Постанова № 56483675, 14.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.03.2016 справа №913/2496/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 При секретарі Поляковій А.О.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: за участю прокурора: за участю ДВС:не зявився не зявився ОСОБА_4, за посвідчення (прокуратура Харківської області) не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від04.02.2016р.у справі№ 913/2496/13 (суддя Драгнєвіч О.В.)за позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської областідоПублічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської областіпростягнення 4 620 207,13 грн.за участюВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

В С Т А Н О В И В:

20.11.2015р. до господарського суду Луганської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.11.2015р. зазначена скарга прийнята до розгляду.

Ухвалою від 04.02.2016р. за результатами розгляду скарги боржника господарський суд Луганської області прийняв наступне рішення:

- частково задовольнив скаргу Публічного акціонерного товариства Лисичанський склозавод Пролетарій; визнав незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області вчинені з проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №49110955, а саме: щодо винесення постанови від 02.11.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору; винесення постанови від 05.11.2015р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; винесення постанови від 05.11.2015р. про арешт коштів боржника;

- визнав недійсною постанову державного виконавця від 02.11.2015р. у виконавчому провадженні ВП №49110955 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 449 726,95 грн.;

- визнав недійсною постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому провадженні ВП №49110955 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 62,48 грн.;

- визнав недійсною постанову державного від 05.11.2015р. у виконавчому провадженні ВП №49110955 про арешт коштів боржника;

- відхилив вимоги скарги про визнання недійсною постанови державного виконавця від 22.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП №49110955 по примусовому виконанню наказу господарського суду Луганської області №913/2496/13 від 08.11.2013р. та визнання незаконними в цій частині дій Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство Лисичанський склозавод Пролетарій звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку та апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати ухвалу суду від 04.02.2016р. та прийняти нове рішення про задоволення у повному обсязі його скарги на дії та рішення органу Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. поновлено пропущений процесуальний строк та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої доводи наступним.

По-перше, відсутність у судових засіданнях представників позивача та ДВС є порушенням норм процесуального права та невжиття судом заходів обовязкової їх явки, на думку апелянта, порушує його права щодо надання своїх заперечень на їх доводи.

По-друге, повноваження Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів припинено, оскільки з 06.04.2015р. діяльність Державної виконавчої служби України припинено та служба перебуває у процесі ліквідації. Зазначені повноваження перейшли до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, але зміни до Положення про управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінюсту України від 10.04.2012р. № 549/5, не внесені.

По-третє, суд безпідставно не визнав недійсною постанову державного виконавця від 22.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження, оскільки в порушення вимог п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02.04.2012р. № 512/5, та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в зазначеній постанові державним виконавцем повинно бути вказано сума боргу, що підлягає стягненню.

По-четверте, суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушень законодавства при накладенні арешту на рахунки № 260020956010 та № 260091956010 відкриті у ПАТ КБ «Кліринговий дім», та № НОМЕР_1, № 26001499328 відкриті у ПАТ «ОСОБА_5 банк Аваль», з яких на думку скаржника, здійснюється виплата заробітної плати, оскільки ним у судовому засіданні було пояснено суду про зняття з цих рахунків коштів для виплати саме через касу товариства заробітної плати працівникам.

12.03.2016р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та розглянути справу без участі представника відділу.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Представники позивача, відповідача та органів ДВС в судове засідання не зявилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

12.03.2016р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів задовольняє його, оскільки явка сторін не визнавалась судом обовязковою та матеріали справи містять достатньо доказів для повного, обєктивного розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Луганської області від 04.02.2016р.

Судова колегія також зазначає, що враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду (15 днів), а також беручи до уваги, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не звязана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача, відповідача та органу ДВС.

Згідно приписів ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення прокурора, судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. у справі № 913/2496/13 задоволено частково позов. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Лисичанський склозавод Пролетарій на користь Державного бюджету України: заборгованість з орендної плати у сумі 4 473 977,65 грн., пеню у сумі 13659,73 грн. та 3% річних у сумі 9632,17 грн. та судовий збір в сумі 68 820 грн.

Також цим рішенням суд розстрочив його виконання:

- в частині стягнення суми пені у розмірі 13 659,73грн. та 3% річних у розмірі 9 632,17 грн., а загалом 23 291,90 грн. на 60 календарних місяців шляхом сплати рівними частинами, починаючи з 01.12.2013р. по 30.11.2018р. (включно) у розмірі 388,20 грн. щомісячно, зі сплатою останньому місяці 388,10грн.;

- в частині стягненню боргу у розмірі 4 473 977,65 грн. на 60 календарних місяців шляхом сплати рівними частинами, починаючи з 01.12.2013р. по 30.11.2018р. (включно) у розмірі 74566,29 грн. щомісячно, зі сплатою останньому місяці 74 566,54 грн.

Ухвалою від 13.08.2015р. господарським судом Луганської області задоволено подання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про видачу дублікату наказу від 08.11.2013р. у справі №913/2496/13 та видано дублікат наказу.

Постановою державного виконавця від 22.10.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №49110955 за вказаним наказом.

28.10.2015р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №49110955 до зведеного виконавчого провадження № 49158301.

Постановою від 02.11.2015р. з боржника стягнуто виконавчий збір в сумі 449 726,95 грн.

05.11.2015р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 62,48 грн.

Також, 05.11.2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, які перебувають на рахунках боржника в межах суми 13 522 407,87 грн.

Не погодившись з такими діями державного виконавця, Публічне акціонерне товариство Лисичанський склозавод Пролетарій (відповідач та боржника у справі) звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою № 19/13 від 16.11.2015р. на дії та рішення органу державної виконавчої служби, в якій просило:

1) визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 з примусового виконання наказу від 08.11.2013р. у справі №913/2496/13;

2) визнати незаконним рішення постанову державного виконавця від 22.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 з примусового виконання наказу від 08.11.2013р. у справі №913/2496/13;

3) визнати незаконним рішення постанову державного виконавця від 02.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 449 726,95 грн.;

4) визнати незаконним рішення постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 62,48 грн.;

5) визнати незаконним рішення постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про арешт коштів боржника;

6) скасувати постанову державного виконавця від 22.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 з примусового виконання наказу від 08.11.2013р. у справі №913/2496/13;

7) скасувати постанову державного виконавця від 02.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 449 726,95 грн.;

8) скасувати постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 62,48 грн.;

9) скасувати постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про арешт коштів боржника.

04.01.2016р. до господарського суду Луганської області від боржника надійшла заява №19/13 від 30.12.2015р. про уточнення позовних вимог, в яких просив суд:

1) визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 з примусового виконання наказу від 08.11.2013р. у справі №913/2496/13;

2) визнати недійсною постанову державного виконавця від 22.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 по примусовому виконанню наказу від 08.11.2013р. у справі № 913/2496/13;

3) визнати недійсною постанову державного виконавця від 02.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 449 726,95 грн.;

4) визнати недійсною постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 62,48 грн.;

5) визнати недійсною постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про арешт коштів боржника.

Заявою № 19/13 від 18.01.2016р. про відмову від частини вимог, заявлених у скарзі на дії та рішення органу державної виконавчої служби (надійшла до суду 19.01.2016р.), Публічне акціонерне товариство «Лисичанський завод «Пролетарій» просить господарський суд прийняти відмову в частині вимог, наведених у скарзі на дії та рішення органів ДВС № 19/13 від 16.11.2015р., а саме щодо скасування постанов державного виконавця: про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2015р., про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.11.2015р., про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 05.11.2015р. та про арешт коштів боржника від 05.11.2015р.

