Рішення № 5646248, 27.04.2009, Красногвардійський районний суд

Справа № 2-349/ 2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2009 року смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді Проскурні С.М.,

при секретарі – Мойсеєнко М.В., Сейтнафієвій Е.С.,

за участю представників відповідача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Більшовик” про відшкодування збитків за самовільне використання земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 19 листопада 2008 року звернулась до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Більшовик” (далі – СВК „Більшовик”) про відшкодування збитків за самовільне використання земельної ділянки.

Вимоги мотивовані тим, що 29.07.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Після спливу 5-річного строку новий договір не укладався. Про відмову укладання договору оренди землі на новий строк ОСОБА_3 повідомила СВК „Більшовик” 09.08.07р. У листопаді 2007р. позивач дізналась, що її земельна ділянка засіяна пшеницею, а 30.06.08р. із зазначеної земельної ділянки відповідачем був зібраний врожай. Вважає, що неправомірними діями відповідача їй було заподіяно матеріальних збитків на суму 7000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов. У обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,96 га, яка розташована на території Рівнівської сільської ради. Між нею та СВК „Більшовик” 29 липня 2002 року був укладений договір оренди земельної ділянки за № 347 строком на 5 років. Після закінчення зазначеного строку, вона відмовилась від укладання договору на новий строк, про що офіційно, через нотаріальну контору, 09.08.07 попередила орендатора, який проти її наміру не заперечував. У листопаді 2007 року від представника СВК „Більшовик” дізналась, що її земельна ділянка засіяна відповідачем, на що вона згоду не давала. Із зазначеної ділянки 30.06.08 СВК „Більшовик” був зібраний врожай пшениці в кількості 15т за ціною 1000 грн. за 1т, на суму 15000 грн. Просила стягнути з відповідача спричинені їй матеріальні збитки за самовільне використання її земельної ділянки в розмірі 7000 грн. за винятком витрат виробництва, які, за її підрахунком, складають 8000 грн.

Представники відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діяли на підставі виданих їм довіреностей, позовні вимоги не визнали. Свої заперечення обґрунтували тим, що СВК „Більшовик”, як орендатор, користувався земельною ділянкою позивача протягом п’яти років, тобто з 29.07.02 по 01.09.07, відповідно до укладеного з ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки. У серпні 2007 року від ОСОБА_3 був отриманий лист з проханням не обробляти її земельну ділянку, на який СВК „Більшовик” у вересні 2007 року надіслало позивачу відповідь про відсутність заперечень з цього приводу.

У зв’язку з надзвичайними погодними умовами підприємство змушено було проводити обробку поля з внесенням мінеральних добрив одразу ж після збирання врожаю 2007 року. В результаті СВК „Більшовик” були затрачені матеріальні кошти в сумі 5497 грн. ОСОБА_3 було запропоновано відшкодувати понесені підприємством витрати на відновлення родючості грунту, обробку та внесення мінеральних добрив її ділянки. Від ОСОБА_3 жодних дій з цього приводу вчинено не було.

Оскільки на земельній ділянці позивачки до травня 2008 року не було встановлено межових знаків, то СВК „Більшовик” не знав де саме розташована земельна ділянка ОСОБА_3, та засіяв поле повністю, продовжував обробку ріллі. Під час посіву, внесення мінеральних добрив, обробки гербіцидами посівів вказаного поля від ОСОБА_3 на адресу підприємства жодних претензій та пропозицій не надходило. І лише під час збирання вирощеного врожаю позивачка пред’явила свої права на нього. СВК „Більшовик” запропонував ОСОБА_3 виплатити орендну плату за 2008 рік в повному обсязі як і іншим орендодавцям, на що остання відмовилась. Вважали, що підприємство ніякої матеріальної шкоди ОСОБА_3 не заподіяло, оскільки користуватися своєю земельною ділянкою вона могла лише після встановлення в натурі межових знаків, тобто під врожай 2009 року, однак фактично ОСОБА_3 землею не користується і зараз. Підприємство ж забезпечило родючість та зберегло якість ріллі. На думку представників відповідача, посилання позивачки на те, що розмір витрат виробництва становить 8000 грн., є лише необґрунтованим припущенням. Просили в позові відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.152 ч.2 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 3 пункту г’) вказаної статті захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,96 га, яка розташована на території Рівнівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю (а.с.7).

Відповідно до договору за № 347 від 29 липня 2002 року ОСОБА_3 передала в оренду СВК “Більшовик” свою земельну ділянку строком на 5 років – до 02.09.2007р., для вирощування сільськогосподарської продукції. Після спливу встановленого строку орендодавець відмовилася укладати з СВК “Більшовик” договір оренди землі на новий строк, посилаючись на бажання обробляти зазначену земельну ділянку самостійно.

Відповідач, отримавши нотаріально посвідчене попередження ОСОБА_3 про відмову укладати новий договір оренди землі, втім, посилаючись на відсутність межових знаків на земельній ділянці ОСОБА_3 станом на вересень 2007р., які були встановлені лише 04.04.2008р., засіяв поле № 4ПС озимою пшеницею, у тому числі і земельну ділянку позивача.

Згідно зі ст. 156 п. д) ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до положень ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Аналізуючи положення ст.156 п. д) ЗК України з урахуванням норм статей 1166, 1192 ЦК України розмір шкоди, заподіяної порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням доходів, які власник землі міг би одержати із земельної ділянки і які він не одержав за час до повернення самовільно зайнятої ділянки.

При самовільному зайнятті ріллі, на користь власника стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності даної культури у господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їх призначення.

За даними управління агропромислового розвитку Красногвардійської районної державної адміністрації від 06.04.09 № 01-6-362/2 середня врожайність озимої пшениці в СВК „Більшовик” у 2008 році склала 27,6 ц/га.

Суд приймає до уваги дані щодо середньої врожайності озимої пшениці у 2008 році в СВК „Більшовик”, надані суду самим підприємством, яка склала 29,8 ц/га. Як повідомив представник відповідача ОСОБА_1 у суді, ці дані стосуються середньої врожайності озимої пшениці відділення № 2 СВК „Більшовик”, де знаходиться земельна ділянка ОСОБА_3, в цілому ж по підприємству середня врожайність озимої пшениці була нижчою і складала 27,6 ц/га.

Визначаючи середню ринкову вартість 1т озимої пшениці, суд керувався даними щодо середньої ринкової вартості станом на квітень 2009 року 1 т озимої пшениці різних класів: 3 клас – 1200 грн., 4 клас – 1020 грн., 5 клас – 920 грн., 6 клас – 920 грн. (дані надані управлінням агропромислового розвитку Красногвардійської районної державної адміністрації). Таким чином, середня ринкова вартість 1 т озимої пшениці становить 1015 грн. ((1200 грн.+1020грн.+920грн.+920грн.):4) або 1,01 грн. за 1 кг.

Отже, з земельної ділянки ОСОБА_3 розміром 4,96га, з урахуванням середньої врожайності озимої пшениці у 2008 році, було отримано 147808ц або 14780,80кг (29,8ц х 4,96га).

Звідкіля, вартість 14780,80кг озимої пшениці складає 14928,61 грн. (14780,80кг х 1,01грн.).

Розмір витрат виробництва, пов’язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості 1 га землі по полю № 4ПС відділення № 2 СВК „Більшовик” становить 2280,72 грн. Визначаючи розмір цих витрат суд приймає до уваги витрати виробництва підприємства на все поле (S-150га), які на підставі даних, наданих підприємством, становлять 377965,17 грн.

За винятком загальногосподарських витрат, оплати за оренду земельних ділянок та податків (п.9-11), які необґрунтовано включені підприємством до розрахунку витрат виробництва по полю площею 150 га (їх частка у витратах на 1 га складає суму 239,054грн. = 122,004грн.+109,53грн.+7,52грн.), витрати виробництва на 1 га складають 2280,72 грн. (2519,77грн. – 239,054грн.).

Витрати виробництва на земельну ділянку площею 4,96га, яка належить ОСОБА_3, становлять 11312,37 грн. (4,96га х 2280,72грн.).

Розмір збитків, які підлягають стягненню на користь позивача, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, складає 3616,24 грн. (14928,61грн. – 11312,37грн.).

Посилання представників відповідача на те, що СВК ”Більшовик” матеріальних збитків власнику земельної ділянки ОСОБА_3 не заподіяв, оскільки межові знаки останньою встановлено не було і яка фактично своєю землею не користувалася, правового значення не мають.

Не обґрунтованими є і посилання ОСОБА_3 на те, що розмір витрат виробництва, пов’язаних з вирощуванням озимої пшениці на її власній земельній ділянці, становить 8000 грн., оскільки є лише припущенням, не підтвердженим жодними доказами.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 із стягнення на користь останньої на відшкодування матеріальних збитків 3616,24 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 81 грн. (51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

Керуючись статтями 1166, 1192 ЦК України, 152, 156 ЗК України, статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до СВК „Більшовик” задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Більшовик” (з р/р 26008302513691 в Ілічевському ГВ ПІБ м. Маріуполя, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, МФО 334442, код ОКПО 00853990) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування збитків за самовільне використання земельної ділянки 3616,24 грн. та понесені судові витрати в сумі 81 грн., всього 3697 грн. 24 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя