Постанова № 56483945, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18451/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Забава» по взаємовідносинам з ТОВ «Майорал-Україна» за січень 2015 року, з ТОВ «БІБІДЖІ», ТОВ «Комод на Лівобережній» та ТОВ «Бонтой» за лютий 2015 року, з ТОВ «Техно-Маркет», ТОВ «Союз-Груп» та ТОВ «Той-Той-Трейд» за березень 2015 року.

Результати перевірки оформлено актом від 21 липня 2015 року № 883/26-53-22-05-21/32378340.

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ "Альфа-Забава" вимог п.198.1, п.198.6 статті 198, п.201.1, 201.2, 201.6, та 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 458 115,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 17 серпня 2015 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0002862205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 458 115,00 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління ДФС у м. Києві, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення перевіркою відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеним позивачем з ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп». Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до отриманої податкової інформації ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп» не знаходяться за юридичною адресою, податкова звітність не подається. Крім того, що ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп» поставлений позивачу товар не придбавали у перевіряємий період.

Колегія суддів апеляційного суду з такими твердженнями податкового органу та суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп».

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Так, 01 квітня 2013 року між TOB «Альфа-Забава» (покупець) та TOB «Союз-Групп» (постачальник) було укладено Договір поставки №1/13/3, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

На момент укладення вказаного договору TOB «Союз-Групп» було платником податку на додану вартість та мав стан « 0» - платник за основним місцем, основний вид діяльності - 46.90 «неспеціалізована оптова торгівля», середня штатна чисельність працівників 12 осіб.

Крім того, 07 серпня 2014 року між TOB «Альфа-Забава» (покупець) та TOB «ТЕХНО MAPKET» (постачальник) укладено Договір №М-407, відповідно до якого продавець поставляє товар, найменування, тип якого вказується в Специфікації і здійснює пусконалагоджувальні роботи, а покупець оплачує і приймає товар і пусконалагоджувальні роботи на умовах передбачених даним договором.

На момент укладення вказаного договору TOB «ТЕХНО MAPKET» було платником податку на додану вартість, основним видом діяльності є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення, для приймання, записування, відтворювання звуку та зображення, середня штатна чисельність працівників складає 47 осіб.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Альфа-Забава» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 21 травня 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на додану вартість.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, з метою підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними ТОВ "Альфа-Забава" із ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп», позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема: договорів, рахунків-фактур, податкових накладних ЄРПН, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства, товарно-транспортних накладних, що свідчать про поставку замовленого товару, касових чеків, де зафіксовано товар, який постачався TOB «Союз-Групп», фотокопії товару, який поставлявся TOB «Техно-Маркет» та здійснювалися пусконалагоджувальні роботи.

Слід зазначити, що податковим органом в акті перевірки не заперечується наявність наведених первинних документів та їх достовірність.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем з позовом та з апеляційною скаргою на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Відповідачем в акті перевірки зазначено: «Згідно ЄРПН реалізовані на TOB «Альфа-Забава» іграшки були придбані TOB «Союз-Групп» у TOB «Астерон ЛТД». В свою чергу, реалізуючи іграшки TOB «Астерон ЛТД» придбавало зовсім інший товар, що свідчить про пересорт товару». На підставі цього, контролюючий орган приходить до висновку, що TOB «Альфа-Забава» здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників, зокрема у TOB «Союз-Групп». Також, відповідачем зазначено: «аналізом АІС «Податковий блок» встановлено, що постачальником реалізованого TOB «Техно-Маркет» товару були TOB «Транслокалсервіс» та TOB «Мульті Мол». Походження товару TOB «Транслокалсервіс» та TOB «Мульті Мол» встановити не вдалося. Стан обох підприємств-постачальників на момент перевірки - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження». Тому податковий орган дійшов висновку, що TOB «Техно-Маркет» здійснювало безтоварні операції з продажу товару, зокрема TOB «Альфа-Забава».

Однак, твердження відповідача про безтоварність операцій у зв'язку з тим, що «контрагент-контрагента», а саме ТОВ «Астерон ЛТД», TOB «Транслокалсервіс» та TOB «Мульті Мол» в накладних за березень 2015 року не було відображено покупку товару, який був проданий ТОВ «Союз-Групп» та TOB «Техно-Маркет» відповідно позивачу, є безпідставним, оскільки жодним законодавчим актом не передбачено позбавлення права підприємства у формуванні податкового кредиту у зв'язку з пересортом товарів у «контрагента-контрагента», окрім цього, не можна свідчити про пересорт товару, оскільки перевірявся лише один місяць, а товар, який купувався TOB «Техно-Маркет» міг бути придбаний контрагентом в зовсім інший період або взагалі у контрагента, який не є платником податку на додану вартість.

Необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава"- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2016 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Забава" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного Управління ДФС у м. Києві від 17 серпня 2015 року № 0002862205.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.