28.01.2016р. до господарського суду Луганської області від боржника надійшла заява про уточнення позовних вимог № 19/13 від 27.01.2016р. (з урахуванням заяви від 04.02.2016р.), в якій просив суд:

1) визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 913/2496/13 від 08.11.2013р. на виконання рішення господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. по справі №913/2496/13, та проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 49110955, а саме: винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 449 726,95 грн., винесення постанови про стягнення з боржника витрат по проведенню виконавчих дій у сумі 62,48 грн., винесенню постанови про накладення арешту на кошти боржника, що містяться на спеціальних рахунках;

2) визнати недійсною постанову державного виконавця від 22.10.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 по примусовому виконанню наказу від 08.11.2013р. у справі № 913/2496/13;

3) визнати недійсною постанову державного виконавця від 02.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 449 726,95 грн.;

4) визнати недійсною постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 62,48 грн.;

5) визнати недійсною постанову державного виконавця від 05.11.2015р. у виконавчому проваджені ВП № 49110955 про арешт коштів боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції розглянуто скаргу відповідача на дії та рішення органів ДВС № 19/13 від 16.11.2015р. з урахуванням уточнень заяви № 19/13 від 27.01.2016р. та заяви від 04.02.2016р.

Як зазначалось вище, ухвалою від 04.02.2016р. господарський суд частково задовольнив скаргу відповідача на дії та рішення органу державної виконавчої служби. Ухвала обґрунтована частковою доведеністю заявлених вимог.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом , про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015р. № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції»:

- у п. 1 передбачено: ліквідувати Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);

- у п. 2 зазначено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної виконавчої служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Також цією постановою Кабінету Міністрів України внесено зміно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. N 228 (далі-Положення), а саме: пункт 7 після слова "головні" доповнено словом "територіальні".

Проте, означений пункт Положення у редакції до 21.01.2015р. передбачено, що Мін'юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.

Тобто вищенаведене свідчить, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015р. № 17 лише доповнено пункт 7 Положення щодо найменування обласних управлінь (головні територіальні управління юстиції, замість головні управління юстиції).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області повноважень з примусового виконання наказу суду від 08.11.2013р. у справі № 913/2496/13 у звязку з невнесенням змін до Положення про управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінюсту України від 10.04.2012р. № 549/5. Оскільки такі доводи спростовуються ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015р. № 17.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 1, 2 ст. 25 вказаного закону).

Вимоги до виконавчого документа встановлені ст. 18 Закону України Про виконавче провадження».

Підстави для відкриття виконавчого провадження передбачені статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 13.08.2015р. за поданням державного виконавця видано дублікат наказу господарського суду Луганської області від 08.11.2013р. у справі № 913/2496/13.

Перевіривши відповідність дубліката наказу вимогам ст.ст. 17-19 Закону України «Про виконавче провадження», зясувавши підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, визначені ст. 26 цього закону, та за наявності заяви про примусове виконання, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_6 22.10.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом №913/2496/13 від 08.11.2013р.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо безпідставності доводів скаржника про неправомірність відкриття виконавчого провадження за наказом від 08.11.2013р. у звязку з наданням розстрочки виконання рішення суду з огляду на наступне.

Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням (ч.4 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»).

У вступній та резолютивній частинах постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 від 22.10.2015р. державним виконавцем наведено зміст наказу господарського суду Луганської області від 08.11.2013р. № 913/2496/13, який відтворює резолютивну частини рішення господарського суду Луганської області від 22.10.2013р., де зазначено про розстрочення виконання рішення.

У рішенні Конституційного суду України від 26.06.2013р. у справі № 1-7/2013 (№5-рп/2013) за конституційним зверненням акціонерної компанії Харківобленерго щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України Про виконавче провадження, зазначено, що ухвала про розстрочку виконання рішення господарського суду не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у раніше відкритому на підставі судового наказу виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким надається розстрочка виконання судового рішення.

Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2015р. за наказом суду від 08.11.2013р. у справі № 913/2496/13 не порушує законних прав боржника з урахуванням графіку розстрочки та не змушує його вчиняти дій щодо погашення заборгованості, строк якої згідно графіку не настав.

Колегія суддів звертає увагу, що за наказом від 08.11.2013р. перший платіж зі сплати заборгованості повинен бути здійснений Публічним акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» 01.12.2013р. Проте, матеріали справи свідчать, що перший платіж боржником було здійснено лише 23.03.2015р. у сумі 7 500,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 1402386 від 23.03.2015р., № 1402469 від 03.04.2015р. у сумі 3300,00 грн., № 14202834 від 18.05.2015р. у сумі 1000,00 грн., № 14202889 від 20.05.2015р. у сумі 1000,00 грн., № 14203095 від 11.06.2015р. у сумі 2500,00 грн., № 14203711 від 12.08.2015р. у сумі 2500,00 грн., № 14203924 від 09.09.2015р. у сумі 1250,00 грн., № 14204209 від 21.10.2015р. у сумі 1000,00 грн., № 14204465 від 26.11.2015р. у сумі 1000,00 грн., № 14204644 від 28.12.2015р. у сумі 1000,00 грн. а.с. 137-141 т. 1). Загальна сума погашеної відповідачем заборгованості складає 22 050,00 грн.

Отже, наведене свідчить про невиконання Публічним акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» своєчасно рішення господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. у справі № 913/2496/13 з урахуванням наданого судом графіку розстрочки. Тому державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження за дублікатом наказу № 913/2496/13 від 08.11.2013р., оскільки законодавством не передбачено відкриття декількох виконавчих проваджень за одним судовим наказом.

Апеляційний суд погоджується з висновками господарського суду щодо визнання недійсною постанови державного виконавця від 02.11.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 449 726,95 грн., оскільки прийнята з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», а такі дії державного виконавця є незаконними, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Проте, у пп. 3.4.3. п. 3 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N 512/5, у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Постанова про стягнення виконавчого збору в такому разі виноситься у розмірі десяти відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню.

Як встановлено місцевим господарським судом, відкриття виконавчого провадження ВП № 49110955 відбулось на підставі дубліката наказу господарського суду Луганської області від 08.11.2013р., виданого на виконання рішення господарського суду Луганської області від 22.10.2013р. у справі № 913/2496/13, яким Публічному акціонерному товариству «Лисичанський склозавод «Пролетарій» надано розстрочку:

- в частині стягнення суми пені у розмірі 13 659,73 грн. та 3% річних у розмірі 9 632,17 грн., а загалом 23 291,90 грн. на 60 календарних місяців шляхом сплати рівними, починаючи з 01.12.2013р. по 30.11.2018р. (включно) у розмірі 388,20 грн. щомісячно, зі сплатою в останньому місяці 388,10 грн.;

- в частині стягнення суми боргу у розмірі 4 473 977,65 грн. на 60 календарних місяців шляхом сплати рівними частинами, починаючи з 01.12.2013р. по 30.11.2018р. (включно) у розмірі 74 566,29 грн. щомісячно, зі сплатою в останньому місяці 74 566,54 грн.

Відповідно до пп. 3.7.2. п.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N 512/5, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

На момент прийняття постанови від 02.11.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору останнім було сплачено за рішенням суду від 22.10.2013р. у справі № 913/2496/13 заборгованість на загальну суму 20 050 грн.

Як встановлено судом, стягнута державним виконавцем сума виконавчого збору 449 726,95 грн. становить 10% від розміру загальної заборгованості, без урахування наданої судом боржнику розстрочки та здійснених боржником платежів на виконання графіку, що суперечить вказаним вище приписам законодавства та призводить до порушення законних прав боржника. Крім того, запит про зясування стану заборгованості державним виконавцем було направлено стягувачу лише 23.11.2015р., тоді як постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята 02.11.2015р. Вірно зазначено судом першої інстанції державний виконавець не скористався наданим йому правом про зясування виконання боржником наказу шляхом направлення йому такої вимоги.

Отже, дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору свідчать про порушення приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України "Про виконавче провадження", невірне визначення суму виконавчого збору та не зясування стану виконання боржником графіку розстрочки, суму обґрунтованої заборгованості, строк погашення якої настав за наказом від 08.11.2013 №913/2496/13, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 449726,95 грн. Тому постанова від 02.11.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору правомірно визнана господарським судом недійсною, а дії державного виконавця з винесення цієї постанови визнані незаконними.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про визнання недійсною постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 05.11.2015р., а дії державного виконавця з її винесення є незаконними, оскільки в супереч вимогам пп. 3.13.1. п. 3.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N 512/5, у постанові від 05.11.2015р. не зазначено перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Наданий державним виконавцем в підтвердження витрат повязаних з проведенням виконавчого провадження при примусовому виконанні наказу від 08.11.2013р. № 913/2496/13 Акт від 05.11.2015р. не може вважатися належним доказом для розрахунку витрат при проведенні виконавчих дій, оскільки вказаною Інструкцією такий акт (додаток 1) виключено згідно з наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2015р. N 257/5.

Стосовно визнання господарським судом недійсною постанови про арешт коштів боржника від 05.11.2015р., а дії державної виконавчої служби з її винесення незаконними, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети (ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

З постанови про арешт коштів боржника від 05.11.2015р. з межах виконавчого провадження за наказом № 913/2496/13 від 08.11.2013р. накладено арешт в межах суми 13 522 407,87грн., тоді як загальна сума заборгованості за цим наказом (без врахуванням наданої розстрочки та сум сплачених боржником самостійно) складає 4 497 269,55 грн. + 449 726,95 грн. (виконавчий збір) + 62,48 грн. (витрати), що складає 4 947 058,98 грн. (загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням № 49110955).

Господарський суд дійшов правильного висновку, що розмір суми накладеного арешту на кошти боржника є не пропорційний сумі за виконавчим провадженням № 49110955. Крім того, як вірно зауважено судом, що органом стягнення не прийнято до уваги, що розмір заборгованості станом на 05.11.2015р. за вказаним наказом, термін погашення якої настав у відповідності до наданої розстрочки, складав 1 723 953,27 грн. (за 23 місяці, без врахування здійснених боржником платежів), а також сплата боржником заборгованості у сумі 20 500 грн.

Вищевказане свідчить про те, що накладення арешту на грошові кошти в межах всієї суми стягнення, без врахування наданої судом розстрочки порушує законні права боржника та позбавляє його права і можливості вільно користуватися своїми коштами, обмежує господарську діяльність підприємства в той час, коли останній має сплачувати щомісячно платежі на виконання графіку розстрочки.

Також колегія суддів погоджується з доводами скаржника та суду про безпідставність накладення арешту на рахунок № 260460956010, відкритий в АБ «Кліринговий дім», та рахунки № 260456219 та № 260465321, відкриті в АТ «ОСОБА_5 Аваль», оскільки наявними у матеріалах справи документами підтверджено їх спеціальний статус, а саме щодо зарахування страхових коштів з цих рахунків на виконання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що підтверджується наданими боржником довідками з банківських установ, договорами банківського обслуговування та розширеними виписками по вказаним рахункам (а.с.175-178, 245-247 т. 1; а.с.1-7 т. 2).

Відсутність у постанові від 05.11.2015р. про арешт коштів боржника застережень для банку про накладення арешту на вказані рахунки, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а також окрім поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику" та спеціального рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", свідчить про неналежне виконання державним виконавцем вимог діючого законодавства.

Такі дії органу державної виконавчої служби свідчать про порушення права та охоронювані законом інтереси працівників боржника, які обмежені у праві на отримання коштів з цих рахунків з моменту їх арешту, що є підставою для визнання недійсною постанови від 05.11.2015р. в частині арешту коштів боржника, що містяться на рахунках № 260460956010, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Судова колегія звертає увагу на те, що у своїй скарзі боржник посилається на накладення арешту на поточний рахунок № 26048115825000 в ПАТ «КБ «ОСОБА_2 банк». Але при дослідження постанови державного виконавця від 05.11.2015р. про арешт коштів боржника на вказаний рахунок арешт не накладався, тому доводи скарги в цій частині є безпідставними.

Також є необґрунтованими та безпідставними доводи боржника щодо неправомірності накладення арешту на поточні рахунки № 260020956010, № 260091956010, відкриті в ПАТ ОСОБА_5 Кліринговий дім, та рахунки № 26009492167, № 26001499328, відкриті в ПАТ ОСОБА_5 Аваль, які начебто використовувались боржником для виплати заробітної плати працівникам, не знайшлись свої підтвердження, оскільки з наданих Публічним акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» виписок по рахунку вбачається про використання цих рахунків при здійсненні своєї господарської діяльності.

Так, наприклад з виписки по рахунку № 26001499328 в ПАТ ОСОБА_5 Аваль за період з 12.10.2015 по 31.12.2015р. вбачається: «військовий збір; визнач. нафтопродуктів у стічних та поверхневих водах; передплата послуги мобільного звязку з МТС, поточний ремонт мякої покрівлі АПБ…», тощо (а.с.179-196 т. 1). По рахунку № 26009492167 окрім, «військ збір, под. з дох найм прац з-ду із зп, єд вн з з/п за 07.15, перерахування грош коштів, зг.дог.фін.займу, оплата за організацію перевезень, …», тощо (а.с.197-244 т.1).

Також колегією суддів було досліджено й виписки по рахунках № 260020956010, №260091956010, відкриті в ПАТ ОСОБА_5 Кліринговий дім, які також підтверджують факт розрахунку боржником за товари та послуги при здійсненні господарської діяльності (а.с.8-141 т.2).

Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду, що вказані рахунки використовуються боржником не лише для виплати заробітної плати і відрахування на заробітну плату, а й для інших видів виплат повязаних із здійснення своєї господарської діяльності. За таких обставин, ці рахунки не підпадають під дію Конвенції № 95 Міжнародної організації праці „Щодо захисту заробітної плати" від 01.07.1949р., ратифікованою СРСР 04.08.1961р., та не відносяться до переліку захищених видатків загального фонду Державного бюджету України, встановленого статтею 55 Бюджетного кодексу України, а тому кошти, наявні на вказаних рахунках можуть використовуватися для звернення стягнення з метою виконання зобовязань боржника.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушень судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: суд не визнавав явку органу ДВС та позивача обовязковою, чим порушив права скаржника щодо надання своїх заперечень, є безпідставними з огляду на наступне.

Приймаючи скаргу на дії та рішення органів ДВС до провадження, ухвалою від 20.11.2015р. господарський суд Луганської області зобовязав усіх сторін направити у судове засідання своїх повноважних представників (п. 3 резолютивної частини ухвали), зобовязав позивача надати письмові пояснення на скаргу відповідача (п. 4 резолютивної частини), а п. 6 резолютивної частини ухвали зобовязано орган ДВС надати письмові пояснення на скаргу боржника, матеріали виконавчого провадження, забезпечити участь повноважного представника в судове засідання.

10.12.2015р. на електронну адресу суду першої інстанції надійшли пояснення Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в яких просив суд розглянути без участі представника відділу.

Ухвалою від 10.12.2015р. суд відклав розгляд скарги відповідача та також зобовязав усіх сторін направити у судове засідання своїх повноважних представників (п. 4 резолютивної частини ухвали).

04.01.2016р. до господарського суду Луганської області надійшли письмові пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 23.12.2015 № 10-05-02290. Також позивачем було надано клопотання, де вказало про неможливість забезпечити явку свого представника через відсутність коштів та просило розглянути скаргу за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відкладаючи розгляд скарги господарський суд зобовязував сторін забезпечити участь повноважного представника. Сторони на власний розсуд користуються наданими їм правами, передбачених ст. 22 ГПК України. Крім того, як позивач, так і представник органу державної виконавчої служби надали свої пояснення з приводу скарги відповідача та просили суд розглянути скаргу за їхньої відсутності.

У відповідності до ст. 22 ГПК України представник відповідача не був позбавлений права на ознайомлення з матеріалами справи, де містяться викладена у поясненнях позиція позивача та органу ДВС. Але в матеріалах справи відсутня заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд при винесенні ухвали від 04.02.2016р. не допустив порушень норм процесуального права.

За таких обставин, висновки господарського суду Луганської області, викладені в ухвалі від 04.02.2016р. у справі № 913/2496/13, є обґрунтованими, які прийняті у відповідності до норм матеріального права. Тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій» не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Луганської області від 04.02.2016р. у справі № 913/2496/13 підлягає залишенню без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника цієї скарги.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 04.02.2016р. у справі № 913/2496/13 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 04.02.2016р. у справі № 913/2496/13 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили на адресу Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 7 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. прокурору

1. ДВС

1. у справу

1. ГСЛО

1. ДАГС