Постанова № 56483582, 29.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2016 р. Справа№ 911/4002/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.02.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року

у справі № 911/4002/15 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в

особі Київського квартирно-експлуатаційного управління

Міністерства оборони України

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок»

2) публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк

України»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп»

2) товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група

«Самшит»

про визнання недійсним державного акту на право власності, визнання недійсним

правочину та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора (прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (ККЕУ МОУ, позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» (відповідач-1), публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (відповідач-2), за участю третіх осіб: товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (третя особа-1), товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (третя особа-2) про визнання недійсним державного акту на право власності серії ЯЗ 204955, визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010р. та витребування у ТОВ «Київський гуртовий ринок» земельної ділянки загальною площею 9,6043 га, із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована в адміністративних межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач та прокурор посилаються на те, що відповідно до Державного акту на право користування землею 1976 року серії Б № 025629 за Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в безстрокове та безоплатне користування для державний потреб закріплено земельну ділянку площею 16 132,7 га, в межах якої перебуває спірна земельна ділянка площею 9,6043 га., яка вибула з володіння держави, уповноваженим органом якого є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління - поза його волею. А тому заявник вважає, що виданий Державний акт на право власності за ТОВ «Київський гуртовий ринок» серії ЯЗ № 204955 та договір іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010р. підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка поверненню на користь законного власника - Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.11.2015 року позов заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України - задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 02.11.2015 року відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 скасувати в частині визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що іпотечний договір №151410Z19 від 27.01.2010 року було укладено між АТ «Укрексімбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таурустрейдінг» (яке не являється стороною у даній справі). Виходячи з умов даного договору вищезазначена земельна ділянка не є предметом іпотеки (частиною предмету іпотеки). При цьому скаржник зазначив, що спірна земельна ділянка передана в іпотеку АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором №151410Z21 від 27.01.2010 року, предметом іпотеки якого є дві земельні ділянки, а саме спірна земельна ділянка, а також земельна ділянка площею 5,7107 га з кадастровим номером 3220886000:04:001:0024, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Процівська сільська рада.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України та у письмових поясненнях прокурор, заперечили проти задоволення апеляційної скарги, та просили змінити рішення суду першої інстанції, а саме визнати недійсним договір іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року укладений ж ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Київський гуртовий ринок» в частині передачі в іпотеку земельної ділянки площею 9,6043 га, із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117. В іншій частині рішення суду від 02.11.2015 року залишити без змін.

У судових засіданнях 20.01.2016 року, 08.02.2016 року,22.02.2016 року та 29.02.2016 року, представник ПАТ «Укрексімбанк» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор та представник Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України у судових засіданнях 20.01.2016 року, 08.02.2016 року, 22.02.2016 року та 29.02.2016 року також надали суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечили проти задоволення скарги на підставі доводів викладених у письмовому відзиві та поясненнях. Вважають апеляційну скаргу необґрунтованою. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, просили змінити рішення суду першої інстанції, а саме визнати недійсним договір іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року укладений між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Київський гуртовий ринок» в частині передачі в іпотеку земельної ділянки площею 9,6043 га, із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117. В іншій частині рішення суду від 02.11.2015 року залишити без змін.

Представники ТОВ «Київський гуртовий ринок», ТОВ «Союз Інтергруп» та ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників сторін що з'явилися у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Київський гуртовий ринок», ТОВ «Союз Інтергруп» та ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників відповідача-1 та третіх осіб у судовому засіданні 29.02.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року зобов'язано прокурора надати суду належним чином завірену копію договору іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року що був укладений між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Київський гуртовий ринок».

На виконання вимог суду прокурор надав Київському апеляційному господарському суду копію договору іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Укрексімбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 скасуванню в частині визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року укладений між ТОВ «Київський гуртовий ринок» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Державного акту на право користування землею 1979 року серії Б №025629 за Київською квартирно-експлуатаційною частиною району, на базі якої було створено Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України, в безстрокове та безоплатне користування для державних потреб закріплено земельну ділянку площею 16 132,7 га, розташовану у Київській обл., Бориспільському районі, Сошниківської сільської ради. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №35.

Поряд з тим, 13.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220887000:03:002:0117, площею 9,6043 га, яка розташована у Київській області, Бориспільському районі, Сошниківської сільської ради.

Відповідно до п. 2 договору, земельна ділянка належить ТОВ «Союз Інтергруп» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №262991, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.01.2009 №181.

В подальшому, 22.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Київський гуртовий ринок», а останнє зобов'язалося прийняти у власність та оплатити земельну ділянку, площею 9,6043 га, за кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, що розташована на території Сошниківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2009 року Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі було видано державний акт на право власності ТОВ «Київський гуртовий ринок» серії ЯЗ №204955 від 25.12.2009 року на земельну ділянку загальною площею 9,6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.01.2015року у справі №911/4926/14, зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9,6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, розташованої на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладений 13.12.2009 товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит».

Вказаним рішенням господарського суду Київської області від 30.01.2015 року встановлено, що ТОВ «Союз Інтергруп» на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2009 року з ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит», не було власником спірної земельної ділянки і тим самим, не мало права здійснювати її відчуження.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до Державного акту на право користування землею 1976 року серії Б № 025629 за Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в безстрокове та безоплатне користування для державний потреб закріплено земельну ділянку площею 16 132,7 га, в межах якої перебуває спірна земельна ділянка площею 9,6043 га. Разом з цим, судом встановлено, що Київське квартирно-експлуатаційне управління МОУ право користування вищезазначеною земельною ділянкою не втрачало і на час розгляду справи № 911/4926/14 продовжувало її використання для потреб оборони.

У відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судова колегія погоджується, що господарським судом Київської області встановлено факт віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, а також вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави, уповноваженим органом якого є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління - поза його волею. Вказані факти мають приюдиційне значення у даній справі.

Так, у своєму позові, прокурор просить суд визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 204955 на право власності ТОВ «Київський гуртовий ринок» на земельну ділянку із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117 загальною площею 9,6043 га для ведення підсобного селянського господарства в адміністративних межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також витребувати на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з незаконного володіння ТОВ «Київський гуртовий ринок» зазначену земельну ділянку.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Крім того, порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі встановлюється відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Держкомзему України №43 від 04.05.99р.

У відповідності до п. 2.1 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Згідно з вимогами ст.ст. 152, 155, 211 Земельного кодексу України державний акт, який виготовлений, виданий та зареєстрований з порушенням вимог чинного земельного законодавства України визнається недійсним в судовому порядку.

Відповідно до Державного акту на право користування землею 1976 року серії Б № 025629, за Київською квартирно-експлуатаційною частиною району в безстрокове та безоплатне користування для державний потреб закріплено земельну ділянку площею 16 132,7 га в межах згідно плану землекористування. Вказаний Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 35.

На підставі Директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 12.04.1994 №115/1/3440, Директиви Міністра оборони України №115/1/050 від 27.01.2001, Міністра оборони України №115/1/0120 від 27.03.2001 на базі Київської квартирно-експлуатаційної частини району та Дарницької квартирно-експлуатаційної частини району сформовано Київське квартирно-експлуатаційне управління, яке набуло право користування вказаною земельною ділянкою та виходячи з положень Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 по справі № 1-17/2005, у зв'язку з прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 його не втратило.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на час розгляду справи земельна ділянка, що надана відповідно до Державного акту, продовжує використовуватися військовою частиною А 0473 для потреб оборони. Крім того, на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме військове майно (будівлі, споруди та інше нерухоме майно), яке є державною власністю.

Відповідно до п. 4.11. Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013, зареєстрованого в МЮ України 13.09.2013 за № 1590/24122, визначено, що вилучення фондів і територій військових містечок та земельних ділянок з оперативного управління військових частин та їх безоплатна передача до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, установам і організаціям, у комунальну власність територіальних громад, а також відчуження і реалізація зазначеного нерухомого військового майна здійснюються згідно з чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 44 та 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міноборони № 483 від 22.12.1997 (що втратив силу у зв'язку з введенням в дію Наказу Міністра оборони України № 795 від 22.12.2011 «Про затвердження Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України», а отже чинного на момент виникнення спірних правовідносин), за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до п. 9 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011, рішення Міністра оборони можуть прийматись у вигляді наказів або директив.

Таким чином, враховуючи відсутність рішень Міністра оборони України щодо відчуження спірної земельної ділянки чи припинення права користування, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління, відбулося поза його волею.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що припинення правовідношення власності відповідача на земельну ділянку можливе лише шляхом припинення дії правового титулу, як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсним держаного акту Серії ЯЗ № 204955 ТОВ «Київський гуртовий ринок» на право власності на земельну ділянку 3220887000:03:002:0117.

До того ж, такої ж правової позиції дотримується й Верховний Суд України зокрема у своїй постанові від 22 жовтня 2012 року у справі № 18/186-09/8/3-34гс12.

Згідно зі ст. 126 (у редакції, яка була чинною до 5 березня 2009 р.), ст. ст. 152, 155 ЗК України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку (постанова Верховного Суду України від 4 червня 2014 р. у справі № 6-46цс14).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що позовна вимога прокурора, подана в інтересах Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнанням недійсним держаного акту Серії ЯЗ № 204955 ТОВ «Київський гуртовий ринок» на право власності на земельну ділянку 3220887000:03:002:0117 правомірною, законодавчо обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги прокурора про витребування на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з незаконного володіння ТОВ «Київський гуртовий ринок» земельну ділянку загальною площею 9,6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з рішення господарського суду Київської області, у справі № 911/3081/15 було задоволено позовні вимоги Військової прокуратури Центрального регіону України та вирішено витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» земельну ділянку загальною площею 9,6043 га, із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована в адміністративних межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області та передати її на користь держави, уповноваженим органом управління якого є Міністерство оборони України, в безстрокове та безоплатне користування для державних потреб Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ПІК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Таким чином, у зв'язку із тим, що є рішення господарського суду яке набрало законної сили, та в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі № 911/4002/15 в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується висновків суду першої інстанції про визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року укладеного між ТОВ «Київський гуртовий ринок» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Так, прокурор в позовній заяві просить суд визнати недійсним договір іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року, укладений між ТОВ «Київський гуртовий ринок» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». В обґрунтування вказаної вимоги прокурор послався на рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2012 року у справі № 21/009-12 яким встановлено, що в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Київський гуртовий ринок» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за іпотечним договором № 151410Z19 від 27.01.2010 було звернуто стягнення на заставне майно (предмет іпотеки), а саме: на земельну ділянку, площею 9,6043 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0117, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільский район, Сошниківська сільська рада, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства.

Задовольняючи позов в цій частині (про визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року) місцевий господарський суд врахував зазначене вище рішення суду по справі № 21/009-12 та доводи викладені прокурором у позовній заяві. При цьому, суд першої інстанції не витребував та не дослідив оригінал чи належним чином засвідчену копію оскаржуваного договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року. В матеріалах справи на час розгляду справи у суді першої інстанції такі докази відсутні.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою від 11.12.2015 року по справі № 21/009-12 господарським судом Київської області було виправлено описку у рішенні від 20.12.2012 року, а саме, замість договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року, правильним слід вважати договір іпотеки № 151410Z21 від 27.01.2010 року.

Вказана описка по справі № 21/009-12 була виправлена судом після прийняття рішення у даній справі №911/4002/15.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор не надав суду копії договору іпотеки №151410Z19 від 27.01.2010 року, а судом у свою чергу не було витребувано та досліджено вказаний доказ.

Натомість, судом апеляційної інстанції для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою від 22.02.2016 року витребувано у прокурора належним чином завірену копію договору іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року що був укладений між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Київський гуртовий ринок» та досліджено у судовому засіданні.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що іпотечний договір №151410Z19 від 27.01.2010 року що був визнаний судом недійсним у даній справі було укладено між АТ «Укрексімбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таурустрейдінг» (яке не являється стороною у даній справі). Виходячи з умов даного договору вищезазначена земельна ділянка не є предметом іпотеки (частиною предмету іпотеки). Судом встановлено, що спірна земельна ділянка яка є предметом розгляду даної справи № 911/4002/15 передана в іпотеку АТ «Укрексімбанк» за іпотечним договором №151410Z21 від 27.01.2010 року, предметом іпотеки якого є дві земельні ділянки, а саме спірна земельна ділянка, а також земельна ділянка площею 5,7107 га з кадастровим номером 3220886000:04:001:0024, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Процівська сільська рада.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручі до уваги заявлений позов прокурора який просив визнати недійсним саме договір іпотеки №151410Z19 від 27.01.2010 року, а не договір іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року та те, що ані прокурором, ані позивачем не було подано до суду першої інстанції заяви про уточнення позовних вимог чи заяви про зміну предмета спору, враховуючи, що сторонами не було подано клопотання чи заяви у порядку п. 2. ч.1 ст. 83 ГПК України, а суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду про визнання недійсним договору іпотеки №151410Z19 від 27.01.2010 року що був укладений між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Таурустрейдінг» (яке не являється стороною у даній справі). З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції повинен був витребувати та дослідити договір який є предметом розгляду справи та прийняти відповідне рішення з урахування заявлених позовних вимог прокурора.

Доводи прокурора та позивача викладені у письмовому відзиві та поясненнях щодо необхідності змінити рішення суду першої інстанції, а саме визнати недійсним договір іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року укладений між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Київський гуртовий ринок» в частині передачі в іпотеку земельної ділянки площею 9,6043 га, із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, не можуть бути задоволені судом з підстав викладених вище. Колегія суддів звертає увагу, що зазначений судом першої інстанції договір №151410Z19 від 27.01.2010 року не може бути виправлений на договір іпотеки №151410Z21 від 27.01.2010 року як описка у порядку ст. 89 ГПК України оскільки, прокурором заявлені позовні вимоги саме про визнання недійсним договору іпотеки №151410Z19 від 27.01.2010 року. Таким чином, суд при прийнятті рішення повинен виходити саме із заявлених позовних вимог викладених в позовній заяві.

Отже, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку по справі в частині визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року укладений між ТОВ «Київський гуртовий ринок» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Як встановлено судом апеляційної інстанції договір іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року був укладений між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Таурустрейдінг» яке не є стороною у даній справі, а тому в цій частині рішення суду слід скасувати. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 скасувати в частині визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року укладений між ТОВ «Київський гуртовий ринок» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». В цій частині прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 залишити без змін

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до абз. 4 п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (в редакції Постанови Вищого господарського суду України № 2 від 16.12.2015 року) розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015, розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015 за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 скасувати в частині визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року укладений між ТОВ «Київський гуртовий ринок» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

3. В цій частині прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки № 151410Z19 від 27.01.2010 року відмовити.

4. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 02.11.2015 року у справі № 911/4002/15 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Карла Лібкнехта, 162, код 34010399) в доход державного бюджету України - 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) в доход державного бюджету України - 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7. Стягнути з Бориспільської міжрайонної прокуратури (08300, м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21) на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

8. Видачу наказів по справі № 911/4002/15 доручити господарському суду Київської області.

9. Матеріали справи № 911/4002/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 14.03.2016 року