Ухвала суду № 56478741, 03.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/357/16

Головуючий у першій інстанції Погрібний С. О.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Ярахмедова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, про зобов»язання не чинити перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні належними їй частинами квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року,-

встановила:

10.11.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, про зобов»язання не чинити перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні належними їй частинами квартири, посилаючись на те, що вона успадкувала 61/200 частину квартири АДРЕСА_1 та 14.09.2011 року зареєструвала в зазначеній квартирі своє місце постійного проживання, однак, відповідач перешкоджав їй у користуванні її майном, змінив замки у вхідних дверях.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселенню в квартиру задоволено.

Однак, рішення відповідач не виконує та на сьогоднішній день через постійні сварки із ним вона змушена проживати за іншою адресою.

ОСОБА_2 просить суд встановити порядок користування спільною квартирою.

Справу розглянуто у відсутність відповідача.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року позов задоволено.

ОСОБА_3, вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, 14.12.2015 року надав до суду апеляційну скаргу про скасування рішення з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, заперечення на доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_2 є власником 61/200 частини квартири АДРЕСА_1 /а.с.8, 9/.

Зазначена частина квартири спільного заселення фактично складає частину комунальної квартири зі самостійним входом, окремою кухнею та санвузлом. Ця частина квартири, що перебуває у спільному володінні сторін, складається з 2-х житлових кімнат - житловою площею 41,1 кв.м, у тому числі: 1-а кімната, позначена під № 2 на плані технічного паспорту площею 25,8 кв.м., 2-а кімната під № 3 на плані технічного паспорту площею 15,3 кв.м., окремої кухні № 4 на плані технічного паспорту площею 9,4 кв.м., окремого коридору № 10 на плані технічного паспорту площею 1,7 кв.м., загального коридору № 1 на плані технічного паспорту площею 2,8 кв.м., окремого туалету № 5 на плані технічного паспорту площею 1,3 кв.м. /а.с.10-11/.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2012 року, залишеним без змін згідно з ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2012 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод та вселення задоволено, зобов'язано відповідача не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною їй частиною майна та вселено її в спірну квартиру /а.с.12-13/.

Через конфлікти з відповідачем, ОСОБА_2 змушена проживати за іншою адресою та не може користуватися належним їй майном, у зв'язку із чим вона 25.12.2013 року зверталась із заявою до правоохоронних органів /а.с. 17/.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки спірне майно не підлягає поділу в натурі, через неможливість виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, а також враховуючи обсяг прав позивача на зазначену частку майна, можливо встановити порядок користування приміщенням спірної частини квартири у відповідності до інтересів позивача.

Згідно з положеннями ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, оскільки користування належним позивачу майном, що є складовим належного їй права власності, обмежується внаслідок дій іншої сторони, суд першої інстанції вірно вважав за можливе захистити право власника майна, встановивши порядок користування спільним майном сторін, закріпивши за ОСОБА_3 право особистого користування кімнатою № 2 на плані технічного паспорту від 26.05.2011 року, площею 25,8 кв.м.; за ОСОБА_2 право особистого користування кімнатою № 3 на плані технічного паспорту від 26.05.2011 року, площею 15,3 кв.м.; залишивши в загальному спільному користуванні кухню № 4, площею 9,4 кв.м., коридор № 10, площею 1,7 кв.м., коридор № 1, площею 2,8 кв.м, туалет № 5, площею 1,3 кв.м на плані технічного паспорту від 26.05.2011 року; встановивши для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прохід через кімнату № 2 та кімнату № 3 до кухні завширшки дверної пройми.

Також вірно судом першої інстанції задоволено позовні вимоги щодо усунення перешкод, оскільки, фактично, це є новими правовідносинами між сторонами, що виникли в іншому часовому проміжку, вже після виконання постановленого іншим судом рішення про усунення перешкод у користуванні власністю від 14 вересня 2012 року.

Виходячи з викладеного, висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

СкаржникОСОБА_3 не надав жодних доказів, які б обґрунтовували та підтверджували ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

В.Д.Коротков