Рішення № 56472230, 26.02.2016, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1695/15-ц

Номер провадження №2/351/157/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сегіна І.Р.,

при секретарі Маланчук С.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 єпархії Української Православної церкви, ОСОБА_6 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 єпархії Української Православної церкви, ОСОБА_6 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги мотивував тим, що 19.07.2012р. між ним та відповідачем ОСОБА_5 єпархією Української Православної церкви в особі керуючого - єпископа ОСОБА_5 і Коломийського- Пантелеймона було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). Факт благословення на будівництво храму підтверджується листом ОСОБА_5 єпархії УПЦ від 10.04.2014р. за № 037. Так, ним був збудований громадський будинок - храм Казанської ікони Божої Матері з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Нова, 61 в м. Снятині, Івано-Франківської області. На даний час загальна площа громадського будинку становить 88,50 кв.м та є одноповерховою будівлею, до якої входять ганки, вбиральня, ворота, огорожа. Інвентаризаційна вартість даного обєкту нерухомості становить 748 621 грн.. Вважає, що проведене ним будівництво відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству, що підтверджується звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж обєкта. Оскільки, 16.06.2014р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за початок будівельних робіт без реєстрації декларації про початок будівельних робіт, а також те, що чинним законодавством не передбачено здачу в експлуатацію обєкту будівництва без декларації про початок будівельних робіт, то просить визнати за ним право власності на спірний громадський будинок з належними до нього будівлями та спорудами по вул. Нова, 61 в м. Снятині, Івано-Франківської області загальною площею 88,50 кв.м.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В судовому засіданні подав договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 19.07.2014р. та пояснив, що, відповідачем ОСОБА_5 єпархією УПЦ надано позивачу в користування земельну ділянку площею 0,10 га за адресою вул. Нова в м. Снятин, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Просив позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 єпархії Української Православної церкви в судовому засіданні проти позову не заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у письмовому запереченні. Вважає, що позов є необгрунтованим. Пояснив, що не представлено належного доказу того, що спірний громадський будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться по вул. Нова, 61 в м. Снятині відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам. Крім того споруджений позивачем обєкт нежитлового призначення не відповідає цільовому призначенню спірної земельної ділянки, оскільки дана земельна ділянка відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку. Також самовільне будівництво позивачем вказаної споруди порушує права інших осіб, тобто інтереси територіальної громади м. Снятин, а також відповідно до рішення ОСОБА_6 міської ради від 26.03.2009р. № 638 дане будівництво порушує будівельні норми. Крім того, не відповідає Генеральному плану забудови м. Снятин, що викладено в листі відділу містобудування архітектури та містобудівного кадастру від 10.12.2015р. № 01-15/65. Просить в позові відмовити. В судове засідання подав докази: копію рішення ОСОБА_6 міської ради від 17.01.2006р. № 379 про затвердження архітектурно-планувальних матеріалів по відведенню масиву першочергової забудови по вул. Трудова та надання дозволів на виготовлення проектів відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва, а також копію рішення міської ради від 25.12.2015р. № 11-2/2015 про самочинне будівництво.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення ОСОБА_6 міської ради від 17.01.2006р., № 379 вирішено затвердити архітектурно-планувальні матеріали по відведенню масиву першочергової забудови по вул. Трудова та надати дозволи на виготовлення проектів відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва.

Із рішення ОСОБА_6 міської ради від 26.03.2009р. № 638 вбачається, що ОСОБА_7, як попередньому власнику, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та площею 0,0332 га для ведення особистого селянського господарства за адресою м. Снятин, вул. Нова, надано ОСОБА_7 у приватну власність вказані земельні ділянки.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 655397, № 655396, ОСОБА_7 на праві власності належали земельні ділянки площами 0,10 га та 0,0332 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства відповідно, що знаходяться за адресою вул. Нова в м. Снятині.

На підставі договору дарування земельних ділянок від 23.06.2012р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 єпархії УПЦ земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0332 га, що розташовані по вул. Нова, в м. Снятині, без зміни цільового призначення.

