Рішення № 56463281, 03.02.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7143/15-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання необгрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання необгрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію.

Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем 30 грудня 2005 року було укладено договір про користування електроенергією НОМЕР_1.

Зазначив, що під час проведення розрахунків за спожиту електроенергію за даними ПАТ «Київенерго» у нього виникла заборгованість (сальдо), яка станом на 01.12.2014 року згідно рахунку від 03.01.2015 року складає 63.01 грн.

Вказав, що розрахунки між сторонами здійснювалися на підставі показників лічильника електроенергії та ним у період з 01.12.2014 року по 31.10.2015 року було спожито і враховано 1420 квт/г електричної енергії, натомість відповідачем за даний період було нараховано плату за спожиті 1641 квт./г., які ним не було використано.

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що у наданих відповідачем рахунках нарахування зроблені на підставі не передбачених ПКЕЕН «розрахункових» показників лічильників, які не відповідають фактичним на початок періоду споживання та є штучно завищеними, позивач просив визнати необгрунтовано завищеними нараховані платежі за спожиту електроенергію за період з 01 грудня 2014 року по 31 жовтня 2015 року та необґрунтовано нарахованою заборгованість (сальдо) на суму 63,01 грн., зобов'язати відповідача зробити перерахунок із врахуванням фактичних показників лічильника електроенергії та зменшити розмір нарахованої плати на суму 63,01 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з тих же підстав просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір про користування електричною енергією НОМЕР_1 за адресою - АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Частиною 1 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, взаємовідносини між громадянами (фізичними особами - споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються відповідно до «Правил користування електричною енергією для населення» від 26.07.1999 року №1357.

Наявність відносин між сторонами, а отже і виникнення цивільних прав й обов'язків, підтверджується діями сторін: постачанням електричної енергії споживачеві, електроспоживання, надання рахунків на його оплату та їх оплата у встановленому порядку.

Відповідно до п. п. 19, 21 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою КМУ від 26 липня 1999 р. № 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Пунктом 20 Правил користування електричною енергією встановлено, що для населення, розрахунковим періодом для встановлення розмірі оплати спожитої електроенергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що заборгованість за спожиту електричну енергію за адресою - АДРЕСА_1 виникла впродовж 2013-2014 років. Починаючи з 2014 року ПАТ «Київенерго» формує та направляє рахунки на оплату за спожиту електричну енергію, сума до сплати якої визначається програмою на день сплати рахунку автоматично (2-4 числа місяця наступного за розрахунковим). Якщо клієнтом не вказуються фактичні показання лічильника на 1 число поточного місяця, то розрахунковою системою визначається планове (прогнозоване) споживання, починаючи з дати останнього дня календарного місяця, що минув, на основі фактичної середньодобової витрати електроенергії за останні 12 місяців.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач не надав жодних доказів відсутності у нього заборгованості перед відповідачем та доказі того, що він кожен місяць надавав відповідачу фактичні показники його лічильника станом на перше число поточного місяця.

ОСОБА_1 посилається на неправильне здійснення нарахування відповідачем, а також на відсутність його вини у виникненні заборгованості, оскільки він сплачував плату за споживання електроенергії за фактичними показниками лічильника.

Однак, суд дані твердження позивача не бере до уваги, оскільки вказані посилання є безпідставними, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та суперечать договору від 30 грудня 2005 року НОМЕР_1, відповідно до якого позивач зобов'язаний оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Крім того, позивач обрав не передбачений чинним законодавством спосіб захисту прав, заявивши вимоги про визнання необгрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 12 ЦК України передбачено, що особа вільно на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права.

Зі змісту ст. ст. 27, 31 ЦПК України вбачається, що позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета та підстав позову.

У ч. 1 ст. 11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

При вказаних обставинах позивачем обрано не вірний та непередбачений законом спосіб захисту своїх прав, оскільки законодавством не передбачено такого способу захисту прав як - визнання необгрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію. Дані позовні вимоги є неналежним способом захисту права позивача, оскільки не поновлює його порушених прав.

За таких обставин, суд, розглядаючи позов у межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання необгрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію задоволенню не підлягають.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов задовленню не підлягає, оскільки не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 256 - 268, 264, 526, 625 ЦК України, Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 16, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання необґрунтовано завищеними нараховані платежі та заборгованість за спожиту електроенергію відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна