Рішення № 56477330, 15.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/5195/15-ц 15.03.2016 15.03.2016

Провадження №22-ц/784/716/16

Справа № 484/5195/15-ц

Провадження № 22-ц/784/716/16 Головуючий першої інстанції: Сотська С.О.

Категорія: 47 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участі представників сторін: позивача - ОСОБА_3, відповідача - Бєлоущенка А.Ж.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Сатурн» про стягнення доходів, отриманих від незаконного користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до Фермерського господарства "Сатурн" (далі - ФГ "Сатурн") про стягнення доходів, отриманих від незаконного користування земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2011 р., виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 березня 2010 р., зареєстрованого за №3-302, він є власником земельної ділянки (1/2 частини спадкового майна) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8596 га, що знаходиться за межами населеного пункту в межах Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Вказана ділянка знаходилась в оренді у відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки площею 5,72 га, укладеного 01 квітня 2005 р. його батьком ОСОБА_6 строком на 10 років, тобто до 01 квітня 2015 р.

До закінчення строку дії договору 22 жовтня 2014 р. та повторно 19 січня 2015 р., а також через засоби масової інформації він письмово повідомив відповідача про намір самостійно обробляти земельну ділянку та просив її повернути в зв'язку з закінченням дії договору до 01 квітня 2015 р. за актом приймання-передачі.

ФГ "Сатурн" відмовило йому в поверненні земельної ділянки, вказавши, що строк дії договору оренди починає відраховуватись з дня реєстрації, а саме з 16 січня 2006 р., тобто закінченням строку договору є 16 січня 2016 р.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2015 р. задоволено його позов до ФГ «Сатурн», зобов'язано відповідача повернути йому належну на праві власності земельну ділянку площею 2,8596 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

Посилаючись на те, що незважаючи на закінчення строку дії договору оренди та наявність судового рішення відповідач повернув спірну земельну ділянку лише 23 вересня 2015 р., у зв'язку з чим він не мав можливість обробляти її у 2015 р. та отримати дохід від збирання врожаю озимої пшениці, позивач просив суд стягнути з ФГ «Сатурн» неотриману вигоду - вартість 9,465 тонн пшениці, що становить 31 471 грн. 13 коп.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2016 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ФГ Сатурн» на користь ОСОБА_5 1 600 грн. 75 коп. орендної плати за 2015 рік та 487 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, а також заявленим позовним вимогам і просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на землю серії Р2 №568583 від 22 березня 2002 р. ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 5,72 га, що знаходиться в межах Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

1 квітня 2005 р. між ОСОБА_6 та ФГ «Сатурн» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки на строк ротації сівозмін 10 років.

Даний договір було зареєстровано у книзі № 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за реєстраційним номером 040602200058 - 01 вересня 2006 р.

31 грудня 2008 р. ОСОБА_6 помер.

23 березня 2010 р. позивач ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку, а саме: 2.8596 га земельної ділянки. Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину в установленому законом порядку - ? частку земельної ділянки є брат позивача ОСОБА_7, але матеріали справи не містять відомостей щодо отримання ним свідоцтва про право на спадщину.

23 грудня 2011 р. позивачеві видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ( серія НОМЕР_3) площею 2.8596 га , про що зроблено відповідний запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №482548351001062, та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2, складено акт про встановлення меж в натурі.

22 жовтня 2014 р. та 19 січня 2015 р. позивач, вважаючи, що 01 квітня 2015 р. спливає термін дії договору оренди, письмово повідомив відповідача про небажання продовжувати дію договору оренди та намір самостійно обробляти земельну ділянку.

Відповідач відмовлявся повертати земельну ділянку, посилаючись на те, що договір оренди припиняє свою дію 01 вересня 2016 року.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2015 р. задоволено позов ОСОБА_5, зобов'язано ФГ «Сатурн» повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2,8596 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

Незважаючи на закінчення строку дії договору оренди та наявність судового рішення про повернення земельної ділянки відповідач передав спірну земельну ділянку ОСОБА_5 лише 23 вересня 2015 р.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_5 посилався на те, що через неправомірні дії відповідача не мав можливість обробляти належну йому земельну ділянку у 2015 р. та отримати дохід від збирання врожаю озимої пшениці, а тому просив суд стягнути з ФГ «Сатурн» неотриману вигоду - вартість 9,465 тонн пшениці, що становить 31 471 грн. 13 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2015 р. встановлено, що строк дії укладеного між спадкодавцем ОСОБА_6 та ФГ «Сатурн» договору оренди земельної ділянки закінчився 01 квітня 2015 р.

Відповідно до ст. ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Таким чином, після 01 квітня 2015 р. відповідач безпідставно використовував земельну ділянку позивача.

В силу п. «д» ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як роз'яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 р. з наступними змінами «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, доказуванню підлягає: розмір вартості неодержаної позивачем на належній йому земельній ділянці сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю.

В силу вимог ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування позовних вимог покладається на позивача.

Розраховуючи розмір неотриманих доходів, ОСОБА_5 виходив з даних Управління статистки у Первомайському районі Миколаївської області, відповідно до яких станом на 01 вересня 2015 р. середня врожайність пшениці озимої по Первомайському району Миколаївської області по підприємствам, що мають у користуванні більше 100 га сільськогосподарських угідь (господарства населення), становить 3,18 тон з 1 га, а також даних про середню купівельну вартість 1 тонни пшениці другого класу (3 325 грн.) згідно Інформаційного бюлетеня незалежної громадської Експертної ради питань цінової ситуації на аграрному ринку, а тому вважав, що його неотриманий дохід дорівнює 31 471 грн. 13 коп.

При цьому позивачем не врахована урожайність озимої пшениці саме на його земельній ділянці та витрати сільськогосподарського виробництва, що є обов'язковим при з'ясуванні розміру неотриманих доходів.

В той же час ФГ «Сатурн» надано довідку № 3 від 11 січня 2016 р. (а.с. 36) та технологічну карту вирощування озимої пшениці у 2014 році тв. витрат на її виробництво (а.с. 37), відповідно до яких на земельній ділянці, належній позивачеві, було проведено повний технологічний цикл з підготовки до посіву озимої пшениці, закуплено насіння та проведено збирання врожаю і вартість цих робіт складає 22 457 грн. 63 грн., та зібрано врожай озимої пшениці - 7,492 тонни, який реалізовано за ціною 20 977 грн. (2 800 грн. за 1 тонну). Таким чином, збитки склали 1 480 грн. 03 коп.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів іншої вартості як витрат, пов'язаних із виробництвом щодо вирощування озимої пшениці на належній йому ділянці у 2014-2015 роках, так і врожайності у даному господарстві і його ринковій вартості, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_5 не доведено розмір заподіяної йому самовільним зайняттям відповідачем його земельної ділянки шкоди (збитків), а тому суд першої інстанції вірно вважав, що його вимоги про стягнення з ФГ «Сатурн» 31 471 грн. 13 коп. не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо правильності наведеного позивачем розрахунку розміру неотриманих доходів (без врахування витрат на отримання врожаю) та необхідності звернення ФГ «Сатурн» із зустрічним позовом для визначення понесених при отриманні врожаю витрат не заслуговують на увагу, оскільки суперечать наведеним вище положенням закону та роз'ясненням Верховного Суду України щодо порядку визначення розміру збитків, спричинених власникові землі самовільним її використанням іншою особою.

В той же час, вирішуючи спір, суд виходив з того, що є підстави для стягнення на користь позивача 1 600 грн. 75 коп. орендної плати за користування його земельною ділянкою за 2015 рік.

Однак, такий висновок суду є помилковим.

Так, в силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 1 600 грн. 75 коп. орендної плати, суд фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог, не звернув уваги на те, що ОСОБА_5 такі позовні вимоги не заявлялись, а тому й підстав для стягнення таких сум не було.

З руханням викладеного та положень ч. 3 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Сатурн» про стягнення доходів, отриманих від незаконного користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: