Ухвала суду № 56484071, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22968/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державної авіаційної служби України, третя особа: Міністерство інфраструктури України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування розпорядження і наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року позивач - ОСОБА_3, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної авіаційної служби України, третя особа: Міністерство інфраструктури України, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2015 № 882-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державної авіаційної служби України";

визнати протиправним та скасувати наказ Державної авіаційної служби України від 07.09.2015 р. № 319о/с "Про звільнення ОСОБА_3.";

поновити ОСОБА_3 на посаді Голови Державної авіаційної служби України з 04.09.2015;

стягнути з Державної авіаційної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.09.2015 у розмірі 5 500,00 грн.

Окружним адміністративним судом м. Києва було залучено у якості третьої особи у справі з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2, який звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_3, Кабінету Міністрів України та Державної авіаційної служби України, у якому просить:

визнати повноваження Кабінету Міністрів України щодо видання розпорядження від 04.09.2015 №882-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Державної авіаційної служби України" на підставі Акту службового розслідування Національного агентства України з питань державної служби від 17.07.2015;

зобов'язати Кабінет Міністрів України та Державну авіаційну службу України утриматись від будь-яких дій щодо поновлення чи прийняття на керівні посади в центральних органах виконавчої влади ОСОБА_3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року частково задоволено клопотання позивача та закрито провадження в адміністративній справі у частині позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та продовжено розгляд справи в частині позовних вимог третьої особи до Кабінету Міністрів України, Державної авіаційної служби України про визнання компетенції та зобов'язання вчинити дії.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов заявлений третьою особою в частині позовних вимог звернених до ОСОБА_3 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 53 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача.

Як вірно зауважено судом першої інстанції з наведеної норми випливає, що обов'язковою умовою для залучення до участі у справі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору є пред'явлення такою особою до сторін саме адміністративного позову.

Поряд з цим, самостійні вимоги третіх осіб повинні стосуватися предмету спора. Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно) з приводу якого виник спір. Задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, робить неможливим задоволення вимог позивача щодо цього ж предмету спору.

Апелянт обґрунтовуючи свою позицію щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права зазначив, що третя особа із самостійними вимогами може мати такий статус лише у випадку пред'явлення вимог до усіх сторін справи. Проте такі висновки апелянта суд апеляційної інстанції вважає, помилковими. Зокрема, вимоги КАС України встановлюють, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, вступають у справу шляхом пред'явлення позову до сторін без визначення їх кількісного складу. Такими сторонами можуть бути як позивач/позивачі так і відповідач/відповідачі. Слід зазначити, що позов пред'являється до тієї з сторін, яка порушує права третьої особи.

Статтею 105 КАС України встановлено форму і зміст адміністративного позову, зі змісту якої вбачається, що адміністративний суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити будь-які дії чи утриматися від вчинення дій, які входять до компетенції такого суб'єкта саме як владного учасника публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Судом встановлено, що третя особа пред'явила вимоги до ОСОБА_3, проте останній відповідно до наказу Державної авіаційної служби України від 07.09.2015 №319 о/с звільнено з посади Голови Державіаслужби України, і він не є посадовою чи службовою особою, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також звернути увагу, що третя особа не пред'являє вимог до ОСОБА_3 та не зазначає в чому полягає допущення порушень з боку останнього, як суб'єкта владних повноважень, по відношенню до третьої особи.

Апелянт в обґрунтування своєї позиції зазначає, що в разі прийняття рішення про поновлення ОСОБА_3 на посаді таке рішення вплине на його права та інтереси, вказує, що відносини, з яких виник позов це відносини публічної служби між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Проте такі доводи є хибними, оскільки предметом первинного спору є публічні правовідносини між ОСОБА_3 та Кабінетом Міністрів України і Державною авіаційною службою України. В свою чергу ОСОБА_3 своїми діями чи бездіяльністю не може вплинути на права та інтереси ОСОБА_2 в сфері публічних правовідносин.

Таким чином, в розрізі цього спору, що виник із публічних правовідносин, суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги третьої особи заявлені до ОСОБА_3 є такими, що заявлені фізичною особою до фізичної особи, а відтак не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 153, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 267 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.