Ухвала суду № 56484296, 16.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 826/25077/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених позивачем до бюджету за митними деклараціями від 18.02.2014 р. № 100270001/2014/202197, від 26.02.2014 р. № 100270001/2014/202768 в розмірі 38 098,76 грн., з відповідного бюджету та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами до ГУ ДКС України у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.02.2014 р. та 25.02.2014 р. позивачем на підставі зовнішньоекономічних контрактів від 01.01.2014 р. № 01/2014, укладеного між ТОВ «Т.Б.М.-Україна» та фірмою «Roto Frank Okucia Budowlane Sp.z.o.o.» (Польща), та від 26.09.2012 р. № 15/2012, укладеного між ТОВ «Т.Б.М.-Україна» та фірмою «J.C.Grand Corporation» (Тайвань), було здійснено ввезення товару на митну територію України.

Митна вартість товару заявлена декларантом шляхом подання декларацій митної вартості від 17.02.2014 р. № 100270001/2014/201992 та від 25.02.2014 р. № 100270001/2014/202710 за основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

18.02.2014 р. та 25.02.2014 р. відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/300040/2 та № 100270001/2014/300049/2, якими митна вартість товару визначена за другорядним методом, а саме за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

Постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року у справах №№ 826/9173/14, 826/9039/14, які набрали законної сили, зазначені рішення про коригування митної вартості товарів були визнані протиправними та скасовані.

19.03.2015 р. позивач звернувся до Київської міської митниці із заявою з додатками про повернення коштів в якій, посилаючись на вищевказані судові рішення, просив підготувати висновок про повернення коштів в сумі 38 098,76 грн. на рахунок, вказаний в заяві.

За результатами розгляду вказаної заяви Київською міською митницею листом від 19.05.2015 р. № 3057/10/26-70-25-01-02 позивача було повідомлено про відмову в задоволенні його вимог у зв'язку з тим, що питання повернення коштів не було предметом судового розгляду в рамках зазначених вище адміністративних справ, та запропоновано звернутись до контролюючого органу із заявою про проведення перевірки.

Інших обставин, що стали підставою для відмови в задоволенні вимог позивача щодо повернення коштів, в листі митного органу не зазначено, недоліків поданих документів не встановлено.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у складанні вищевказаного висновку ТОВ «Т.Б.М.-Україна» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач у порядку, передбаченому чинним законодавством, звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, однак, митним органом не було вжито жодних передбачених законом заходів щодо підготування відповідного висновку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі - МК України), Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплат, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 (далі - Порядок № 618), Порядком розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженим спільним наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 р. № 25/44 (далі - Порядок № 25/44), наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» від 30.12.2013 р. № 882/1188, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 882/1188).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 27 МК України закріплено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно до ч. 3 ст. 301 МК України, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 1.2 Порядку № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

У п. 3.4 Порядку № 25/44 закріплено, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

У п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618 вказано, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку № 618, керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Пунктом 11 розділу ІІІ Порядку № 618 регламентовано, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

У п. 5 Порядку № 882/1188, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 п. 7 Порядку № 882/1188, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, за платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; 2) проведення, у разі необхідності, відповідними структурними підрозділами митного органу, до якого подано зазначену заяву, перевірки на підставі п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618; 3) встановлення митними органами наявності факту переплати; 4) складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Аналогічний правовий підхід викладено в рішенні Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-3а15к, яке відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що спірна сума переплати митних платежів виникла у зв'язку зі сплатою позивачем митної вартості товарів, донарахованої рішеннями митниці про коригування митної вартості товарів від 18.02.2014 р. № 100270001/2014/300040/2 та від 25.02.2014 р. № 100270001/2014/300049/2, а саме: з ПДВ 9523,63 грн. та 22325,78 грн. і мито в розмірі 933,69 грн. і 5315,66 грн., які визнані протиправними і скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, у зв'язку з чим позивач, діючи на підставі та в порядку п. 1 розділу ІІІ Порядку № 618, звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів, однак у відповідь на зазначене звернення Київською міською митницею ДФС України позивачу було надіслано лист від 19.05.2015 р. № 3057/10/26-70-25-01-02 про відмову в задоволенні вказаних вимог у зв'язку з тим, що таке питання не вирішувалось судом.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у зазначеному листі-відповіді відповідач не вказав будь-яких недоліків документів, доданих позивачем до заяви про повернення надміру сплачених митних платежів, а також, апеляційний суд встановив, що відповідач й не ставить під сумнів саму суму платежів, про повернення яких просить позивач, та/або факт її сплати, не наводить жодних відомостей щодо проведення ним перевірки заявлених вимог товариства в порядку, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, а навпаки зазначає про необхідність ініціювання позивачем проведення такої перевірки.

Водночас, колегія суддів відзначає й те, що зазначеними вище судовими рішеннями у справах № 826/9173/14 та № 826/9039/14, які набрали законної сили, встановлено правомірність визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту (за першим методом), безпідставність її невизнання і коригування митним органом та факт сплати позивачем донарахованої різниці для випуску товару у вільний обіг, а отже, ці обставини мають преюдиційне значення для вирішення даної справи та, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не потребують доказування.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що відповідачем не було виконано процедурних обов'язків, визначених Порядками № 618 і № 882/1188, безпідставно не було складено відповідний висновок про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів та протиправно відмовлено позивачу в наданні відповідного висновку.

Доводи апелянта про те, що в судових рішеннях, які стали підставою для звернення позивача до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів, суд лише визнав протиправними і скасував рішення митниці про коригування митної вартості товарів, а не вирішував питання про стягнення коштів, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що суперечать приписам Порядку № 618, яким регламентовано право суб'єкта господарювання на повернення митних платежів, зокрема й сплачених при проходженні митного контролю, та алгоритм дій митного органу при надходженні такої заяви.

Посилання апелянта на те, що в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з Державного бюджету України спірної суми переплати, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в межах даного адміністративного позову ТОВ «Т.Б.М.-Україна» не заявляло таких позовних вимог і, відповідно, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови такі позовні вимоги не розглядались.

Твердження апелянта про те, що кошти, сплачені суб'єктами господарювання як митні платежі зберігаються на рахунках митного органу лише протягом 90 днів, а потім перераховуються до Держбюджету України, що на думку апелянта, вказує на неможливість їх повернення зі спливом цього строку, колегія суддів вважає такими, що прямо суперечать приписам ст.ст. 27, 301 МК України та Порядку № 618, Порядку № 882/1188, якими визначено порядок повернення надмірно сплачених митних платежів саме з Держбюджету України і напротязі 1095 днів, а не 90 днів, як помилково вважає апелянт.

Аналогічний правовий підхід викладено в рішенні Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-3а15к

Твердження апелянта про те, що складання висновку про повернення надміру сплачених платежів є дискреційними повноваженнями митниці, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в даному випадку апелянтом вже були реалізовані зазначені повноваження та прийнято відповідне рішення про відмову у складанні такого висновку, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було перевірено, чи включило товариство суму ПДВ, сплачену при ввезенні товарів на митну територію України, до складу податкового кредиту, апеляційний суд вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту не є предметом даного спору та, між іншим, належить до компетенції податкових, а не митних органів.

Твердження апелянта про те, що позивачем не було надано доказів надмірної сплати спірної суми коштів і відповідної перевірки митним органом не проводилось, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки, як відмічалось вище, судовими рішеннями у справах № 826/9173/14 та № 826/9039/14, які набрали законної сили, встановлено правомірність визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту, безпідставність її невизнання і коригування митним органом та факт сплати позивачем донарахованої різниці для випуску товару у вільний обіг, а отже, ці обставини мають преюдиційний характер при вирішенні даної справи та, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не потребують доказування, і в листі-відповіді від 19.05.2015 р. № 3057/10/26-70-25-01-02 про відмову у задоволенні вимог позивача щодо надання висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів відповідачем не ставиться під сумнів ані розмір переплати, ані факт сплати таких коштів до бюджету /а.с.13-14/.

Посилання апелянта на те, що спірні суми не є надміру або помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями у розумінні ПК України, і є звичайною передоплатою, є безпідставними та суперечать наведеним вище приписам МК України і відповідних підзаконних нормативно-правових актів.

Більш того, колегія суддів відзначає, що у зв'язку з тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено правомірність визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту, безпідставність її невизнання і коригування митним органом, то спірні суми переплати є такими, що сплачені понад нараховані суми грошових зобов'язань до відповідного бюджету, а отже, є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями у розумінні ст. 14 ПК України, на яку посилається апелянт.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження, не надав суду жодних доказів, не навів будь-яких доводів, які б спростовували наведену аргументацію, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення ст. 11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позов шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених платежів за результатами розгляду заяви позивача від 19.03.2015 р. № 2/03-15ю та зобов'язання відповідача підготувати відповідний висновок, а також повно встановив обставини справи і оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

У п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про Державний бюджет на 2015 рік» станом на 01.01.2015 р. було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1218,00 грн.

Тож, сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом становить 1218,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі - 110% від зазначеної суми, тобто 1339,80 грн. та підлягає стягненню з апелянта на користь Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, у частині щодо поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.