Рішення № 56469016, 15.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5071/14 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/783/202/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду

Львівської області в складі:

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів - Ніткевича А.В., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.,

З участю: відповідачки ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 26 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 26 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №1301/0706/88-152 від 19.07.2006 року в сумі 216874 грн. 58 коп.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1301/0706/88-152 від 19.07.2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1586, 61 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1101, 28 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.39 Закону України «Про іпотеку», оскільки не зазначив в резолютивній частині рішення всі складові загального розміру боргу, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та початкову ціну предмета іпотеки для його дальшої реалізації. Крім цього, суд всупереч вимог ст.38 ЗУ «Про іпотеку» не зазначив вартості предмета іпотеки так як така не визначена ні сторонами по справі, ні суб»єктом оціночної діяльності. Зазначає, що суд при вирішенні спору не дав оцінки співмірності суми заборгованості за кредитним договором із вартістю іпотечного майна, оскільки на час розгляду справи вартість квартири не визначена.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 19.07.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1301/0706/88-152 з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 20 000 доларів США із сплатою 14% річних з кінцевою датою повернення до 18 липня 2016 року ( а.с.17-21 т.2).

15 червня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вказаних угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1301/0706/88-152 від 19.07.2006 року, який було укладено між АКБ «ТАС Комерцбанк», який є правонаступником ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» ( а.с.10-17 т.2).

Із представленного суду розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_3 допустив заборгованість по договору кредиту, що в сукупності становить 216874,58 грн., чого не заперечила в суді першої та апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_2

Відтак, судом першої інстанції належно перевірено та встановлено, що відповідач ОСОБА_3 допустив порушення вимог ст.ст.526,530 ЦК України, а тому заборгованість підлягає до стягнення.

В забезпечення виконання зобов»язання по договору кредиту між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 23.06.2010 року був укладений договір поруки №1301/0706/88-152-Р-1 відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 поручилася за виконання зобов»язання відповідачем ОСОБА_3, що виникли внаслідок укладення кредитного договору. (а.с.22 т.2).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, суд виходив із вищезазначених норм закону та підставно стягнув солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в сумі 216 874,58 грн..

Щодо позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, матеріалами справи та судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов»язань по договору кредиту від 19.07.2006 року №1301/0706/88-152 між ВАТ «Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір з наступними змінами та доповненнями до нього відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.36-39 т.1).

Відповідно до п.11 умов Іпотечного договору від 10.07.2008 року за невиконання або неналежне виконння позичальником умов договору Кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таке право Кредитора передбачено статтею 589 ЦК України та нормами Закону України «Про іпотеку».

На виконання умов кредитного та іпотечного договорів відповідачу ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_3 банк направив вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак дана вимога виконана не була. (а.с.33-35).

Виходячи з того, що ОСОБА_2 виступила майновим поручителем по Кредитному договору від 19.07.2006 року укладеного із ОСОБА_3, суд вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки.

В порушення вимог ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку» суд у резолютивній частині рішення не зазначив загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону та інші вимоги статті 39 зазначеного Закону.

Із питання звернення стягнення на предмет іпотеки Верховний Суд України 23 грудня 2015 року прийняв постанову №6-1205цс/15, рішення якої відповідно до вимог ст. 360-7ЦПК України є обов»язковим при розгляді справ судами. У вищезазначеній постанові Верховний Суд України зазначає, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України та у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому, суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій ).

Внаслідок відсутності опису предмета іпотеки відповідно до вимог ч.6 ст.38, ст.39 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідатиме вимогам ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України.

Згідно інформації адресно-довідкового бюро ГУДМС УДМС України у Львівській області встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у АДРЕСА_1. Іншого житла на праві власності чи на праві користування у відповідачки ОСОБА_2 та 3-ьої особи ОСОБА_3 немає, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( долучено до матеріалів справи). Квартира, яка є предметом іпотеки має житлову площу 28,1 кв.м., загальну площу 45,2 кв.м, кредит отриманий в іноземній валюті для споживчих цілей, а відтак колегія суддів вважає за необхідне застосувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, такі не спростовують висновків суду.

Підстав для відмови у задоволенні позову колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1п.4, 314 ч.2, 316, 317-319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 26 червня 2015 року в частині зернення стягнення на предмет іпотеки змінити та викласти його у такій редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1301/0706/88-152 від 19.07.2006 року в сумі 216 874,58 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2.

Квартира складається із 2-х житлових кімнат та кухні загальною площею 45,2 кв.м., житлова площа 28,1 кв.м та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. 25.04.2003 року за реєстровим номером 2366, зареєстрованого ЛОДКБТІ та ЕО 05.06.2003 року, номер запису 35371 в книзі 21.

Звернення стягнення на квартиру провести шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» рішення суду не підлягає до виконання.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: А.В.Ніткевич

Т.І.Приколота