Ухвала суду № 56484210, 10.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 р. Справа № 876/8518/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Мельника С. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2015 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 000295302, № 000296302, № 000297302 від 05 лютого 2015 року; податкового повідомлення-рішення № 001007302 від 09 квітня 2015 року; вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 001009302 від 09 квітня 2015 року; рішення про застосування штрафних санкцій № 001010302 від 09 квітня 2015 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач не погоджується з діями відповідача, висновками акту перевірки, прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій у зв'язку з їх безпідставністю. Крім того, відповідачем порушена процедура розгляду скарг позивача, передбачена статтею 56 Податкового кодексу України, що призвело до порушення строків їх розгляду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 000295302, № 000296302, № 000297302 від 05 лютого 2015 року, № 001007302 від 09 квітня 2015 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 001009302 від 09 квітня 2015 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 001010302 від 09 квітня 2015.

Зазначену постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції не знаходить у діях позивача порушень норм закону, на які посилається відповідач, а твердження податкового органу про наявність таких порушень належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що в період з 28 листопада 2014 року по 11 грудня 2014 року посадовими особами Горохівського відділення Нововолинської ОДПІ відповідно до наказу Нововолинської ОДПІ № 138 від 04 вересня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 грудня 2014 року № 821/17.2/НОМЕР_1.

За наслідками перевірки Горохівським відділенням Нововолинської ОДПІ сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2015 року № 000296302 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 163301,16 грн., з яких: основний платіж - 108867,44 грн., штрафна (фінансова) санкція - 54433,72 грн., № 000295302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4708,64 грн., з яких: основний платіж - 3139,09 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1569,55 грн. та № 000297302 про визначення грошового зобов'язання по єдиному соціальному внеску в сумі 70277,45 грн., з яких: основний платіж - 66930,90 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3346,55 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб, був платником податку на додану вартість та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, повязаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено завищення витрат на загальну суму 651695,45 грн.

Як слідує з акту перевірки, суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_3 віднесено до витрат інформаційно-маркетингові послуги на загальну суму 636000,00 грн., отримані від суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_4 згідно договору від 01 жовтня 2007 року та на підставі актів прийому-здавання виконаних робіт у січні-грудні 2013 року.

Згідно актів прийому-здавання виконаних робіт надані інформаційні та маркетингові послуги включають, зокрема: послуги зі стимулювання збуту товарів СГД ОСОБА_3, пошуку потенційних покупців - торговельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені СГД ОСОБА_3 переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів поставки товарів СГД ОСОБА_3; розповсюдження усної та іншої інформації про СГД ОСОБА_3, а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, реалізуючи їх на ринку України, серед покупців - фізичних осіб (кінцевих споживачів) у торгівельних залах покупців, а також інших суб'єктів господарювання - потенційних покупців; виплату винагороди за надані послуги в зв'язку з покращенням товарообороту.

При цьому, на думку відповідача, доказів, щодо стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців, розповсюдженню інформації про СГД ОСОБА_3, а також про товари, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність позивачем не надано.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що з наданих актів прийому-здавання виконаних робіт, звітів про надані маркетингові послуги та проведені дослідження на ринку продажу м'ясних виробів, в перевіряємому періоді відсутні нові ринки збуту, торгівельні підприємства, підприємства громадського харчування, тощо. Покупцями реалізованої продукції протягом 2013 року, як і в попередні роки були ТзОВ ТД «Аванта», ТзОВ «Пакко Холдинг», ТзОВ «Континіум- Трейд», ПП ТД «Салют», ПП «Калина».

Відповідно, перевіркою зроблено висновок, що СГД ОСОБА_3 не доведено використання в його господарській діяльності отриманих інформаційно-маркетингових послуг, економічну доцільність понесених витрат та, з посиланням на пункти 138.2, 138.4 статті 138, пункт 177.2 статті 177, пункт 176.1 «а» статті 176 ПК України встановлено завищення витрат за 2013 рік на суму 636000,00 грн.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктами 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених актів вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_4 01 жовтня 2007 року було укладено договір № 1 про надання послуг, а саме: маркетингових послуг, які полягають у визначенні обсягів продажу продукції, визначенні її залишків, визначення відносної динаміки продажів продукції, визначення середньоденних продажів продукції, в тому числі щодо продукції замовника, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються замовником, і що вже передана (продана) дистрибуцій ним мережам на дату надання замовнику таких послуг. Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах, визначених договором.

Виконання умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здавання виконаних робіт, звітами про виконану роботу щодо закупівлі, просування на ринку та продажу м'ясної продукції, квитанціями про оплату наданих послуг, договорами купівлі-продажу, договорами поставки, комерційними пропозиціями (а.с.52-99, 165-204).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо надання останнім маркетингових послуг відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Крім того, встановлено, що податкова перевірка господарської діяльності ОСОБА_4 не проводилась, доказів про ненадання ним маркетингових послуг, передбачених договором № 1 від 01 жовтня 2007 року відповідачем суду не надано.

З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 правомірно сформовані дані податкового обліку з податку на доходи фізичних осіб по фінансово-господарських операціях з надання інформаційно-маркетингових послуг.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України та правомірно на основі належним чином оформлених первинних документів віднесено до валових витрат, витрати по наданню інформаційно-маркетингових послуг та враховано їх при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Щодо позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 000295302 від 05 лютого 2015 року, яким позивачу збільшено сум у грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 4708,64 грн., з яких 3139,09 грн. за основним платежем та 1569,55 грн. за штрафними санкціями суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності нарахування податку на додану вартість встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань, задекларованих у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 3139,09 грн.

Згідно з актом перевірки, аналізом первинних документів на придбання та продаж товарів за перевіряємий період встановлено, що по окремих товарах відсутня їх реалізація та товари відсутні на залишку, тобто не використані в господарській діяльності платника.

В порушення пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України позивачем не нараховано податкові зобов'язання в сумі 3139,09 грн. виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту так, як такі товари використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно, до СГД ОСОБА_3 штрафні санкції за заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовуються повторно протягом 1095 днів, про що свідчить раніше прийняте податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року № НОМЕР_2 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5328,75 грн. (основний платіж - 4263 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1065,75 грн.).

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності з вимогами податкового законодавства, з огляду на що ГУ ДФС у Волинській області збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21.30 грн., в тому числі за основним платежем на суму 14,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7,10 грн.

Разом з тим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки від 25 грудня 2014 року оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

Зокрема, з рішення ДФС України № 3941/р/99-99-10-01-07-15 від 28 квітня 2015 року про результати розгляду скарги позивача від 31 березня 2015 року за вх. № 1218/ФОП від 03 квітня 2015 року вбачається, що скаргу розглянуто з порушенням строків, встановлених статтею 56 ПК України.

Відповідно до пунктів 56.8, 56.9 статті 56 ПК України 56.8. контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про продовження розгляду скарги контролюючим органом не приймалось, відповідь на скаргу надана через 25 днів з моменту її отримання, що свідчить про порушення процедури розгляду скарги.

В такому випадку, з урахуванням приписів статті 56 ПК України, скарга вважається повністю задоволена на користь платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду розглядається як позбавлення власності.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та достатніми доказами підставності та законності оскаржуваних рішень.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Горохівського відділення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року в справі № 803/1247/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 15 березня 2016 року.