Із витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 13.06.2014р. вбачається, що цільове призначення спірних земельних ділянок є індивідуальне житлове, гаражне і дачне будівництво та ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 19.07.2014р., відповідачем ОСОБА_5 єпархією Української Православної церкви надано в користування позивачу земельну ділянку площею 0,10 га за адресою вул. Нова в м. Снятин, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; земельна ділянка належить відповідачу на підставі договору дарування земельної ділянки від 23.06.2012р.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2016р., земельна ділянка площею 0,1 га, що по вул. Нова в м. Снятині числиться для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, належить на праві приватної власності, на підставі договору дарування земельних ділянок, відповідачу ОСОБА_5 єпархії УПЦ, а також останнім надано право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) позивачу, на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.06.2014р., роботи по будівництву культової споруди виконані ОСОБА_4 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до постанови інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 16.06.2014р., ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 96 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі 6800 грн.

Також, відповідно до припису інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 16.06.2014р., в ході позапланової перевірки встановлено, що роботи по будівництву культової споруди виконані без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, а також від позивача вимагається усунути виявлене порушення, шляхом приведення документації у відповідність до діючих державно-будівельних норм, стандартів та правил в шестимісячний термін.

Відповідно до пояснень позивача, адресованих 16.06.2014р. начальнику інспекції ДАБК в Івано-Франківській області, йому не було відомо про те, що перед початком будівельних робіт потрібно зареєструвати декларацію в ДАБК.

Технічний паспорт на громадський будинок по вул. Нова, 61 в м.Снятин виданий 25.03.2015р. на позивача ОСОБА_4

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж громадського будинку (храм Казанської ікони Божої Матері), затвердженого 28.05.2015р. експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_8, встановлено, що даний будинок, який належить позивачу, відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації, а також можливості їх безпечної експлуатації.

Як вбачається із листа відділу містобудування архітектури та містобудівного кадастру від 10.12.2015р. № 01-15/65, будівництво культової споруди по вул. Нова, 61 в м. Снятині не відповідає генеральному плану міста, оскільки земельна ділянка знаходиться в індивідуальній житловій забудові.

Відповідно до рішення міської ради від 25.12.2015р. № 11-2/2015, культову споруду по вул. Нова, 61 в м. Снятині визнано самочинним будівництвом, що порушує права територіальної громади м. Снятин.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК.

Із наданого позивачем звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж громадського будинку- храму Казанської ікони Божої Матері вбачається, що конструктивна система будинку-стінова зі сполучених несучо-огороджувальних цегляних стін. Одночасно зазначено, що стіни-з дерева (зруб), товщиною зовнішніх стін -160мм, зовнішнє та внутрішнє оздоблення відсутнє, також відсутні опалення, вентиляція, утеплення, горище та інженерне обладнання. Таким чином, експертом зроблений висновок лише про надійність і безпечність експлуатації (міцність). Однак вказаний висновок не підтверджує того, що обєкт є закінчений будівництвом.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" передбачено, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Із п.14 Постанови вбачається, що суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Також наданий позивачем звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж спірного громадського будинку не містить підтверджень відповідності архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам.

Крім того, суд вважає, що самовільно збудований позивачем обєкт порушує містобудівні та архітектурні норми, оскільки будівництво споруди по вул. Нова, 61 в м. Снятині не відповідає генеральному плану міста, що підтверджується листом відділу містобудування архітектури та містобудівного кадастру від 10.12.2015р. № 01-15/65.

Відповідно до абзацу 6 п.4 вищевказаної Постанови Пленуму ВСС України, вбачається, що під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 2 п.8 вищевказаної Постанови Пленуму ВСС України, власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Однак, позивачем збудований обєкт з іншою метою - для громадської забудови, яка не відповідає призначенню земельної ділянки, а саме для забудови індивідуальних житлових будинків. Наданим в судовому засіданні договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 19.07.2014р. вказані обставини не спростовано.

Абзацом 2 п.9 вищевказаної Постанови передбачено, що за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до компетентного органу із заявою про прийняття в експлуатацію збудованого обєкту. Вказане свідчить про відсутність спору про право. За таких обставин позивач не позбавлений можливості в позасудовому порядку звернутися до відповідних державних органів із заявою про прийняття забудови до експлуатації в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що споруджений позивачем обєкт по вул. Нова, 61 в м. Снятині визнаний самочинним будівництвом та порушує права та інтереси третіх осіб, про що викладено в рішенні ОСОБА_6 міської ради від 25.12.2015р. № 11-2/2015.

З наведених підстав, позов є безпідставний та в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 334, 376, 395 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 єпархії Української Православної церкви, ОСОБА_6 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Сегін І.Р.