Рішення № 56463909, 12.02.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27259/15-ц

Провадження №2/761/1769/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 лютого 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Ковтун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Ріал Істейт», 3-я особа: Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначав, що 18.11.2003 р. між позивачем та ТОВ «Кепітал Ріал Істейт» було укладено інвестиційний договір №Ш-32, предметом якого є участь ОСОБА_1 у фінансуванні будівництва житлового будинку з метою отримання у власність квартири у новозбудованому будинку. Згідно п.1.3 договору №Ш-32 об'єктом інвестування є квартира АДРЕСА_1. За умовами вищевказаного договору після виконання позивачем зобов'язань щодо розрахунків, ТОВ «Кепітал Ріал Істейт» мало надати позивачеві необхідні документи для оформлення об'єкту інвестування у власність. Разом з тим, після підписання сторонами акту приймання-передачі квартири від 18.06.2007 р., яким засвідчується виконання позивачем своїх зобов'язань, ТОВ «Кепітал Ріал Істейт» необхідних документів для подальшого оформлення об'єкту інвестування позивачеві не надано. У 2015 році позивач звернувся до реєстраційної служби з наявним у нього пакетом документів для реєстрації права власності на спірну квартиру, однак отримав відмову у здійсненні реєстрації з підстав неповного переліку документів. За таких обставин, з посиланням на ч.1 ст.392 ЦК України позивач вважає, що в нього виникло право вимоги на визнання за ним права власності на житлове приміщення, згадану вище квартиру, з огляду на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позов підтримав. Зазначив, що проживає у спірній квартирі понад 10 років, однак з підстав невиконання забудовником своїх обов'язків у повному обсязі він не набув права власності на цю квартиру.

Представник позивача просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ТОВ «Кепітал Ріал Істейт» в судове засідання свого представника не направив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У письмових поясненнях на позовну заяву представник відповідача ТОВ Будівельно-комерційна фірма «Граніт» пояснив, що будь-яких договірних зобов'язань у підприємства із ОСОБА_1 не виникало. Спірна квартира була передана ТОВ Будівельно-комерційна фірма «Граніт» відповідачу 1 (ТОВ «Кепітал Ріал Істейт») 07.03.2007 р. за актом приймання-передачі №1/186, як інвестору за інвестиційним договором №03-ШК щодо інвестування будівництва, в т.ч. квартири АДРЕСА_1.

Представник 3-ої особи проти задоволення позову заперечував з посиланням на те, що його право власності не оспорюється.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на становлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що 18.11.2003 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Кепітал Ріал Істейт», яке діяло згідно інвестиційного договору №03-ШК від 03.10.2003 р. з ТОВ Будівельно-комерційна фірма «Граніт», було укладено інвестиційний договір №Ш-32. Предметом договору визначено участь ОСОБА_1 у фінансуванні будівництва житла з метою отримання у власність квартири у новозбудованому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.2.2.1., п.2.2.3. договору №Ш-32 ТОВ «Кепітал Ріал Істейт» зобов'язалося здійснити інвестування залучених ОСОБА_1 коштів у будівництво об'єкту інвестування з виконанням внутрішніх робіт, передбачених проектом, а після введення будинку в експлуатацію надати останньому необхідні документи для подальшого оформлення об'єкта у власність.

Додатковою угодою від 29.05.2006 р., укладеною сторонами до інвестиційного договору №Ш-32 від 18.11.2003 р., передбачено проведення остаточного розрахунку та визначено необхідність повернення позивачеві надлишково сплачених коштів за вищевказаним договором.

18.06.2007 р. між позивачем та ТОВ «Кепітал Ріал Істейт» підписано акт прийому передачі квартири АДРЕСА_1, загальною площею 132,8 кв.м.

Судом установлено, що позивачем повністю виконано свої зобов'язання за інвестиційним договором №Ш-32 від 18.11.2003 р., проте на даний час оформлення права власності на об'єкт інвестування за позивачем не здійснено. Зазначений факт в судовому засіданні сторонами не заперечувався.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його вимог не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини укдалання та виконання інвестиційного договору №Ш-32 від 18.11.2003 р., суд дійшов висновку, що на підставі ст. 328 ЦК України право власності позивача на спірну квартиру вважається набутим правомірно, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-комерційна фірма «Граніт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Ріал Істейт», 3-я особа: Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: