Рішення № 5647020, 01.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/17901.06.09 За позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

про стягнення 53238,48 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 представник по довіреності від 23.04.2009

від відповідача Сахошко М. О. представник за довіреністю від 02.03.2009р.

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»заборгованості за Договором поставки № 3723к від 01.098.2007р. в розмірі 53238,48 грн., в тому числі 43817,50 грн. основний борг, 9420,98 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009р. порушено провадження по справі № 53/179, розгляд справи призначено на 27.04.2009р.

Ухвалою суду від 07.04.2009р відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У звязку з незявлення в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 01.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2009р. уточнив позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 49735,84 грн., в тому числі 43817,50 грн. основний борг, 5918,34 грн. пеня.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав в частині стягнення основної заборгованості, в частині стягнення пені заперечив та просить застосувати строк позовної давності щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача пені.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.06.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2007р. між сторонами у справі укладено Договір № 3723К поставки продукції відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобовязується передавати товари у власність Покупцю на умовах і в строки, встановлені в Замовленнях на поставку, а Покупець в порядку в строки, передбачені Договором, зобовязується приймати товари та розраховуватися за них. (п. 1.1 Договору № 3723К від 01.09.2007р.).

Між сторонами у справі було підписано Протокол погодження цін як додаток до Договору № 3723К від 01.09.2007р., Додаток 2 до Договору № 3723К від 01.09.2007р. та Додаток № 3 до Договору № 3723К від 01.09.2007р., в яких сторони погодили перелік продукції та її вартість.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 43817,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 160 від 23.10.2007р., № 161 від 23.10.2007р., № 104 від 08.11.2007р., № 198 від 09.11.2007р., № 199 від 09.11.2007р., № 213 від 16.11.2007р., № 228 від 23.11.2007р., № 242 від 30.11.2007р., № 243 від 30.11.2007р., № 244 від 30.11.2007р., № 257 від 07.12.2007р., № 258 від 07.12.2007р., № 356 від 07.12.2007р., № 274 від 14.12.2007р., № 273 від 14.12.2007р., № 3 від 05.01.2008р., № 4 від 05.01.2008р., № 19 від 11.01.2008р., № 26 від 15.01.2008р., № 34 від 18.01.2008р., № 48 від 25.01.2008р., № 49 від 25.01.2008р., № 63 від 01.02.2008р., № 76 від 09.02.2008р., № 90 від 15.02.2009р., № 91 від 16.02.2008р., № 105 від 23.02.2008р., № 120 від 29.02.2008р., № 147 від 15.03.2008р., № 175 від 28.03.2008р., № 216 від 19.04.2008р., № 230 від 02.05.2008р., № 256 від 16.05.2008р., № 305 від 14.06.2008р., № 356 від 11.07.2008р., № 358 від 12.07.2008р., № 371 від 19.07.2008р., № 372 від 21.07.2008р., № 386 від 26.07.2008р., № 387 від 26.07.2008р., № 402 від 01.08.2008р., № 403 від 02.08.2008р., № 417 від 09.08.2008р., № 418 від 09.08.2008р., № 433 від 16.08.2008р., № 434 від 16.08.2008р., № 449 від 29.08.2008р., № 450 від 30.08.2008р., № 451 від 02.09.2008р., № 466 від 23.09.2008р., № 467 від 23.09.2008р., № 470 від 04.10.2008р., № 714 від 05.10.2008р., № 472 від 11.10.2008р. оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 1 розділу 8 Договору № 3723К від 01.09.2007р. Покупець оплачує Постачальнику товари через 30 календарних днів після передачі Товару.

Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар прийнятий уповноваженою особою відповідача за видатковими накладними.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач надсилав на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості від 23.02.2009р. На доказ направлення претензії позивач надав суду копію претензії від 23.02.2009р. з відміткою відповідача про отримання.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобовязання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 43817,50 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обовязку щодо належного виконання зобовязань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 43817,50 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені за неналежне виконання Договору № 3723К від 01.09.2007р. в розмірі 5918,34 грн.

Як вбачається з пункту 1 розділу 10 Договору № 3723К від 01.09.2007р. Покупець, який не розрахувався за товари в установлений строк, платить Постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочення платежу.

Відповідач в судовому засіданні 01.06.2009р. в запереченні на позовну заяву заявив про застосування строків позовної давності щодо заявленої позовної заяви про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України в ч. 2 ст. 258 для стягнення пені встановлено позовну давність в один рік, а згідно з ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що по частині поставок, за які у відповідача виникла заборгованість та на які позивач нараховує пеню, строк позовної давності для стягнення пені сплинув.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 5170,77 грн. відповідно до розрахунку суду із застосуванням строків позовної давності.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»(03039, м. Київ, пр.-т Науки, 8; ідентифікаційний код 32104254 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг в сумі 43817 (сорок три тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 50 коп., пеню в сумі 5170 (пять тисяч сто сімдесят) грн. 77 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 489 (чотириста вісімдесят девять) грн. 88 коп. та 116 (сто шістнадцять) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.