Рішення № 56469953, 09.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 669/931/15-ц

Провадження № 22-ц/792/367/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Марцинкевича А.М.,

суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.

при секретарі Дубовій М.В.

з участю: представника апелянта

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рихальський завод сухого молока», Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом і після уточнення позовних вимог просили:

- стягнути з відповідача НАСК «Оранта» на користь позивача ОСОБА_1 44 858 грн.24 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ТОВ «Рихальський завод сухого молока» на користь позивача ОСОБА_1 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з відповідача ТОВ «Рихальський завод сухого молока» на користь позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з відповідача НАСК «Оранта» на користь позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У грудні 2015 року, позивач ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила стягнути з відповідача ТОВ «Рихальський завод сухого молока» на її користь 44 858 грн.24 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказували, що 23 червня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Audi -A6 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля ГАЗ-3307, державний

_______________

Головуючий у першій інстанції - Давидюка О.І. Провадження 22ц/792/367/16

Доповідач - Марцинкевич А.М. Категорія № 30,34

реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого являється ТОВ «Рихальський завод сухого молока», під керуванням водія ОСОБА_5, який перебував в трудових відносинах із вказаним підприємством.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачі отримали різної тяжкості тілесні ушкодження, а належний ОСОБА_1 автомобіль Audi -A6 зазнав механічних пошкоджень, вартість відновлювального ремонту якого складає 43 782 грн., згідно висновку оцінювача від 30 липня 2014 року.

Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2014 року ОСОБА_5 було визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно полісу від 27 липня 2013 року № АС /1376277 цивільно-правова відповідальність ТОВ «Рихальський завод сухого молока» на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» з періодом дії договору з 27 липня 2013 року по 26 липня 2014 року.

Крім того, позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди тим, що була позбавлена можливості безперешкодної експлуатації автомобіля, на тривалий час втратила можливість вести нормальний спосіб життя, через що змушена була затрачати значну кількість душевних сил та енергії для нормалізації своїх життєвих зв'язків, часу, коштів та зусиль для організації життя.

З вищевказаних підстав, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачі просили позовні вимоги задоволити.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 44 782 грн. на відшкодування майнової шкоди; з ТОВ «Рихальський завод сухого молока» на її користь 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 447 грн. 82 коп.; з ТОВ «Рихальський завод сухого молока» на її користь 243 грн.60 коп. витрати по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «НАСК «Оранта» вказане рішення вважає незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просило скасувати дане рішення в частині стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» майнової шкоди, та ухвалити нове рішення, яким в позові до ним відмовити повністю.

Апелянт вказує, що суд невірно оцінив докази по справі, порушив вимоги ст.ст. 22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», через що прийшов до хибного висновку про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» майнової шкоди в розмірі 43 782 грн., оскільки не врахував значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Audi -A6.

Вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодувань, оскільки ОСОБА_1 із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування не зверталася. Листом від 06.10.2014 року вони повідомили ОСОБА_1 про необхідність написання заяви про виплату страхового відшкодування, проте заяви і досі не подано, що є підставою для відмови в здійсненні страхового відшкодування.

Виходячи з принципу диспозитивності, апеляційний суд робить висновки щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» майнової шкоди на користь ОСОБА_1, оскільки в цій частині рішення оскаржується.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - змінні в частині.

Відповідно до ч.4 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 23 червня 2014 року на автодорозі Хорошів-Степанівка Білогірського району Хмельницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Audi -A6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля ГАЗ-3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5

Власником зазначеного автомобіля ГАЗ -3307 є ТОВ «Рихальський завод сухого молока», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 26 липня 2013 року серії НОМЕР_3 (зворот а.с. 19).

Згідно довідки ТОВ «Рихальський завод сухого молока» від 02 липня 2014 року № 477, виписки з наказу від 01 листопада 2013 року № 105/8 та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 011113 водій ОСОБА_5, на момент ДТП, перебував в трудових відносинах з ТОВ «Рихальський завод сухого молока» і за ним був закріплений вантажний автомобіль ГАЗ-3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 20-22).

