Рішення № 56484455, 15.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Лапчевської О.Ф., Махлай Л.Д.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Київміськбуд-5» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року позивачка звернулася із зазначеним позовом, уточнивши який зазначила, що з 03 жовтня 2005 року працювала у відповідача на посаді маляра, коли 24 березня 2015 року наказом № 13-к була звільнена за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), за цим же наказом відповідач мав сплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 57 календарних днів за період з 03 жовтня 2010 року до 24 березня 2015 року.

З серпня 2014 року позивачка була відправлена у відпустку за власний рахунок у зв'язку з простоєм підприємства та за цей час заробітна плата не нараховувалась, наявна заборгованість по такій.

Зазначаючи, що в порушення ст.ст. 116, 117 КЗпП України в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку, просила стягнути на свою користь із відповідача 9668.59 грн. заборгованості по заробітній платі за час простою підприємства не з вини працівника(ст. 113 КЗпП України) за період з 01 серпня 2014 року до 24 березня 2015 року, 85 568.90 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 25 березня по 29 жовтня 2015 року, 5000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.(а.с. 1-3, 19-21, 56-59)

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що з 01 квітня 2014 року позивачка на роботу не виходила про що складені відповідні акти, 24 березня 2015 року подала заяву про звільнення за згодою сторін та 06 квітня 2015 року з'явилась до відповідача і отримала 2908.71 грн. грошової компенсації за 57 днів невикористаної відпустки, тому заявлені вимоги вважав безпідставними.(а.с. 37, 62)

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Трест Київміськбуд-5» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки відмовлено. (а.с.70, 73-75)

В апеляційній скарзі позивачка зазначила, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилалася на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначила, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову.( а.с. 78-80)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник відповідача Паньшина О.П. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Позивачка до суду не прибула, була сповіщена належним чином про що у справі є докази.(а.с. 95-96)

За вимог ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Поняття "простій" законодавчо дано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.

Отже, вирішуючи спір про оплату простою, суд повинен з'ясовувати факт простою й наявність чи відсутність вини працівника в цьому.

Крім того, як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України.

Відповідні роз'яснення містяться і в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Судом встановлено, що з 03 жовтня 2005 року ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді маляра, коли 24 березня 2015 року подала письмову заяву і наказом відповідача від 24 березня 2015 року № 13-к була звільнена за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). За цим же наказом відповідач мав сплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 57 календарних днів за період з 03 жовтня 2010 року до 24 березня 2015 року.(а.с. 4, 11-12, 26-27, 38)

06 квітня 2015 року позивачка отримала 2908.71 грн. грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 57 календарних днів за період з 03 жовтня 2010 року до 24 березня 2015 року.(а.с. 31, 39)

За довідкою відповідача ОСОБА_1 у період з 01 листопада 2013 року до 30 квітня 2014 року, у зв'язку з виробничою необхідністю на період припинення виконання робіт та за відсутністю обсягів робіт була у відпустці без збереження заробітної плати. (а.с.29)

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що за період з 01 серпня 2014 року до 24 березня 2015 року позивачка не виходила на роботу з власної ініціативи, наказів про відпустки позивачки в цей період відповідач не видавав.

За актами складеними працівниками відповідача ОСОБА_1 у період з 01 травня 2014 року і до 23 березня 2015року на роботу не виходила, пояснень причин неявки не надала, документів правомірності своєї відсутності на роботі не представила, коли 24 березня 2015 року з'явилась на роботі, до роботи не приступила і подала заяву про звільнення за згодою сторін.(а.с. 40-50)

З наданих до суду завірених копій табелів обліку робочого часу вбачається, що позивачка тривалий час на роботу не виходила, що частково підтверджується її власними поясненнями в позовній заяві, в яких вона зазначала, що через відсутність роботи не була присутня на робочому місці протягом усього робочого часу.(а.с. 98-107)

Об'єктивних доказів, що із серпня 2014 року позивачка була відправлена у відпустку за власний рахунок у т.ч. у зв'язку з простоєм підприємства до суду не надано і судом таких не встановлено, тому колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта.

Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення на її користь із відповідача - 9 668.59 грн. заборгованості по заробітній платі за час простою підприємства не з вини працівника(ст. 113 КЗпП України) за період з 01 серпня 2014 року до 24 березня 2015 року Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.п. 20, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Звільнивши позивачку з роботи за угодою сторін саме 24 березня 2015 року, відповідач мав провести остаточний розрахунок із виплатою належних працівнику сум у день звільнення, проте лише 06 квітня 2015 року сплатив позивачці 2908.71 грн. грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 57 календарних днів за період з 03 жовтня 2010 року до 24 березня 2015 року.(а.с. 31, 39)

При цьому у складеному акті від 24 березня 2015 року, відповідач визнав факт того, що ОСОБА_1 з'явилась на підприємство відповідача. Доказів проведення остаточного розрахунку із позивачкою у день звільнення або відмови останньої в цей день отримати такий розрахунок відповідач не надав, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Тому підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення на її користь із відповідача 810.72 грн. (90.08 грн. (11.26 грн. годинний заробіток х 8 год.) середньоденного заробітку за довідкою відповідача х 9 роб.дн.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 березня по 05 квітня 2015 року.

Колегія суддів визнала обґрунтованими доводи позивачки, що внаслідок порушення її прав як працівника у сфері трудових відносин, що виразилось у несвоєчасному розрахунку при звільненні, вона зазнала моральних страждань, необхідність звернення до відповідача та суду за захистом прав вимагала від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення порушених прав. З урахуванням наведеного, виходячи з засад розумності і справедливості, колегія суддів визначила 100 грн. суму грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України, слід стягнути із відповідача на користь держави 243.60 грн. судового збору за розгляд справи районним судом та 267.96 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст. 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 задовольнити частково і стягнути на її користь із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Київміськбуд-5», код ЄДРПОУ - 33341484:

- 810 (вісімсот десять) грн. 72 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 березня по 05 квітня 2015 року;

- 100 (сто) грн.. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Київміськбуд-5», код ЄДРПОУ - 33341484 на користь держави - 243 (двісті сорок три) грн.. 60 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 267(двісті шістдесят сім) грн. 96 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

О.Ф.Лапчевська

Справа № 22-ц/796/4314/2016

Унікальний номер 753/12016/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Даниленко В.В.

Доповідач Левенець Б.Б.