Постанова № 56481406, 14.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 березня 2016 р. №820/11719/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 25.11.2015 р. №710-1705 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. LЕХUS та від 25.11.2015р. №710-1705 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. PORSCHE.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно та безпідставно прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими зобов'язано позивача сплатити транспортний податок з фізичних осіб, оскільки транспортні засоби було придбано до набуття чинності змін до ст. 267 ПК України. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Наконечного А.С., через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що автомобіль «LEXUS GX460» із об'ємом двигуна 4608 кубічних сантиметр, право власності на який зареєстровано 22.03.2012 року та автомобіль PORSHE PANAMERA 2011 року випуску, право власності на який зареєстровано 27.02.2014, та які є згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі являється платником вказаного податку. Тому, при винесенні податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова діяла у відповідності та у спосіб визначений чинним законодавством.

Представник позивача - ОСОБА_1, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області Наконечний А.С., у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Позивач є власником двох легкових автомобілів марки LEXUS моделі GX460, 2011 року випуску, об'єм двигуна 4608 куб.см., державний номер НОМЕР_1, дата реєстрації - 22.03.2012р., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, а також марки PORSCHE, моделі PANAMERA, 2011 року випуску, об'єм двигуна 4806 куб.см., державний номер НОМЕР_2, дата реєстрації 27.02.2014р., згідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CAT 598652. (а.с. 14, 15)

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 25.11.2015 р. прийнято податкові повідомлення-рішення №710-1705 , якими згідно з п.п.54.3.3. п 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.п.267.6.1 п.267.6 ст.265 ПК України, зобов'язано позивача сплатити суму податкового зобов'язання за платежем : транспортний податок з фізичних осіб, який склав за автомобіль PORSHE PANAMERA у розмірі 25000,00 грн. та за автомобіль LЕХUS у розмірі 25000,00 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області позивач, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII. Згідно вказаного нормативно-правового акта статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Згідно приписів ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, згідно пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Аналізуючи вищезазначені норми закону, суд зазначає, що об'єктами оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

Судом встановлено, що транспортні засоби:

-автомобіль марки LEXUS моделі GX460, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4608 куб.см., з 22.03.2012 р. перебуває у власності позивача, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ;

-автомобіль марки PORSCHE, моделі PANAMERA, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4806 куб.см., з 27.02.2014 р., перебуває у власності позивача, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином, позивач повинен сплачувати транспортний податок, оскільки є власником автомобілів LEXUS моделі GX460, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4608 куб.см., та

PORSCHE, моделі PANAMERA, 2011 року випуску, з об'єм двигуна 4806 куб.см., що підпадають під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.

Підпунктом 267.5.1 п 267. 5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вищезазначених норм закону, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Щодо доводів позивача, про те що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд зазначає наступне.

Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII зазначено, рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

В перехідних положенням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким були внесені зміни до Податкового кодексу України, щодо особливостей справляння транспортного податку, зазначені особливості прийняття рішення щодо встановлення місцевих податків, зокрема транспортного податку, на 2015. Як зазначено в пункті 4 Прикінцевих положень цього закону органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міськими радами) необхідно в місячний термін, тобто до 01.02.2015 року прийняти відповідні рішення.

На виконання вимог податкового законодавства, Харківська міська рада прийняла рішення від 21.01.2015 року № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" яким встановлено у 2015 році на території м. Харкова податок на майно, зокрема транспортний податок, а також затверджене «Положення про транспортний податок у м. Харкові» згідно з додатком №2. Зазначене рішення набирає чинності з 01.01.2015р.

Також, суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідач протиправно приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, керувався нормами п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року (що набрав чинності 01.01.2015), та фактично надав Закону зворотної дії у часі, оскільки об'єктом оподаткування вказано автомобілі, що придбані і зареєстровані до набрання чинності вказаним Законом, з огляду на наступне.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас, відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013 р.

Таким чином, враховуючи, що автомобілі позивача зареєстровані 22.03.2012 року та 27.02.2014 року, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, суд дійшов висновку, що у 2015 р. автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем не надано суду належних доказів сплати транспортного податку.

З наявних у справі доказів встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, оскільки діяв в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, у задоволенні позову позивачу належить відмовити у повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.