Власником автомобіля Audi -A6, яким під час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_2, є позивач ОСОБА_1, що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном від 22 квітня 2014 року серії НОМЕР_4 (а.с. 15).

Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2014 року ОСОБА_5 було визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 28).

Згідно полісу від 27 липня 2013 року № АС/1376277 цивільно-правова відповідальність ТОВ «Рихальський завод сухого молока» на момент дорожньо-транспортної пригоди 23 червня 2014 року була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» з періодом дії договору з 27 липня 2013 року по 26 липня 2014 року з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50000 грн. та франшизою в розмірі 0 грн. (а.с. 18).

При вирішення вимог позивача щодо стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 44782 грн. суд першої інстанції виходив із висновку експерта автотоварознавця від 30.07.2014 року № 2/07- Audi -A6, яким було встановлено, що сума матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Audi -A6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, становить 43782 грн., без врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.

Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, зроблений з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця від 30.07.2014 року вартість матеріальних збитків, завданих власникові автомобіля Audi-А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, для відновлювального ремонту після ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягали замінні, складало 23 787 грн. Вартість складових, що підлягають заміні на час ремонту - 32251 грн., вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 7980 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів - 3552грн. Коефіцієнт фізичного зносу даного автомобіля складав 62%.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з абзацом третім пункту 3 частини першої статті 988 ЦК Українистрахова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК Україниреальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методикивартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методикивартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методикивизначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методикипередбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиціяк економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

У пункті 32.7 статті 32 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України, пункту 32.7 статті 32, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методикидає можливість дійти таких висновків. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.

Відповідно до п.п. 34.2,34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспртну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків; якщо представник не зявився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2014 року до ПАТ «НАСК «Оранта» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду звернувся власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_1, як потерпіла особа, яка отримала право на страхове відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, надавши всі необхідні документи та відомості, а також заяву про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб від 11 вересня 2014 року (а.с. 23-24, 91-92).

Оскільки представник страхової компанії протягом десяти робочих днів не оглянув пошкоджене майно для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, тому 23 липня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ПП «Сокіл» для проведення авто товарознавчого дослідження, які 30.07.2014 року склали акт № 2/07-AudiA6 і визначили розмір матеріальних збитків пошкодженого автомобіля в результаті ДТП. За дані послуги ОСОБА_2 сплатив 1000 грн., що підтверджується квитанцією № 9136535 від 04.08.2014 року (а.с.71).

Крім того, доводи апеляційної скарги, щодо відсутності правових підстав для стягнення відшкодування, оскільки потерпілою протягом одного року не подано заяви про здійснення страхового відшкодування, спростовуються наявними матеріалами справи. Зокрема, адресований ОСОБА_1 06.10.2014 року лист від ПАТ «НАСК «Оранта» за № 09-02-09 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 зверталася до страхової компанії про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування. Дана обставина підтверджується і наявними в справі повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 26.06.2014 року (а.с.23) та заявою про виплату страхового відшкодування від 11.09.2014 року (а.с.91-92) адресовані ПАТ «НАСК «Оранта».

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 23 787 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, як вартості відновлювального ремонту автомобіля Audi-A6, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягали замінні, та 1000 грн. за проведення авто товарознавчого дослідження.

Оскільки, суд першої інстанції необґрунтовано та неправомірно дійшов висновку про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 майнового відшкодування в повній вартості , тому в цій частині рішення суду підлягає змінні.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦК України слідує, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313,316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задоволити частково.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2015 року змінити в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення майнової шкоди в сумі 44 782 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 44 858 грн.24 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди - задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 24 787 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят сім гривень) на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 246 грн. 30 коп. (двісті сорок шість гривень тридцять копійок) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді:/підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.М.Марцинкевич