Ухвала суду № 56481652, 16.03.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року справа №805/59/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Жаботинської С.В.

Казначеєва Е.Г.

За участі секретаря судового засідання Борисова А.А.,

За участі представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Ламєкіна С.М., (на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року по справі № 805/59/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Ш» № 0012551501 від 19 жовтня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (далі - позивач, ТОВ « Слов'янська Сода») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС) із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Ш» № 0012551501 від 19 жовтня 2015 року, яким позивачеві нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 48 183,82 грн. за затримку сплати самостійно визначеного ним в деклараціях узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість (арк. справи 4-6).

28 січня 2016 року Донецьким окружним адміністративним судом винесено постанову, якою у задоволенні вищенаведеного адміністративного позову відмовлено (арк. справи 55-57).

Не погодившись із даним рішенням суду позивач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою (далі - апелянт), в обґрунтування доводів якої зазначив, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не прийняв до уваги той факт, що позивач потерпав від обставин непереборної сили, у зв'язку з чим не мав можливості сплатити узгоджене грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що засвідчено відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4. З огляду на викладене апелянт просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов (арк. справи 60-62)

Апелянт в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, а також вбачається з матеріалів адміністративної справи, ТОВ «Слов'янська Сода» подавались до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість із самостійним визначенням сум, які підлягають сплаті у встановлені податковим законодавством строки, а саме, декларації з податку на додану вартість: за березень 2014 року № 9021355185 від 17 квітня 2014 року, за квітень 2014 року № 9028185582 від 19 травня 2014 року, за червень 2014 року № 90435424474 від 29 липня 2014 року (арк. справи 31-51).

За результатами проведеної Слов'янською ОДПІ ГУ ДФС перевірки ТОВ «Слов'янська Сода» щодо дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим органом складено акт за № 638/15-01/31054873 від 28 вересня 2015 року (арк. справи 12), згідно з висновками якого позивачем затримана сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ, на підставі чого податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0012551501 від 19 жовтня 2015 року про порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, у зв'язку з чим відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України до позивача застосована штрафна фінансова санкція у розмірі 48 183,82 грн. (арк. справи 14).

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» 11 листопада 2015 року зверталось зі скаргою до Головного управління ДФС у Донецькій області на вищенаведене податкове повідомлення-рішення, але скарга була залишена ГУ ДФС без розгляду, та повернута позивачеві (арк. справи 15, 16-17).

Як вказувалось судом вище, апелянт не погоджується із вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, за яким останньому за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим органом нарахована штрафна (фінансова) санкція, оскільки факт неспроможності останнього вчасно сплатити вищенаведені грошові зобов'язання підтверджується наявним у нього Сертифікатом Торгово-промислової палати від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4, що є на думку апелянта підставою для скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином спірним питанням на даній стадії апеляційного провадження є наявність, або відсутність у суду обґрунтованих підстав для скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з наявністю у позивача Сертифіката Торгово-промислової палати від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 про настання обставин непереборної сили, який на думку апелянта спростовує факт несвоєчасності сплати грошових зобов'язань.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Статтею 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених даною статтею.

При цьому, згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

До того ж, статтею 100 Податкового кодексу України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

До того ж пунктами 100.4-100.5 Податкового кодексу України вищенаведеної статті встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Як зазначалось судом вище, 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 позивачеві Торгово-промисловою палатою України виданий Сертифікат із засвідченням настання обставин непереборної сили з 27 травня 2014 року що стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів у відповідності до пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України.

Тобто з наведеного вбачається, що позивачеві виданий сертифікат, із засвідченням настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, яка в свою чергу передбачає вищенаведену процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань, а ні процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу для не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Таким чином наявність у позивача Сертифікату не є на думку суду підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а засвідчує лише факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань через обставину непереборної сили.

Окрім викладеного, суд вважає, що для правильного вирахування контролюючим органом платнику податків строку розстрочення або відстрочення сплати таких грошових зобов'язань не достатньо лише наведеного Сертифікату, а потрібна самостійно подана платником податків разом із наведеним Сертифікатом заява у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу із визначенням платником строку розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, після якого останній зобов'язується сплатити розстрочену, або відстрочену суму грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, апелянт з вищенаведеною заявою до контролюючого органу не звертався, а тільки зазначав, що має Сертифікат Торгово-промислової палати від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4, на підставі якого йому не повинні були контролюючим органом нараховуватись штрафні санкції за податковим повідомленням-рішення внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань.

При цьому, якщо б платником податків був дотриманий вищенаведений судом порядок, то у контролюючого органу не було б підстав виносити спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи позивачем наведені штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням не сплачені.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, апелянт не надав суду належні та допустимі докази, які обумовлюють неправомірне винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Ш» № 0012551501 від 19 жовтня 2015 року, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року по справі № 805/59/16-а,- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року по справі № 805/59/16-а, - залишити без змін.

Повний текст виготовлено 16 березня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді С.В. Жаботинська

Е.Г. Казначеєв