Постанова № 56484175, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5019/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Яцюк О.В.,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: ОСОБА_4, Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області, про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач - Родниківська сільська рада Уманського району Черкаської області, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: ОСОБА_4, Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) Головного управління Держземагентства у Черкаській області, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, надану громадянці ОСОБА_4 площею 1.5541 га кадастровий номер НОМЕР_1 в адміністративних межах Родниківської сільської ради.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області - задовольнити частково, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Держземагенства у Черкаській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обставини, які б надавали підстави прийняття рішень щодо відмови у вчиненні відповідних дій на момент їх прийняття не існували.

Суд, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в якому Конституційний Суд України постановив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання, дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_4 в установленому порядку набула права власності на спірну земельну ділянку, то оспорюваний наказ є таким, що вичерпав свою дію, адже юридичні наслідки, пов'язані з переходом права власності на спірну земельну ділянку від держави до ОСОБА_4, настали.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 14.07.2014 ОСОБА_4 звернулася з заявою від 11.07.2014 до Головного управління Держземагенства у Черкаській області про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5541 га із земель запасу Родниківської сільської ради.

25.07.2014 наказом №23-2329/14-14-СГ Головне управління Держземагенства у Черкаській області надало ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої у адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

На підставі вищезазначеного наказу ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

Наказом про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 03.09.2014 №23-3096/14-14-СГ Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.5541 га у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської область. Надано гр. ОСОБА_4 земельну ділянку сілськогосподарського призначення із земель державної власності площею 1.5541 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ-секція А, підрозділ - 01.03) в адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту. Зобов'язано громадянку ОСОБА_4: здійснити державну реєстрацію права власності в порядку визначеному статтями 125-126 Земельного кодексу України; приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості); використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статей 91, 103 Земельного кодексу України, Закону України «Про особисте селянське господарство» та інших нормативно-правових актів.

Вважаючи Наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 03.09.2014 №23-3096/14-14-СГ протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами першою та другою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з абзацом другим частини сьомої та частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Приписами частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Абзацом першим частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З аналізу наведених правових норм випливає, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність приймає відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, в даному випадку таким органом є відповідач. Слід зазначити, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність може бути прийняте на користь громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки та якому було надано дозвіл на розробку такого проекту землеустрою. При цьому законодавцем встановлено виключні підстави для відмови у погодженні такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, такі як невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та/або невідповідність його положень документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на замовлення ОСОБА_4 Спільним українсько-російським підприємством «Фавор» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.5541 га у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської область, який в подальшому було затверджено оскаржуваним наказом відповідача.

Обґрунтовуючи позовну заяву та апеляційну скаргу, позивач вказує, що при затвердженні зазначеного проекту землеустрою не було враховано, що при розробці проекту землеустрою допущено порушення вимог Закону України "Про землеустрій", посилаючись на те, що ряд документів, наявних в проекті містять недоліки, такі як відсутність дати їх складання, замовник проекту вже зазначений як користувач земельної ділянки тощо. Також позивач вказує, що в порушення Інструкції про встановлення відновлення межових знаків закріплення межовими знаками меж земельної ділянки ОСОБА_4 відбулося без участі користувачів сусідніми земельними ділянками - Родниківської сільської ради та Служби автомобільних доріг. Крім того, апелянт вказує, що при схематичному розміщенні вказаної земельної ділянки має місце накладення на земельну ділянку ОСОБА_5

Проаналізувавши доводи позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені ним зауваження не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, оскільки він не порушує права та інтереси позивача і не створює для нього жодних правових наслідків.

Так, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів (пункт 1 частини першої статті 17 КАС України), а стаття 171 КАС України закріплює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Право на таке оскарження мають особи, щодо яких застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина друга статті 171 КАС України). Отже, коло осіб, які вправі звернутися з позовом у розглядуваних справах, є вужчим, ніж коло осіб, що окреслено в частині першій статті 104 - особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Проте, згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Отже, відсутність порушеного права, встановленого при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, навіть якщо цей акт прийнятий з порушенням законодавства.

Оцінивши матеріали справи та пояснення позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності порушення його прав внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 03.09.2014 №23-3096/14-14-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.5541 га у власність гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської область та надання її у власність гр. ОСОБА_4.

Зокрема, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки ОСОБА_4 та фіксування таких дій в акті не може вплинути на права та інтереси позивача, навіть в разі здійснення таких дій без участі Родниківської сільської ради, яка є користувачем сусідньої земельної ділянками. Закріплення межовими знаками меж однієї земельної ділянки жодним чином не впливає на права та інтереси сусідніх землекористувачів, за умови, якщо відсутній спір між такими землекористувачами щодо меж земельних ділянок. В даному випадку судом встановлено, що спору між Родниківською сільською радою та ОСОБА_4 щодо меж їх земельних ділянок немає.

З наведеного слідує, що в задоволенні адміністративного позову Родниківської сільської ради про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу слід відмовити.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, водночас приймаючи своє рішення не вірно визначив підстави для його прийняття, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Проте, зазначене рішення стосується спорів, що виникають із правовідносин, пов'язаних із винесенням актів органами місцевого самоврядування, тоді як в даному випадку спірне рішення винесене органом виконавчої влади.

Також, вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував норми статті 123 Земельного кодексу України, які регулюють порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, тоді як спірний наказ врегульовує правовідносини щодо надання земельної ділянки у власність, що регулюються статтею 118 Земельного кодексу України.

З наведеного випливає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову помилково виходив з того, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. В даному випадку слід керуватися тим, що відсутнє порушене право позивача, яке підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства.

Отже, оцінюючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду та ухвалення нової з підстав викладених вище.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області - задовольнити частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати та ухвали нову, якою в задоволенні адміністративного позов відмовити з підстав наведених в мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області - відмовити з підстав наведених в мотивувальній частині постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 15.03.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.