Рішення № 56479138, 10.03.2016, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/81/16-ц

провадження № 2/578/59/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2016 року смт.Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

за участю

секретаря судового засідання Литвин А.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто»

про захист прав споживача та витребування безпідставно здобутого майна, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила в ході судового розгляду, і посилаючись на норми Законів України «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги», «Про фінансовий лізинг», положення статей 11,202, 206-208, 509, 526, 536, 625-628, 806, 1212 - 1214 ЦК України, просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» /далі товариство/ безпідставно здобуте майно у виді грошових коштів на суму 35000 грн. 50 коп. та 551 грн. 20 коп. судового збору. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 29.01.2016 між нею та ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш авто» був укладений договір фінансового лізингу №003244 з додатками, згідно з яким відповідач (Лізингодавець) зобовязався придбати та передати позивачу (Лізингоодержувачу) у користування на строк та на умовах, передбачених цим договором, транспортного засобу, зазначеного у Специфікації (Додатку № 2 до договору). Після сплати платежу в сумі 35000,50 грн. позивачем зясувалося, що зазначена сума виявилася адміністративним платежем, а не часткова оплата вартості транспортного засобу. У договорі, що підписаний позивачем, передбачений адміністративний платіж, але вона була позбавлена можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник товариства не надала достовірної інформації, а запевнила її у тому, що всі істотні умови ОСОБА_1 розяснені, та спонукала останню швидше сплатити платіж та підписати договір з огляду на те, що на неї чекають інші особи. Крім того, в обіцяний строк предмет лізингу не був переданий. Позивач вважала, що під час попередніх переговорів представником компанії введено її в оману щодо умов виконання договірних зобовязань, нею не підписаний Додаток № 3 до Договору Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, у якому визначаються розмір фінансових активів у грошовому виразі, та строк їх сплати, та який є істотною умовою Договору фінансового лізингу, а відсутність підписаного сторонами Додатку № 3 на переконання позивача свідчить про недосягнення сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов договору, а тому не може вважатись укладеним. Отже, кошти в сумі 35000,50 грн. були набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Просить захистити її порушене право як споживача та стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в зазначеній сумі та судові витрати.

У судовому засіданні позивач позов підтримала з наведених у ньому підстав та пояснила, що представник лізингової компанії висунула їй усну умову, що спочатку сплата адміністративного платежу, а вже потім підписання договору, що і змусило її так поступити. На наступний день після укладення даного Договору вона телефонувала до лізингової компанії і намагалася врегулювати питання повернення коштів у досудовому порядку, але усі її зусилля виявилися марними.

Відповідач повторно не забезпечив явку представника на судове засідання, повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заперечень проти позовних вимог на адресу суду не надавав, заяв про розгляд справи за відсутності його представника та клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України за згодою позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 29.01.2016 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш авто" договір фінансового лізингу № 003244, Додаток № 1 та Додаток № 2 до даного договору /копії ас. 7-15/, предметом якого є трактор "FOTON" FT504 вартістю14 893,62 доларів США, що еквівалентно 350 000 грн. (а.с.41),і в цей же день сплатив адміністративний платіж в розмірі 35000,50 грн., що підтверджується квитанціями №QS 000115612601, № QS 000115619801 від 29.01.2015р. /копії ас. 16-17/.

У відповідності до вимог п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з правової природи правовідносин, що склалися між сторонами, вони регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», нормами ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальнимиознакамита віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Виходячи з положень статей 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», укладений між сторонами договір фінансового лізингу є за своєю правовою природою змішаним договором, який поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу із розстроченням платежу та договором найму автотранспортного засобу. Крім цього, відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою, а тому на правовідносини між сторонами розповсюджується й положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, пунктом 12.2 вказаного договору встановлено, що в інших випадках, не передбачених даним договором, лізингоодержувач має право розірвати даний договір виключно з підстав, які чітко передбачені чинним законодавством України на момент такого розірвання.

Згідно з вказаним договором, адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Отже, як вбачається з доводів позивача, не спростованих відповідачем, без попередньої сплати ОСОБА_1 на рахунок ТзОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» адміністративного платежу у сумі 35000,50 грн., що становить 10% від вартості предмета лізингу 350000,08 грн. (який, відповідно до умов договору поверненню не підлягає), договір між сторонами 29.01.2016 року не був би укладений.

Проте, які саме дії, що має вчинити лізингодавець, розуміються під змістом «перевірка, розгляд та підготовка документів для укладення договору», а також, чому розмір вказаного платежу на даному етапі правовідносин між сторонами є досить істотним, договором не визначено.

Згідно п.2.1 за Договором лізингу, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання, а додатки до Договору є невідємною його частиною /п. 16.12 Договору/.

Однак в матеріалах справи відсутній Додаток № 3 «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами» та будь які докази його підписання сторонами.

Відповідачем не надано суду будь яких пояснень з цього приводу, враховуючи, що окрім підписання сторонами бланку типового договору 29.01.2016 року, будь-яких інших дій відповідачем вчинено не було.

Як зазначено вище, договір фінансового лізингу є за своєю правовою природою змішаним договором, який поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу із розстроченням платежу та договором найму автотранспортного засобу, а також договором з надання фінансових послуг, тому на правовідносини між сторонами розповсюджується положення Закону України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ст. 17 вказаного Закону, за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Згідно з вимогами ст. 21 цього Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, відповідно до ч. 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п'ятоюташостою статті 203цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 4 ч. 1 п. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»,підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Виходячи з наведеного, Суд вважає, що Договір фінансового лізингу № 003244 від 29.01.2016 є непогодженим з усіх істотних умов договору, а тому право позивача порушене і підлягає захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку про нікчемність Договору фінансового лізингу № 003244 від 29.01.2016, який фактично не був укладений. Отже, позов є обґрунтованим, отримані відповідачем за цим договором кошти в сумі 35000,50 грн. підлягають витребуванню у відповідача шляхом стягнення цієї суми.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому, стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджений судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. за подання позовної заяви

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58 - 61, 79, 88,197,209, 214 215, 218, 224-226. 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» / код за ЄДРПОУ 39733392,р/р № 26004482354, МФО 380805, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44/ безпідставно здобуте майно у виді грошових коштів на суму 35000 грн. 50 коп. та 551 грн. 20 коп. судового збору, а усього 35551 /тридцять пять тисяч пятсот пятдесят одну/ гривню 70 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Краснопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Скарга подається до Апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргуне було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили післярозгляду справи.

Суддя А. І . Косар