Рішення № 56482209, 15.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.16р. Справа № 904/1088/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 6 457 765,09 грн. за договором купівлі - продажу природного газу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. 13.05.2014р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. № 39 від 18.01.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" 3% річних в розмірі 390 175,82 грн. та інфляційні втрати 6 067 589,27 грн. за договором купівлі продажу природного газу № 21 БО-12 від 31.07.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо оплати заборгованості за поставлений газ та рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5101/13 від 06.08.2013 року та № 904/6355/14 від 09.09.2014р. в частині сплати основного боргу у розмірі 9 052 028,78грн. Внаслідок того, що заборгованість продовжувала існувати з 03.07.2014р. по 12.12.2015р. позивачем було донараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми у розмірі 390 175,82 грн. та інфляційні втрату у розмірі 5 019 654,64 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечив.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 15.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Продавець, Позивач) та Нікопольським комунальним підприємством "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - Покупець, Відповідач) 31.07.2012 року укладено договір № 21 БО-12 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) та в подальшому між сторонами укладено додаткову угоду до даного Договору: № 1 від 20.10.2014 року.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, нафтобаз на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або / та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей природний газ (далі газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам Покупця) (п.1.2 Договору).

У відповідності до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Згідно п. 4.1. Договору кількість газу, яка продається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", зареєстрованих в Мінюсті 11.08.2010р. за № 671/17966.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (п. 5.1. Договору).

Згідно п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом жовтня 2012 року грудня 2012 року здійснив поставку природного газу Відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 21-23).

Вищевказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств сторін.

Враховуючи, що відповідачем зобовязання за договором в добровільному порядку виконані не були, позивач звертався до господарського суду з позовами:

- про стягнення заборгованості у розмірі 9 052 028,78грн., 512 647,02грн. - пені, 102 529,40грн. - 3% річних за період з 15.12.2012р. по 17.05.2013р., 26 959,40грн. інфляційних втрат за період з грудня 2012р. по січень 2013р., 658 142,01грн. - 7% штрафу (справа № 904/5101/13);

- про стягнення 160 808, 53 грн. - пені, 305 784, 97 грн. 3% річних за період з 18.05.2013р. по 02.07.2014р., 976 620, 23 грн. інфляційних втрат за період з червня 2013р. по травень 2014р. (справа № 904/6355/14).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5101/13 від 06.08.2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу позов задоволено частково та стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 9 052 028,78грн., 256 323,51грн. - пені, 102 529,40грн. - 3% річних за період з 15.12.2012р. по 17.05.2013р., 26 959,40грн. інфляційних за період з грудня 2012р. по січень 2013р., 329 071,00грн. - 7% штрафу та 68 820,00грн. - судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/6355/14 від 09.09.2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення заборгованності в сумі 1 443 213, 73 грн. позов задоволено частково та стягнуто Стягнути з Нікопольського комунального підприємства „Нікопольтеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України 144 727, 68 грн. пені, 305 784,97 грн. 3 % річних за період з 18.05.2013р. по 02.07.2014р., 976 620 інфляційних втрат за період з червня 2013р. по травень 2014р., 28 864, 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

Згідно інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення

Відповідач, в повному обсязі та належним чином, не виконав ні умови договору щодо оплати за поставлений газ ні рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5101/13 від 06.08.2013 року та по справі № 904/6355/14 від 09.09.2014р. в частині оплати основного боргу. Внаслідок чого заборгованість продовжувала існувати з 03.07.2014р. по 12.12.2015р. та у звязку з чим позивач нарахував відповідачеві 3% річних у сумі 390 175,82 грн. за вказаний період та інфляційні втрати у сумі 6 067 589,27 грн. за період з червня 2014 р. по листопад 2015р., що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 03.07.2014 року по 12.12.2015 року у сумі 390 168,65 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2014р. по листопад 2015р. у сумі 6 067 589,27 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення необхідно рахувати наступним чином:

- на суму 3 697 602,15 грн. з вересня 2014р. по грудень 2014р. інфляційні втрати становлять 391 678,53 грн.;

- на суму 3 632 260,35 грн. з лютого 2015р. по листопад 2015р. - 1 381 624,85 грн.;

- на суму 5 332 494,59 грн. з червня 2014р. по листопад 2015р. - 3 246 351,26 грн.

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнена складає 5 019 654,64 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 047 934,63 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що 3 % річниз за період з 03.07.2014р. по 12.12.2015р. становить 390 168,65 грн. та підлягає до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 7,17 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача 3% річних - 390 168,65 грн. та інфляційних втрат 5 019 654,64 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Нікопольського комунального підприємства НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, просп. Трубників, буд. 12А, код ЄДРПОУ 05472525) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних у сумі 390 168,65 грн. (триста дев'яносто тисяч сто шістдесят вісім грн. 65 грн.), інфляційних втрат 5 019 654,64 грн. (п'ять мільйонів дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн. 64 коп.); витрати по сплаті судового збору 81 147,35 грн. (вісімдесят одна тисяча сто сорок сім грн. 35 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 16.03.2016р.

Суддя ОСОБА_3