Ухвала суду № 56468009, 15.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 314/3981/15 головуючий у 1 інстанції Капітонов Є.М.

провадження № 22-ц /778/1144/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.12.2015 року у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Форт» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації та усунення перешкод в користуванні земельної ділянки, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ», Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року СВК «Вільнянськ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ФГ «Форт» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації та усунення перешкод в користуванні земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що СВК «Вільнянськ» та ОСОБА_2 перебувають у правовідносинах за договором оренди землі від 01 липня 2004 року. Договір оренди був зареєстрований у ЗРФ центр ДЗК 22 січня 2009 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040926000008. Позивач посилається на те, що Договір оренди зареєстрований у 2009 році, термін його дії спливає у 2019 році, вважає на час розгляду справи він є діючим, у встановленому законом порядку його дію не припинено. Оскільки 17 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Форт» було укладено договір оренди тієї ж земельної ділянки (кадастровий номер № 2321585000:01:003:0012), що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району позивач вважає його права за договором оренди порушеними.

ОСОБА_2 до суду подано зустрічний позов до СВК «Вільнянськ», Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про відсутність у договорі оренди землі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6,11,1 7,19 Закону.

У звязку з зазначеним просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер № 2321585000:01:003:0012 площею 11,24 гектари розташованої на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області державний акт серії 1-ЗП №036107, укладений 01 липня 2004 року між мацко Л.В. та СВК «Вільнянськ» зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК 22 січня 2009 року за №040926000008.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.12.2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду СВК «Вільнянськ» подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема - закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2004 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Вільнянськ" та ОСОБА_2 був підписаний договір оренди землі належної їй на праві власності земельної ділянки площею 11,24 га, яка знаходиться на території Московської сільської Ради Вільнянського район Запорізької області строком на 10 років та 22.10.2009 року був зареєстрований в порядку, встановленому законом (а.с.7).

За актом визначення меж земельної ділянки в натурі та акту прийому передачі від 14.03.2006 року , на підставі договору від 01 липня 2004 року земельна ділянка була передана на зберігання орендарю (а.с.8, 9)

17 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» укладено письмовий договір оренди, за яким ОСОБА_2 передає в оренду у користування спірну земельну ділянку ФГ «Форт» (а.с.13-17).

03 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» було укладено письмовий договір оренди, за яким ОСОБА_2 передала в оренду у користування спірну земельну ділянку ФГ «Форт». В цей же день ОСОБА_2 за актом прийому передачі передала земельну ділянку в оренду ФГ «Форт».

03.02.2016 року договір оренди був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав.

В апеляційній скарзі позивач за первісним наполягає, що за ст.18,20 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому 10-річний строк договору оренди землі розпочинається не з дати його укладення (01 липня 2004 року), а з дати його державної реєстрації (22.10.2009 року). І тому, дії відповідача щодо укладення договору оренди землі з Господарством суперечать закону, а спірна угода є недійсною.

За положеннями ч.1 ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обовязки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини другої статті792 Цивільного кодексу Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статей18,20 Закону України "Про оренду землі"(у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст.638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто з моменту підписання.

Отже аргументи скарги про те, що строк дії договору має відраховуватися з моменту передачі земельної ділянки за актом прийму передачі від 14.03.2006 року не приймаються колегією судів, оскільки суд вірно визначив, що за правовою позицією Верховного суду у справі № 6-162ц13 після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правовою позицією ВСУ у справі № 849 цс 15 від 09.12.2015 року у справі про визнання недійсним договору оренди землі, визначено, що з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України,частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції , виходив із того, що за правовою позицією ВСУ у справі № 849 цс 15 першочерговим суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, та оскільки правовідносини за договором оренди землі від 01.07.2004 року припинилися після 01.07.2014 року, а СВК «Вільнянськ» звернулося із захистом своїх прав до суду 31.08.2015 року, отже права СВК «Вільнянськ» укладанням договору оренди від 17.04.2014 року не порушені внаслідок відсутності у нього правовідносин з ОСОБА_2 на час звернення до суду.

За змістом договору оренди від 17.04.2014 року невідємною частиною цього договору є акт прийому передачі обєкта оренди. Проте акт прийому передачі за цим договором не відбувся. Внаслідок чого 03 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» було укладено новий договір оренди, за яким ОСОБА_2 передала в оренду у користування спірну земельну ділянку ФГ «Форт». В цей же день ОСОБА_2 за актом прийому передачі передала земельну ділянку в оренду ФГ «Форт», який був зареєстрований в реєстрі речових прав.

Доводи апеляційної скарги проте, що договір оренди від 17.04.2014 року порушує права орендаря СВК «Вільнянськ», оскільки СВК , як орендар має переважне право на поновлення його на певний строк не приймаються колегією судів виходячи із наступного.

За умовами п. 8 Договору оренди від 01.07.2004 року . договір укладений на 10 років. Після закінчення договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення узгоджуються з положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті):

- ч. 2: орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі;

- ч. 3: до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди;

- ч. 4: при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється;

- ч. 5: орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Але, як вбачається із матеріалів справи, СВК «Вільнянськ», мав переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, проте не реалізував зазначеного переважного права на поновлення договору оренди, не дотримався встановлених ч.ч. 2-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо певної процедури і строків, а саме:

- СВК «Вільнянськ», про поновлення договору оренди землі на новий строк із орендодавцем ОСОБА_2 за 60 днів до спливу строку договору оренди землі не повідомляло до закінчення строку договору (01.07.2014 року) про намір скористатися переважним правом.

Як встановлено судом, СВК «Вільнянськ» в 60 денний термін до закінчення договору (01.07.2014 року) не надіслало ОСОБА_2 повідомлення про намір продовжити його дію. ОСОБА_2 в цей строк не повідомила про свої заперечення про користування відповідачем землею.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33Закону України "Про оренду землі"передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Приймаючи до уваги, що орендарем СВК «Вільнянськ» в місячний термін з власником землі не була укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі, суд дійшов обґрунтованого висновку , що спірний договір оренди землі не поновився та на законних підставах відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначив про припинення Договору оренди 01.07.2014 року, укладеного 01.07.2004 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Вільнянськ" та ОСОБА_2, отже висновок суду проте, що на час звернення до суду - 31.08.2015 року у СВК «Вільнянськ» відсутні правовідносини за договором оренди землі від01 липня 2004 року, укладеного міжОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ» внаслідок їх припинення, а отже СВК «Вільнянськ» треба відмовити, оскільки оспорюваний ним договір оренди від 17.04.2014 року не порушує його прав та обовязків та визнання недійсним цього договору не поновлює права СВК «Вільнянськ» відносно спірної земельної ділянки.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права, положення договору оренди, укладеного СВК «Вільнянськ» із ОСОБА_2 та договору оренди укладеного ОСОБА_2 з ФГ «Форт», та враховуючи про його припинення шляхом розірвання, а також вимоги ст. 3 ЦПК України,ч.1 ст. 15 ЦК України, колегія судів дійшла висновку проте, що права орендаря СВК «Вільнянськ» припинилися 01.07.2014 року, а тому його вимоги заявлені до суду 31.08.2015 року у вигляді визнання недійсним договору оренди від 17.04.2014 року укладеного між відповідачами, предметом якого є спірна земельна ділянка не поновлює у нього ніяких прав відносно спірної земельної ділянки, а тому суд правильно відмовив йому у задоволенні його вимог.

Щодо доводів про відсутність у договорі оренди від 17.04.2014 року суттєвих умов, то ці доводи також не містять в собі порушення прав СВК «Вільнянськ», а тому обґрунтовано з посиланням на правову позицію Верховного суду у справі № 6-849цс15 суд першої інстанції визнав, що за відсутності порушення прав такі вимоги не можуть бути задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять іншого обґрунтування у чому полягає порушення прав позивача та вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення. За таких обставин судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, як проте вимагає позивач, відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.12.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: