Вирок № 56476157, 16.03.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 148/394/16-к

В И Р О К

Іменем України

16 березня 2016 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Куліковій Ю.І.

з участю прокурора Супруненка Д.О.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одружений, не працює, не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

4.02.2016, близько 14:00 год., ОСОБА_2 з метою викрадення чужого майна прийшов на охоронювану територію ферми, с. Нестерварка, Тульчинського району, Вінницької області по вул. Колгоспна, 32, яка належить ПСП «Україна», с. Кинашів, Тульчинського району, код ЄДРПОУ 03734412.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності власника та сторонніх осіб, за допомогою газозварювального обладнання, умисно, протиправно, таємно, з корисливих спонукань, демонтував металеву конструкцію (тавра), належної ПСП «Україна», балансова вартість якої згідно довідки, виданої ПСП «Україна», 5.02.2016, становить 5263 грн., яку порізав на шість окремих частин.

Після чого, викрадене майно склав на найманий гужовий транспорт та вивіз із охоронюваної території ферми ПСП «Україна», яке в подальшому реалізував в м. Тульчині, спричинивши потерпілому ПСП «Україна» матеріального збитку на загальну суму 5263 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України визнав повністю і суду показав, що дійсно 4.02.2015, він перебував на території ферми, яка належить ПСП «Україна», у свого знайомого, який виготовляє котли на твердому паливі. Поблизу приміщення, він побачив, наполовину зруйноване приміщення, в якому знаходився металеві балки на перекритті. Тому він вирішив даний метал викрасти. Він пішов до знайомого і попросив в нього газозварювальний апарат, за допомогою якого порізав металеву тавру. Потім зателефонував знайомому ОСОБА_4, і попросив, щоб той на гужовій повозці приїхав і допоміг йому завезти порізаний метал і здати. Коли ОСОБА_4 приїхав, то вони загрузили даний метал і завезли на пункт прийому металобрухту. Наступного дня викрадений метал він повернув. В скоєному щиро кається, просить суд суворо не карати, завдані збитки відшкодував в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 349 КПК України, приймаючи до уваги позицію учасників судового розгляду, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого, представника потерпілого, свідка та оголошенням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів справи, довідок про вартість .

Крім повного і беззастережного визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.3 КК України також підтверджується показами представника потерпілого та дослідженими матеріалами справи.

Так, допитана в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_1 суду пояснила, що територія ферми ПСП «Україна», де була вчинена крадіжка охороняється цілодобово. Там, працює охоронник, що підтверджується наданою довідкою. Про крадіжку, керівництву ПСП «Україна» стало відомо зі слів працівників ферми. З приводу цього було зразу же подано заяву до поліції. В ході досудового розслідування стало відомо, що крадіжку вчинив ОСОБА_2 Останній збитки відшкодував в повному обсязі, претензій матеріального чи морального характеру підприємство до нього не має.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 також підтверджується довідкою № 122 від 5.02.2016, виданої ПСП «Україна», про те, що балансова вартість викраденого майна становить 5263 грн., а також довідкою № 120 від 5.02.2016, що територія ферми знаходиться під охороною.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якого являється крадіжка, поєднана з проникненням в інше сховище (охоронювану територію), в судовому засіданні доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ст. 185 ч.3 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує суспільну небезпеку скоєного злочину, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, щире каяття, сприяння в розкритті злочину, відшкодування завданих збитків.

До обставин, що помякшують відповідальність обвинуваченого суд відносить щире каяття в скоєному злочині, сприяння в розкритті злочину, відшкодування завданих збитків.

Обтяжуючих вину обставин в судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що достатньою мірою покарання з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ст. 185 ч.3 КК України.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги позицію державного обвинувача, сторони захисту, суспільну небезпечність вчиненого злочину, обсяг заподіяної шкоди, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому злочині, запевнив суд, що став на шлях виправлення, встановленні в судовому засіданні помякшуючі вину обставини, а також те, що його виправлення можливе без реального відбуття покарання, суд приходить до висновку про можливе застосувати відносно ОСОБА_2 ст. 75 КК України і звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, поклавши обовязки визначенні ст. 76 п. п. 2, 3, 4 КК України.

Стосовно запобіжного заходу, враховуючи, що сторонами не заявлялось клопотання про обрання запобіжного заходу, а також те, що вказаний запобіжний захід не обирався на досудовому слідстві, суд вважає, що до вступу вироку в законну силу підстав для обрання запобіжного заходу не має.

При вирішенні питання щодо речових доказів, металевої конструкції (таври), які переданні на зберігання представнику потерпілого, то останні підлягають поверненню ПСП «Україна».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-374, 377 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін строком на один рік.

Відповідно до ст. 76 п. п. 2, 3, 4 КК України засудженому ОСОБА_2 забороняється виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, а також засуджений зобов'язаний повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально виконавчій інспекції.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 не обирати.

Речові докази: металеву конструкцію (тавру), повернути ПСП «Україна».

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого, прокурору.

Суддя: