Постанова № 56483736, 14.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа№ 910/33066/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

прокурор: не з'явився;

позивача 1: Яковлев О.І. за довіреністю від 07.12.2015 № 119/2015

позивача 2: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.12.2015

у справі №910/33066/15 (головуючий суддя Грєхова О.А.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (позивач 1) та Державного підприємства "Чернігівторф" (позивач 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентус Трейд ЛТД"

про стягнення 91 113,28 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2015 у справі №910/33066 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто Заступнику прокурора Чернігівської області без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Заступник прокурора Чернігівської області подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.12.2015 та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.03.2016.

12.03.2016 Заступником прокурора Чернігівської області подані письмові пояснення, у яких наведені додаткові обґрунтування доводів, викладених у апеляційній скарзі.

14.03.2016 прокурор, позивач 2 та відповідач явку представників у судове засідання не забезпечили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

З метою не порушення та не обмеження скаржника у здійсненні прав, передбачених п. 1 ст. 6 § 1, ст. 8, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, яка ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), та строків розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, встановлених ч. 2 ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі прокурора, представників позивача 2 та відповідача.

14.03.2016 в судовому засіданні представник позивача 1 підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача 1, колегія суддів встановила наступне.

Заступник прокурора Чернігівської області в особі позивачів - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Державного підприємства "Чернігівторф" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентус Трейд ЛТД" про стягнення 91113,28 грн.

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 31.12.2015 повернув позовну заяву без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.63 ГПК України, посилаючись на те, що з позовної заяви вбачається, що фактично позов поданий в інтересах Державного підприємства "Чернігівторф", проте, Державне підприємство "Чернігівторф" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, отже прокурором неправильно визначено позивача.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Положеннями ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

При цьому, згідно ч.1 ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонним прокурорам, прокурорам міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх першим заступникам і заступникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником

Позов було підписано Заступником прокурора Чернігівської області, тобто в межах наданої чинним законодавством компетенції.

Статтею 2 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Обґрунтовуючи підстави звернення із позовом до суду Заступник прокурора Чернігівської області послався на те, що Указом Президента України від 06.04.2011 №382/2011 затверджено Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, згідно з пунктом 1 якого Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах. Основним завданням Міненерговугілля України є формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30.07.2014 № 536 "Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави" до сфери управління Міненерговугілля України належить ДП "Чернігівторф".

ДП "Чернігівторф" засновано на державній власності згідно з наказом Державного комітету України по вугільній промисловості від 10.02.1993 № 16, наказом Міненерговугілля України від 17.08.2011 № 413 затверджено статут ДП "Чернігівторф".

Згідно Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, затвердженої Законом України від 21.04.2011 № 3268-VI, одним із вагомих чинників подолання кризового становища в економіці України є належне забезпечення потреб економіки в мінерально-сировинних ресурсах та ефективне їх використання.

Позовна заява вжита як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Державного підприємства "Чернігівторф". Неотримання ДП "Чернігівторф" коштів за укладеним договором порушує економічні інтереси держави та перешкоджає реалізації державної політики у торфодобувному комплексі, оскільки ці кошти в першу чергу скеровуються на забезпечення виконання завдань з видобутку торфу та виробництва торфопродукції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, заступник прокурора Чернігівської області з посиланням на законодавство належним чином обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, повертаючи позов заступника прокурора Чернігівської області без розгляду, суд першої інстанції безпідставно послався на п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Статтею 104 ГПК України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Чернігівської області підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 31.12.2015 року скасуванню з передачею справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.12.2015 року у справі №910/33066/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/33066/15 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко