Ухвала суду № 56484361, 23.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Ящук Т.І., Оніщука М.І.,

при секретарі Заліській Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕС Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 21.02.2007 між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № KF30596, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США на строк до 21.02.2022.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 22.02.2007 між сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 176 259,19 доларів США, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Справа № 758/9952/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1641/2016Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу ПАТ «ВіЕС Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечено право ПАТ «ВіЕС Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки) необхідних для здійснення такого продажу. Кошти, одержані від реалізації, скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕС Банк» за зазначеним кредитним договором.

Закріплено за ПАТ «ВіЕС Банк» на період до реалізації майна права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб, визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; укладення договорі відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній районній державний адміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпечення нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв'язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

Доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямувати на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

ОСОБА_2 зазначила, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки не залучив її до участі у справі. Так, позивачем надані суду ксерокопії сторінок паспорту відповідача, з яких вбачається, що останній перебуває у зареєстрованому шлюбі із апелянтом. Зазначений шлюб був укладений до придбання квартири.

Вказувала, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2015 затверджено мирову угоду та визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2

Вважала, що її права як власника квартири були порушені в результаті ухвалення оскаржуваного рішення, а відтак просила рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Учасники процесув судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за наявними в матеріалах справи адресами.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21.02.2007 між ПАТ «ВіЕС Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KF30596, відповідно до умов якого банк надав останньому грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США на строк до 21.02.2022, з процентною ставкою за користування траншами кредитної лінії в розмірі 13,5 %. (а.с. 8-10).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 22.02.2007 між ПАТ «ВіЕС Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 13-15).

З розрахунку загальної заборгованості від 13.08.2014 вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення кредиту, зокрема, з лютого 2014 року по липень 2014 року не сплачував щомісячний платіж в сумі 1 666,00 доларів США. В результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту, виникла заборгованість, яка станом на 13.08.2014 складає: заборгованість по кредиту у розмірі 161 722,00 доларів США, заборгованість по відсотках в сумі 13 419,93 долари США та пеня в розмірі 1 117,26 доларів США (а.с.7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача мало місце порушення умов кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем. Крім того, судом застосовані положення ЗУ «Про іпотеку» щодо застосування наслідків невиконання основного зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно п.6.2 та 6.3 кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, враховуючи вказані положення договору та наданий розрахунок, колегія суддів погоджується із розміром заборгованості відповідача, який був встановлений судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2014 позивачем направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу щодо виконання останнім основного зобов'язання. Разом з тим, дана вимога була залишена відповідачем поза увагою.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Враховуючи вказані положення, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а лише в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За змістом іпотечного договору, укладеного між сторонами, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису та договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Реалізація предмета іпотеки може здійснюватись, зокрема: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу на підставі рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду про те, що вимоги позивача в частині закріплення за ним прав управителя на період до реалізації майна підлягають задоволенню, оскільки ст. 34 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути перееданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2015 затверджено мирову угоду та визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2, а відтак мало місце порушення її прав як власника квартири, є безпідставними, оскільки ст. 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Суд також надає оцінку тій обставині, що ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження того, що вказаний вище іпотечний договір був визнаний судом недійсним з огляду на порушення її прав як співвласника квартири.

Відтак, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції жодним чином не порушив права ОСОБА_2, оскільки за змістом вказаної вище правової норми, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: