сум, зазначених у податкових накладних.

21.02.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 39 009, 00 грн. за основним платежем та 9 628, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами повторної скарги позивача рішенням ДПС України від 21.03.2013 року № 4371/6/20-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС у Дніпропетровській області залишено без змін, а скарга ТОВ «Ленора» - без задоволення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Встановлено, що згідно з поданою до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська податковою декларацією з ПДВ за липень 2012 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складає 181 296, 00 грн.

Посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, судами попередніх інстанцій правомірно відхилено, оскільки відповідно до приписів вказаного Закону подання заяви зі скаргою на постачальника у разі відмови у наданні податкової накладної є виключним правом, а не обов'язком покупця. Невиконання платником вказаної норми Закону не пов'язується зі втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Посилання відповідача на неможливість часткового включення (подрібнення) сум ПДВ, зазначених у податковій накладній від 01.12.2010 року № 000000002765, виданій ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», а саме у деклараціях з ПДВ за червень 2011 року - 500, 00 грн., за вересень 2011 року - 1 560, 00 грн. та за жовтень 2011 року - 218 245, 00 грн., правильно не прийняті судами до уваги, оскільки ні Законом України «Про податок на додану вартість», ні Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо подрібнення сум податкового кредиту за однією податкової накладною.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2014 року у справі № 804/4671/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук