Ухвала суду № 56460430, 09.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/720/16-к Номер провадження 11-сс/786/49/16Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Лісіченко Л. М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Лісіченко Л.М.

суддів: Кисіля А.М., Рябішина А.О.

з секретарем - Журою Н.Л.

за участю прокурора - Мішуровського В.В.

захисників підозрюваного - адвокатів Кабальського Р.О., Орихівського І.Б.,

підозрюваного - ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Полтавської області та захисника Кабальського Р.О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава від 04 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури Полтавської області про обрання відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, громадянина України, працюючого на посаді заступника начальника відділу УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ НП України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

запобіжного заходу у виді взяття під варту - задоволено частково.

Обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави - 580 мінімальних заробітних плат в сумі 799 240 грн.

Відповідно до ухвали слідчого судді слідчим відділом прокуратури Полтавської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016170000000022 внесеному в ЄРДР 20.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України за фактом вимагання через посередника заступником начальника відділу УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ НП України ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 30 000 доларів США.

04.02.2016 року до Октябрського районного суду м. Полтава звернувся слідчий із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України ОСОБА_4

Згідно клопотання слідчого, під час досудового розслідування встановлено, що заступник начальника відділу УЗЕ в Полтавській області ОСОБА_4 вимагає у директора ПАФ „Мир" ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 30 000 доларів США за невнесення відомостей до ЄРДР за заявою щодо порушення останнім ведення підприємницької діяльності, а саме: придбання та реалізація зернових та технічних культур без сплати податків з послідуючим знищенням документів; не проведення обшуків в адміністративному приміщенні ПАФ „Мир" та вдома у ОСОБА_5 з метою відшукання і вилучення документів, які є важливими для нормального функціонування підприємства.

02.02.2016 року ОСОБА_6 - житель АДРЕСА_2, близько 16.00 год. на автомобілі ОСОБА_7 „Шкода Октавія" приїхав до адміністративного приміщення ПАФ „Мир", що розташоване в с.Марківка Кобеляцького району Полтавської області, де в кабінеті ОСОБА_5 вимагав та отримав від останнього неправомірну вигоду в сумі 22 750 доларів США (три тисячі доларів США 30 купюрами номіналом по 100 доларів США кожна, 161 імітаційну купюру номіналом „100" та 73 імітаційні купюри номіналом „50") для подальшої передачі заступнику начальника відділу УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ НП України ОСОБА_4

В цей же день, одразу після передачі ОСОБА_5 неправомірної вигоди, відповідно до положень ч.3 ст.233 та ст.234 КК України, до винесення ухвали слідчого судді, у зв'язку із переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, було проведено обшук кабінету ОСОБА_5, що розташований в адміністративному приміщенні ПАФ „Мир" за адресою: с.Марківка Кобеляцького району Полтавської області, під час якого виявлено, опечатано та вилучено: вісім паперових конвертів білого кольору в яких знаходяться наступні речі, грошові кошти, контрольний зразок бинта та змиви з правої та лівої долоні ОСОБА_6,

03.02.2016 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий у клопотанні вказував на необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, оскільки ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу - поліції, який володіє знаннями і навиками оперативної роботи та може використовувати їх для перешкоджання кримінальному провадженню.

Враховуючи суму вилучених під час проведення обшуку грошових коштів, яка становить 578 950 грн., у зв'язку з тим, що застава в межах від 80 до 300 розмірів мінімальних заробітних плат не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий просив визначити розмір застави у сумі 15 000 000 грн., що складає 10885,3 мінімальних заробітних плат.

Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя урахував те, що у матеріалах провадження містяться дані на підтвердження обґрунтованості висунутої ОСОБА_4 підозри. При цьому, питання щодо доведеності чи недоведеності його вини не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Також, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя урахував тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, його вік та стан здоров'я, міцність зв'язків за місцем проживання, репутацію, майновий стан.

Крім цього, слідчим суддею зазначено, що сторона обвинувачення не довела наявність обставин, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, а відтак підозрюваному визначено розмір застави з урахуванням даних про його особу, стану його здоров'я, матеріального стану, наявності на утриманні малолітньої доньки, а також те, що ОСОБА_4, як представник правоохоронних органів, замість того, щоб вести наполегливу боротьбу з будь-якими проявами корупції, сам підозрюється у причетності до вчинення корупційного кримінального правопорушення, що вказує на виключність даного випадку.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого і обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, визначивши альтернативний запобіжний захід - заставу розміром 15 000 000 грн., що становить 10 885,3 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки слідчим суддею не враховано тяжкості кримінального правопорушення та обставин його вчинення, можливості незаконного впливу на свідків, можливості ухилятись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу, який володіє знаннями і навиками оперативної роботи та може використовувати їх для перешкоджання кримінальному провадженню.

В апеляції захисник Кабальський Р.О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить ухвалу скасувати повністю та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт із застосуванням чи без електронних засобів стеження.

Зазначив, що під час обрання запобіжного заходу судом не взято до уваги практику Європейського суду з прав людини та не враховано особу підозрюваного, а саме стан його здоров'я, наявність постійного місця проживання, сталість його соціальних зв'язків, наявність родини та утриманців, відсутність судимостей.

Вважає, що ризики зазначені в ухвалі слідчого судді, нічим не підтверджені, тому не можуть бути покладені в основу ухвали про обрання найбільш тяжкого запобіжного заходу.

Інші учасники розгляду ухвалу слідчого судді не оскаржили.

Заслухавши доповідача, доводи апелянта - захисника Кабальського Р.О., який апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_4 підтримав з підстав, у ній наведених, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав, в ній наведених, доводи захисника Орихівського І.Б. та підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу захисника Кабальського Р.О. і вважали, що запобіжний захід слід змінити на домашній арешт, а проти апеляційної скарги прокурора заперечували, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити, а апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ст.177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбаченим цим Кодексом.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Також частиною 1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Детально перевіривши дані, які підтверджують обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри за ч.4 ст.368 КК України слідчий суддя визнав їх достатніми на даному етапі досудового розслідування, а висунуту підозру - обґрунтованою і колегія суддів вважає такі висновки правильними та належним чином мотивованими.

У своїй апеляційній скарзі захисник Кабальський Р.О. фактично не оспорює достатність доказів для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, оскільки просить обрати щодо ОСОБА_4 менш суворий запобіжний захід - домашній арешт.

Обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки слідчого судді про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування ОСОБА_8 від органів досудового слідства і суду, незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний є працівником правоохоронного органу, володіє знаннями і навиками оперативної роботи і може використати їх всупереч розслідуванню кримінального провадження.

Твердження в апеляційній скарзі захисника Кабальського Р.О. про неврахування слідчим суддею практики Європейського суду з прав людини, як джерела права колегія суддів вважає безпідставними.

Так, мотивуючи в ухвалі необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя виходив з положень рішень Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, відповідно до яких наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача у тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Крім цього, посилаючись на рішення Європейського суду у справі Феррарі-Браво проти Італії та у справі Мюррей проти Сполученого Королівства слідчий суддя зазначив їх основні позиції, що факти, які стали причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу.

Положення п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» у тій частині що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до особистої недоторканості, приведені в апеляційній скарзі захисника, фактично враховані в ухвалі слідчого судді, оскільки при обранні запобіжного заходу прийнято до уваги характер і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа його вчинила, покарання, яке може бути призначено у разі засудження, характер, особисті та соціальні обставини життя особи, зв'язки з суспільством.

У відповідності зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання найбільш суворого запобіжного заходу слідчий суддя урахував дані про особу підозрюваного, вагомість доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, вік, стан здоров"я, міцність соціальних зв'язків, репутацію та майновий стан.

З урахуванням вищевикладеного слідчий суддя зробив висновки, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Доводи апеляційної скарги захисника Кабальського Р.О. про неврахування слідчим суддею стану здоровя підозрюваного, міцності соціальних звязків в місці його постійного проживання, наявності родини та утриманців, а також майнового стану колегія суддів вважає необгрунтованими.

Оскільки нормами діючого кримінального процесуального закону не передбачено збирання доказів слідчим суддею під час судового розгляду, вирішення клопотання проводилось у межах повноважень суду і на підставі доказів, наданих сторонами провадження.

Колегія суддів також вважає, що слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність встановлених ризиків, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, прийшов до правильного висновку про те, що застава у межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків та призначив заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

В той же час, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора, що визначений слідчим суддею розмір застави в сумі 799 240грн. є явно недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.

Так, визначаючи розмір застави ОСОБА_4 слідчий суддя не тільки урахував суму неправомірної вигоди у отриманні якої підозрюється останній, а фактично прирівняв її до вказаної суми, що, на думку колегії, є неприпустимим.

Разом з тим, колегія суддів вважає непереконливими та необґрунтованими і доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність визначення застави у розмірі 15 000 000грн., оскільки як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного розгляду прокурор не надав доказів того, що підозрюваний ОСОБА_4 спроможний в силу свого матеріального становища сплатити таку суму.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора щодо визначення розміру застави.

Враховуючи, що слідчим суддею місцевого суду в даному провадженні вирішувалось питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а питання про визначення застави вирішувалось у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України - колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначення застави в розмірі 799 240 грн. підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали апеляційним судом.

Крім цього, правильно пославшись в ухвалі на вимоги ч.1 ст.197 КПК України щодо строку тримання під вартою, який не може перевищувати 60 днів слідчий суддя допустив помилку, указавши, що кінцевим днем тримання під вартою ОСОБА_4 є 02.04.2016 року до 17 год.50 хв.

Так, згідно матеріалів судового провадження початок строку тримання під вартою ОСОБА_4 обчислюється з моменту затримання, з 17 год. 50 хв. 02.02.2016 року.

Оскільки згідно ч.5 ст.115 КПК України при обчисленні строків днями і місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

З огляду наведеного ухвала слідчого судді в частині визначення кінцевого дня тримання під вартою ОСОБА_4 підлягає уточненню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області задовольнити частково, а апеляційну скаргу захисника - адвоката Кабальського Р.О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 04 лютого 2015 року щодо ОСОБА_4 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у виді взяття під варту ОСОБА_4 з 02 лютого 2016 року до 01 квітня 2016 року.

На підставі ч.3 ст.183 КПК України визначити розмір застави ОСОБА_4 у виді 1500 мінімальних розмірів заробітних плат, що складає 2 067 000 грн.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

с у д д і :

Лісіченко Л.М. Кисіль А.М. Рябішин А.О.