Постанова № 56483356, 15.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.03.2016р. справа №908/6094/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 (за довіреністю від 04.01.2016р.);від відповідача: ОСОБА_6 (за довіреністю від 25.01.2016р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг», м.Донецькна рішення господарського суду Запорізької області від02.02.2016р. (повний текст підписано 08.02.2016р.)по справі№908/6094/15 (суддя Смірнов О.Г.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг», м.Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол», м. Бердянськ Донецької області про стягнення 139050,00грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг», м. Донецьк (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол», м. Бердянськ Донецької області (Відповідач) про стягнення заборгованості за не отримані нафтопродукти в сумі 139050,00грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.02.2016р. у справі №908/6094/15 у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду було вмотивовано недоведеністю Позивачем факту неналежного виконання Відповідачем свого зобовязання щодо своєчасної поставки товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг», не погодившись з прийнятим рішенням, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає не прийняття до уваги під час винесення рішення в якості доказів письмових звернень Позивача про повернення суми у розмірі 139050,00грн (лист б/н від 08.07.2015р.) та щодо повернення цієї суми або відвантаження оплаченого товару (лист №9 від 23.08.2015р.); безпідставність посилання на порушення Позивачем умов п.2.1 договору та вихід суду за межі своїх повноважень.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О. та суддів Зубченко І.В. і ОСОБА_3

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 15.03.2016р. о 11.40год.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 15.03.2016р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представник Відповідача у судовому засіданні 15.03.2016р. проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у письмово за вих.№459/07 від 10.03.2016р.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» (Покупець) було укладено договір №349 купівлі-продажу нафтопродуктів (а.с.а.с.24,25), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно з п.1.2 договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р. (а.с.27), сторони узгодили, що найменування, ціна, кількість Товару зазначаються у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 цього договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р., було встановлено, що товар, який підлягає поставці за даним договором, поставляється партіями на умовах FCA склад Продавця (самовивіз). Умови поставки трактуються у відповідності з Міжнародними Правилами Інкотермс 2000.

У п.2.2 договору сторони узгодили обовязок Продавця поставити Товар у відповідності з умовами даного договору та передати Покупцю одночасно з поставкою партії товару усі необхідні документи на товар - сертифікат якості, податкову накладну, накладну на відпуск, у випадку якщо поставка здійснюється залізничним транспортом та вантажоодержувачем є третя особа, зазначена Покупцем, Продавець зобов'язаний протягом 3-х днів після поставки поштовим зв'язком направити Покупцю копію залізничної накладної, оригінали накладних на відпуск та податкової накладної.

Умовами п. 2.3. договору були передбачені обов'язки Покупця щодо здійснення оплати та приймання товару від Продавця у відповідності з умовами даного Договору; у випадку використання залізничного транспорту забезпечити підтвердження залізничної станції про готовність приймання товару повідомленням в адрес станції відправлення Продавця та надати копію повідомлення Продавцеві до моменту відвантаження товару. У випадку відсутності підтвердження залізничної станції Покупця про готовність приймання товару Продавець не несе відповідальності за затримку відвантаження товару.

Згідно з п.2.4 договору, документами, які засвідчують факт передачі товару сторони будуть вважати накладні на відпуск товару з відміткою Покупця про отримання такого товару. Датою приймання-передачі товару вважається дата, зазначена в накладній на відпуск товару.

Відповідно до п. 3.1 та п.3.2 договору приймання товару за кількістю здійснюється з боку Покупця на підставі кількості, зазначеної в накладних на відвантаження товару. Приймання товару здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України», затвердженої наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496, а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№П-6).

Згідно з п.4.1-4.3 договору, з врахуванням редакції додаткової угоди від 31.12.2009р., ціна товару визначається сторонами на день оплати товару та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Орієнтовна сума договору на момент його укладення складає 500000,00грн. Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару на умовах 100% передоплати. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

У п.8.1. договору, в редакції додаткової угоди від 30.12.2013р. (а.с.26), сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015р., а в частині фінансових розрахунків - до їх повного виконання.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Позивач свій обов'язок щодо внесення попередньої оплати за поставлений товар згідно договору виконав, здійснивши оплату виставленого Відповідачем рахунку-фактури № АТ-0607016 від 06.07.2015р. (а.с.29) на суму 139050,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №278 від 06.07.2015р.(а.с.30).

14.07.2015р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено (а.с.77) лист б/н від 08.07.2015р.(а.с.76) з проханням повернути перераховану суму коштів за платіжним дорученням №278 від 06.07.2015р.

Також в матеріалах справи міститься лист за вих. № 9 від 23.07.2015р.(а.с.28), в якому Позивач, посилаючись на усну відмову Відповідача від відвантаження товару та ненадання відповіді на попередній лист від 08.07.2015р. про повернення коштів або відвантаження товару, знову просить повернути сплачену ним згідно рахунку №АТ-0607016 від 06.07.2015р. суму в розмірі 139050,00грн. за наступними реквізитами: р/р 26001000098568 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ОКПО 30963019. Втім, докази надсилання (отримання) листа №9 від 23.07.2015р. до моменту подання позовної заяви матеріали справи не містять.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (Відповідач) надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/6094/15 до вирішення в Господарському суді Донецької області пов'язаної справи №908/2850/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Білдинг" про стягнення 556112,58грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009р., а саме заборгованості за товар, поставка якого відбулась 01.07.2014р.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» про зупинення провадження у справі № 908/6094/15 до вирішення в Господарському суді Донецької області пов'язаної справи №908/2850/15 було відмовлено на підставі наявності у вказаних справах різних предметів спору, які стосуються обставин, що відбулись в різних проміжках часу.

Між тим, враховуючи не встановлення в договорі №349 купівлі-продажу нафтопродуктів конкретного строку поставки товару, а також відсутність в матеріалах справи доказів письмового звернення Позивача з вимогою про його передачу або поставку та приймаючи до уваги положення п.2.1 цього договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р., Господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоторг» у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір №349 купівлі-продажу нафтопродукті від 01.11.2009р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Сутність заявлених позовних вимог, у даному випадку, полягає у спонуканні Відповідача до виконання обовязку з повернення передоплати у розмірі 139050,00грн, сплаченої Покупцем за непоставлені ним нафтопродукти відповідно до договору №349 від 01.11.2009р., згідно із вимогами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, на яку вказав Позивач в нормативному обґрунтуванні позову №6 від 12.01.2016р. (а.с.а.с.68, 69).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи Скаржника щодо зміни місцевим судом предмету розглядуваних вимог з повернення передоплати за договором №349 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.11.2009р. на спонукання до поставки товару за цим договором є безпідставним, оскільки вказане твердження обумовлено невірним розумінням останнім положень ст.693 Цивільного кодексу України, на якій і засновані його вимоги. Так умовами повернення суми передоплати, у відповідності до ч. 2 вказаної статті, є (послідовно):

-нездійснення передачі оплаченого товару Продавцем в обумовлений строк;

-предявлення Покупцем вимоги про повернення суми передоплати

Таким чином, як вірно було зазначено місцевим судом, встановлення факту порушення Продавцем своїх зобовязань з поставки товару вимагає встановлення строку виконання цих зобовязань, а з урахуванням домовленості про самовивіз товару Покупцем (п.2.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р.) доказів відмови у надані товару в розпорядження Покупця на складі Продавця у відповідності з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України.

Між тим, невстановлення умовами договору строку передачі товару в силу ст.663 Цивільного кодексу України обумовлює його визначення в порядку ч.2 ст.530 цього Кодексу - а саме протягом семиденного строку від дня предявлення вимоги про поставку товару, на що справедливо вказано місцевим судом. Колегія суддів звертає увагу Скаржника, що визначення строку поставку саме в такому порядку в даному випадку є прямою вимогою ст.663 Цивільного кодексу України, у світлі чого твердження в скарзі про здійснення платежу за рахунком як цілком достатній доказ узгодження сторонами певного строку поставки є юридично неспроможними.

В свою чергу, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази предявлення Покупцем вимоги про поставку товару, адже лист від 08.07.2015р. містить вимогу про повернення суми передоплати, право на отримання якої не настало у розумінні ст.693 Цивільного кодексу України, а лист №9 від 25.07.2015р., доказів відправлення якого Позивачем надано не було, констатує недоведену відмову у відвантажені, строк якого не був встановлений та також містить лише вимогу про повернення коштів. Більш того, колегією суддів враховується, що за змістом апеляційної скарги Позивач підтверджує, що безпосередньо не здійснювались спроби щодо само вивозу товару зі складу Продавця.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність Позивачем факту неналежного виконання Відповідачем свого зобовязання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України щодо своєчасної поставки товару, що, в свою чергу, унеможливлює і обґрунтованість вимог в Покупця в порядку ч.2 ст.693 цього Кодексу. Дійсно, виникнення право вимоги на повернення попередньої оплати не може передувати визначенню та спливу строку на поставку оплаченого товару.

Враховуючи наведене, а також те, що будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, а переглядуване рішення - без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг», витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг», м. Донецьк на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2016р. (повний текст підписано 08.02.2016р.) у справі №908/6094/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2016р. (повний текст підписано 08.02.2016р.) у справі №908/6094/15 залишити без змін.

3.Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:Д.О. Попков

Судді:І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам,3- у справу, 4 - ДАГС, 5 - ГСЗО