Рішення № 56463318, 26.02.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9261/15-ц

пр. № 2/759/303/16

26 лютого 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Бандури Н.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь 80372 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача усі судові витрати, які будуть понесені нею на момент ухвалення судом рішення, посилаючись на ті підстави, що 24.01.2015 р. сталася ДТП із автомобілем марки «Богдан А-09202» під керуванням водія ОСОБА_4 Постановою Шевченківського районного суду м. Києва його визнанно винним. Відповідно до звіту розмір матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням її автомобіля, складає 69172 грн. 00 коп., витрати на провдення товарознавчого дослідження складають 1200 грн. 00 коп. Внаслідок зазначеної ДТП було завдано і моральну шкоду, яка полягає у тому, що вона перенесла та продовжує переносити моральні страждання, які полягають у порушенні її психічного добробуту та душевної рівноваги, оскільки добре налаштований стан її життя змінився у гіршій бік.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити. Додавши, що відповідачем власноручно зазначено, що серед додатків до позову міститься копія квитанції про сплату страхового платежу від 23.07.2015 р., хоча квитанція сплачена не ним та підпис в ній стоїть не його.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіславши до суду заперечення на позовну заяву, згідно яких просив у позовних вимогах відмовити з того, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом при вчиненні ДТП ОСОБА_4, який і повинен відповідати за здійсненне правопорушення, крім цього, між ним та ПрАТ «УПСК» укладено договір страхування, на виконання вимог якого було сплачено страховий платіж в сумі 1128 грн. 00 коп., а представником страхової компанії було видано поліс про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та додатково спеціальний знак. Отже, сума матеріальних збитків заподіяний ОСОБА_2 має бути відшкодована страховою компанією, а сума моральної шкоди, якщо її встановить суд має відшкодовуватись страховою компанією та ОСОБА_4

Третя особа у судові засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, заяви про слухання справи без його участі не надіслано.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1) ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_2 належить автомобіль марки «Peugeot» моделі 308 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с. 7).

24.01.2015 р. о 18 год. 00 хв. на пр. Перемоги в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля марки «Богдан» моделі А-09202, з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 із автомобілем позивача (а.с. 10).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2015 р. ОСОБА_4 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (а.с. 8).

Відповідно до звіту розмір матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля позивача складає 69172 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Як вбачається з рахунку-фактури №3235/ДК від 27.04.2015 р. на проведення товарознавчого дослідження позивачем були понесені додаткові витрати у розмірі 1200 грн. 00 коп. (а.с. 29).

У п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 01.03.2013 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

У ч. 22.1 ст. 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб.

Згідно полісу № АІ/5013783 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.12.2014 р., виданого на підтвердження укладеного договору між відповідачем ОСОБА_3 та ПрАТ «УПСК», строк дії договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - один рік з 00 год. 00 хв. 25.12.2014 р. до 25.12.2015 р., при цьому забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Богдан» моделі А-09202, з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 50000 грн. 00 коп., франшиза - «нуль» ( а.с. 57).

Відповідно до роз'яснень п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до ст. 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Не зважаючи на те, що судом було роз'яснено представнику позивача його процесуальні права та обов'язки, а також наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій, позивач та його представник у ході розгляду справи у суді не було пред'явлено вимог до ПрАТ «УПСК».

У зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на її користь матеріальної шкоди у розмірі 70372 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

З приводу позовних вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 10000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вона перенесла та продовжує переносити моральні страждання, які полягають у порушенні її психічного добробуту та душевної рівноваги, оскільки добре налаштований стан її життя змінився у гіршій бік. Вона змушена була витрачати час на збирання документів, необхідних для пред'явлення цього позову, віддавати машину для проведення товарознавчого дослідження, досі залишається позбавленою можливості використовувати власний автомобіль.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 зпостанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

В порушення вимог чинного законодавства, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування моральної шкоди, а саме, не зазначено наявність моральної шкоди, завданої саме відповідачем.

За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 10000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: