Рішення № 56475721, 15.03.2016, Барський районний суд Вінницької області

125/2450/15-ц

2/125/145/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2016 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Малюгової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

Вимоги до суду представник позивача ОСОБА_2 мотивував тим, що Наказом виконуючого обовязків директора заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_3 № 244-к від 7 липня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у звязку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення з роботи необґрунтованим та незаконним, оскільки його не було повідомлено про майбутнє звільнення із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників, звільнення відбулося під час перебування позивача на лікуванні, не було додержано роботодавцем норм законодавства щодо переважного права позивача на залишення на роботі в порядку ст. 49-2 КЗпП України, не було запропоновано іншу роботу. Позивач просив суд поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу контролю за виробництвом та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» та стягнути з відповідача ДП «Укрспирт» на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» ОСОБА_4 позов не визнав, заперечував проти його задоволення, пояснивши суду, що ДП «Укрспирт» створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості» № 672 від 28.07.2010 року, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є йому підзвітним. Згідно п. 9.1.1 Статуту, Підприємство самостійно планує свою діяльність. Враховуючи складне фінансово-економічне становище підприємства керівництвом було прийняте рішення про оптимізацію діяльності ДП «Укрспирт», у тому числі шляхом запровадження скороченого робочого тижня, неповного робочого дня, а також скорочення штату та чисельності працівників. У зв'язку з цим адміністрацією Підприємства було: направлено письмове повідомлення голові Об'єднаної організації профспілки працівників агропромислового комплексу «Укрспирт» та голові профкому апарату управління ДП «Укрспирт» щодо скорочення посад на підприємстві та вивільнення працівників; введено режим жорсткої економії фінансів; затверджено штатний розпис, у зв'язку з чим, було скорочено частину управлінь та структурних підрозділів Підприємства; кількість працюючих в апараті Підприємства була зменшена з 195 чоловік до 125; всім працівникам, посади яких підлягали скороченню, у тому числі Позивача, було повідомлено про скорочення посади.

05.06.2015 ДП «Укрспирт» звернулося до Голови профспілкового комітету апарату Підприємства із відповідним поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 У відповідь 22.06.2015 до ДП «Укрспирт» було надане рішення профспілкового комітету Підприємства N1-1/199 про надання згоди на звільнення Позивача. З урахуванням відповідної відмови від працевлаштування - відсутністю заяви щодо переведення на запропоновані Підприємством посади, та з урахуванням рішення профспілкового комітету, наказом № 152-к від 01.07.2015 Позивача було звільнено із посади провідного інженера відділу контролю за виробництвом та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» у зв'язку зі скороченням штату (п.1 ст. 40 КЗпП України). За місцем реєстрації Позивача було направлено письмове повідомлення про звільнення ОСОБА_1 20.08.2015, у зв'язку перебування Позивача на лікарняному, згідно наказу ДП «Укрспирт» №224-к внесено зміни до п. 1 наказу ДП «Укрспирт» №152-к від 01.07.2015, а саме датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати останній день хвороби 07.07.2015. В даному випадку мало місце скорочення не тільки посади Позивача, а фактично відбулась ліквідація цілого управління, а отже положення ст. 42 КЗпП України не можуть застосовуватись та свідчити про порушення Підприємством норм трудового права, оскільки переважне право на залишення на роботі (ст. 42 КЗпП України) не є тотожнім праву на працевлаштування на нову посаду, що передбачено ст. 42-1 КЗпП України. ДП «Укрспирт» належним чином було дотримано вимоги трудового законодавства, щодо проведення процедури скорочення та розірвання з позивачем трудового договору.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити повністю. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом генерального директора ДП «Укрспирт» № 08-к від 19.01.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Державне підприємство спиртової та лікеро горілчаної промисловості «Укрспирт» на посаду інженера 1 категорії відділу контролю за виробництвом та обігом спирту Управління за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом виконуючого обовязків директора заступника директора ДП «Укрспирт» ОСОБА_3 № 152-к від 01 липня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади провідного інженера відділу контролю за виробництвом та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», у звязку із скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

20.08.2015, у зв'язку перебування Позивача на лікарняному, згідно наказу ДП «Укрспирт» №224-к внесено зміни до п. 1 наказу ДП «Укрспирт» №152-к від 01.07.2015, а саме датою звільнення ОСОБА_1 слід вважати останній день хвороби 07.07.2015.

Частина 3 статті 40 КЗпП України зазначає, що «не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Відповідач звільнив позивача 2 липня 2015 року, згодом змінив дату звільнення на 7 липня у звязку з тим, що позивач перебував на лікарняному. Фактично відповідач змінив дату звільнення з метою уникнення порушень вище вказаної норми.

13 лютого 2015 Міністерство аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) з метою зменшення адміністративних витрат звернулося до керівника ДП «Укрспирт» з листом № 37-32-3-13/1976 від року щодо проведення оптимізації кадрів ДП «Укрспирт» шляхом їх скорочення.

5 березня 2015 року на виконання вказаного вище листа, ДП «Укрспирт» було прийнято Наказ № 95 «Про внесення змін до штатного розпису», в результаті чого, посада начальника відділу контролю за виробництвом і обігом спирту управляння контролю за виробництвом і обігом спирту ДП «Укрспирт», яку обіймав позивач була скорочена, а управління до якого відносився даний відділ ліквідовано.

В результаті затвердження нового штатного розпису кількість працюючих в апараті підприємства була зменшена з 195 чоловік до 125 чоловік.

Наказом ДП "Укрспирт" від 20.05.2015 року №197 затверджено нову редакцію штатного розпису, згідно якого з 01.06.2015 року, штат працівників мав становити 134 чоловік, а згідно наказу ДП "Укрспирт" від 29.05.2015 року №213 штат працівників встановлено в кількості 127 чоловік.

05.06.2015 на виконання вимог ст. 43 КЗПП України ДП «Укрспирт» звернулося до Голови профспілкового комітету апарату Підприємства з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 що підтверджується листом №01-2-1/178 від 05.06.2015.

Профкомом апарату управління ДП «Укрспирт» 19.06.2015 року прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1

За таких обставин суд вважає, що Профспілку не було завчасно попереджено про заплановані вивільнення працівників, як передбачено ст. 49-1 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у звязку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до планованих звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про термін проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або помякшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Даних вимог Закону керівництвом ДП «Укрспирт» не було дотримано, оскільки лише 5 червня 2015 року (тобто за місяць до звільнення) було направлено до профспілкового комітету апарату управління ДП «Укрспирт» подання відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. 22 червня 2015 року надійшло повідомлення голови профкому апарату управління ДП «Укрспирт» про прийняте рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 6 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 1 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем не було запропоновано ОСОБА_1 усі наявні на підприємстві вакантні посади.

В переліку посад, які додані до заперечень, не вказано посад, які містяться в новоствореному управлінні безпеки ДП «Укрспирт», адже якщо порівняти Положення про управління по контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», посадову інструкцію інженера відділу контролю виробничої діяльності підприємств, обліку спирту та спиртової рідини ДП «Укрспирт» та положення про управління безпеки ДП «Укрспирт», слід дійти до висновку, що повноваження, яким був наділений ОСОБА_1 до того як було ліквідовано управління по контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт», як провідний інженер відділу контролю за виробництво та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» здійснюють інші працівники, які працюють на відповідних посадах в управлінні безпеки ДП «Укрспирт».

Беручи до уваги те, що ті ж функції та посадові обовязки, як раніше виконував позивач, виконують інші працівники в управлінні безпеки ДП «Укрспирт» свідчить про те, що відповідач порушив приписи частина 1 статті 42 КЗпП України «при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці».

Частина 1 статті 49-2 КЗпП України вказує, що «про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці». Відповідач надав до суду повідомлення в якому відсутній підпис позивача, тобто це свідчить про те, що приписи вище згаданої норми не були виконані. Належних та допустимих доказів в розумінні статей 57, 58, 59 ЦПК України, щодо ухилення позивача від підписання чи отримання повідомлення (попередження) про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України відповідачем не надано.

Стаття 1 ЗУ «Про колективні договори і угоди» - «колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців».

Відповідно до частини 1 статті 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» визначено, що «умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали».

Відповідач під час звільнення ОСОБА_1 порушив умови п.3.2.4. та 3.2.5 колективного договору, адже після його звільнення фактично було здійснено набір працівників на посади з функціями та обовязками останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. В порушення вимог чинного законодавства України, трудова книжка видана позивачу лише 28.10.2015 року.

Тому, в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 не був повідомлений про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників. Позивачу не було повідомлено про те, чи є в апараті вакантні посади, що відповідають його кваліфікації та вакантні нижчих і менш оплачуваних робіт.

Згідно ч.2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скорочені чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Оскільки, чинним законодавством України, яким регулюються трудові правовідносини, визначено, що видача та скасування наказів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до повноважень суду належить перевірка їх законності, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання наказу про його звільнення незаконним та поновлення на посаді, яку позивач займав на момент звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з п. 8 Постанови Кабінету міністрів України, № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На день розгляду справи 14 березня 2016 року минув 178 робочий день з дня звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а саме:

Липень 2015 року 23 робочих дні;

Серпень 2015 року 20 робочих днів;

Вересень 2015 року 22 робочих дні;

Жовтень 2015 року 21 робочий день;

Листопад 2015 року 21 робочий день;

Грудень 2015 року 23 робочих дні;

З 1 січня по 14 березня 2016 року включно 48 робочих днів.

Таким чином з дня звільнення пройшло 178 дня.

Як вбачається з довідки №01-11/13 від 19.01.2016 року середньоденна зарплата позивача складає 409,32 грн., а середньомісячна 8595,74 грн.

Тому, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача, складає 72856 грн. 96 коп., а саме: (11870,32грн. / фактична заробітна плата за останні два місяці роботи /: 29 днів / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = 409,32 грн. / розмір середньоденної заробітної плати / х 178 день /кількість днів вимушеного прогулу/ = 72856 грн. 96 коп.).

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача ДП «Укрспирт» підлягає стягненню на користь держави сума судового збору, яка складає 551,20 грн. за кожну позовну вимогу.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що позивач отримав трудову книжку 12.11.2015 року після письмового звернення до відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 40, п.1 ст. 41, ст. 49-2, ст. ст. 221, 232, 233, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу контролю за виробництвом та обігом спирту управління контролю за виробництвом та обігом спирту ДП «Укрспирт» з 07 липня 2015 року.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 72856 грн. 96 коп. (сімдесят дві тисячі вісімсот пятдесят шість) гривень 96 копійок (за вирахуванням сум податку та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь держави судовий збір у сумі 1102,40 грн.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Барський районний суд Вінницької області до Апеляційного суду Вінницької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: