Рішення № 56461585, 09.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/724/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Кімстачов О. С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівКачана О. В. , Храпка В. Д. при секретаріСиниці Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, яким просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 19273,15 грн., з яких 617,23 грн. - тіло кредиту, 4934,43 грн. - відсотки, 12327,53 грн. - пеня, 1393,96 грн. - штраф, мотивуючи про те, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідачка, як позичальник, отримала в позивача кредит, однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, у встановлені в договорі порядку та строки кошти не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість про стягнення якої просить банк.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2015 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором DNH4KP75920247 від 28.08.2006 в загальній сумі 5551,66 грн., з яких: 617,23 грн. - заборгованість за кредитом, 4934,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. А в задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафів, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні вимог щодо пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вказує на те, що, підписуючи заяву про надання кредиту, відповідачка приєдналася до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, тобто ознайомилася з ними та дала згоду на їх застосування. Вказані Умови та Правила надання банківських послуг є загальнодоступною інформацією, розміщеною на веб-сайті та відділеннях банку, отже висновки суду про те, що відповідачка не була ознайомлена зі змістом кредитного договору, яким є її заява про видачу кредиту та зазначені Умови, є помилковими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. В силу викладеного, предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів.

Відмовляючи у задоволенні наведених позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що позичальник, отримуючи в банку кредит, приєднався саме до тих Умов надання кредиту фізичним особам, які додані до позовної заяви. Крім того, у позовній заяві та доданому до неї Розрахунку заборгованості відсутня конкретизація того, за несвоєчасність виконання якого саме із зобов'язань, передбачених Заявою та пунктами 3.2.2, 3.2.3. Умов надання кредиту фізичним особам, було здійснене нарахування пені, та на яку суму простроченої заборгованості за наданим кредитом чи несплаченими процентами вона нараховувалась.

При розгляді справи встановлено, що згідно заяви позичальника №DNH4KP75920247 (а.с.5) відповідачка ОСОБА_6 28.06.2006 уклала із ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»), як кредитодавцем, кредитний договір, предметом якого є отримання позичальником від банку кредитних коштів в сумі 973,70 грн. на споживчі цілі - придбання мобільного телефону, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік (2,09 % на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредит був наданий на 12 місяців по 28.08.2007. Позичальник зобов'язалась погашати заборгованість щомісяця в період з 21 по 28 число кожного місяця шляхом надання банку грошових коштів (щомісячного платежу) у сумі 92,75 грн. для погашення суми кредиту, нарахованих відсотків.

При цьому у своїй заяві (а.с.5 на звороті) відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася та згодна з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які їй надано в письмовому вигляді, та вказала, що банк надав їй повну інформацію про умови кредитування в Приватбанку.

Свої договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання свої зобов'язання не виконала та не повернула у встановлені порядок та строки тіло кредиту та нараховані на нього відсотки.

Указані обставини у справі сторонами визнаються.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України - наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Наявність простроченої заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за його користування у даній справі встановлена судом та не оспорюється сторонами.

Відповідно до п.5.1 Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), що були затверджені 21.03.2006 року наказом голови правління «Приватбанку» ,отже чинними на момент укладення позивачкою кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п. 3.2.2. 3.2.3. даних Умов (тобто зобов'язання позичальника погашати кредит у порядку та строки відповідно до Заяви та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до Заяви та п.п. 4.1, 4.2 даних Умов та Тарифів. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту), банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу; п.5.3 Умов - при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості; п.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.5.1, 5.2, 5.3 цих Умов, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане позичальником; п.5.5 Умов - строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Також відповідачкою подано до суду заяву від 03.12.2015, якою вона просить застосувати строк позовної давності до вимог банку про стягнення пені.

Згідно положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; ч.1 ст.259 ЦК України - позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; ч.5 ст.261 ЦК України - за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; ч.1 ст.264 ЦК України - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи те, що сторони справи узгодили між собою позовну давність щодо вимог банку до позичальника тривалістю 5 років (п.5.5 Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з якими було ознайомлено відповідачку), позичальник останню сплату заборгованості здійснила 03.08.2012, а банк звернувся до суду з даним позовом 10.08.2015, отже строки позовної давності у даному випадку не пропущено.

На підставі вищевикладених фактичних обставин справи та норм законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що з відповідачки, як позичальника, на користь банку слід стягнути пеню та штраф, які встановлені кредитним договором, оскільки позичальник, в порушення взятих на себе зобов'язань, у встановлених договором порядку та строки кредитні кошти не повернула.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що позичальник, отримуючи в банку кредит, приєднався саме до тих Умов надання кредиту фізичним особам, які додані до позовної заяви, оскільки вказані Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) були затверджені наказом голови правління ЗАТ «Приватбанку за № 391 21.03.2006 року, отже були чинними на момент укладення позивачкою вказаної кредитної угоди. Більш того, у своїй заяві про надання кредиту позичальник вказала, що вона отримала повну інформацію про умови кредитування у банку та отримала у письмовому вигляді Умови надання кредиту фізичним особам, однак жодних заперечень щодо змісту Умов, доданих до позовної заяви, не надала, фактично з ним погодившись.

Також позивач надав суду детальний розрахунок заборгованості відповідача із зазначенням здійснених по кредиту сплат, що спростовує висновки суду першої інстанції про протилежне.

Одночасно колегія суддів враховує, що згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно правового висновку, який в силу ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів України, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства (зокрема - справедливість, добросовісність та розумність) та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі №6-100цс14).

Таким чином, враховуючи ті обставини, що заборгованість по тілу кредиту на час розгляду справи в суді є незначною та становить лише 617,23 грн., а розмір неустойки (пені) перевищує борг по тілу кредиту та відсотках за його користування більш ніж у 2 рази, а також похилий вік відповідачки, яка є пенсіонеркою ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки до розміру заборгованості по тілу кредиту та відсотках за його користування, тобто до 5551,66 грн., з яких: 4 157,70 грн. становить пеня, 500,00 грн. фіксована складова штрафу та 893,96 грн. відсоткова складова штрафу.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2015 у даній справі в частині вирішення вимог про стягнення пені та штрафів слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального права щодо законності судового рішення (ст. 213 ЦПК України) та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів враховує, що згідно роз'яснень п.39 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором -змінити, скасувавши його в частині вирішення вимог про стягнення пені та штрафів.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_6 у вказаній частині - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за сплаті неустойки кредитним договором №DNH4KP75920247 від 28.08.2006 у сумі 5551,66 грн., з яких - 4157,70 грн. пеня, 500,00 грн. фіксована складова штрафу та 893,96 грн. відсоткова складова штрафу, а також 267,96 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :