Постанова № 56457230, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/8441/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Південної митниці Міндоходів до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Одєтекс» про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Одеській області Середи В.Ю. від 28.10.2013 року про накладення штрафу в розмірі 1 360 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2013 року Південна митниця Міндоходів звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Одєтекс», в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Одеській області Середи В.Ю. від 28.10.2013 року про накладення штрафу в розмірі 1 360 грн.

Постановою від 03 лютого 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду Південна митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, оскільки дії митниці щодо виконання судового рішення, були вчинені у рамках закону, після надання судом роз'яснення порядку виконання судового рішення та після заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідач та третя особа письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що відповідач - Відділ примусового виконання рішень Відділу ДВС Головного управління юстиції в Одеській області на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст. 5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом.

Також суд першої інстанції встановив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року по справі №1570/4911/2012 відповідача - Південну митницю ДМСУ зобов'язано скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ «Одєтекс» надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн. На виконання судового рішення Одеським окружним адміністративним судом 05.03.2013 року представнику позивача виданий виконавчий лист.

07.05.2013 року ТОВ «Одєтекс» звернулось до відповідача із заявою щодо примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа від 05.03.2013 року.

Постановою державного виконавця відділу від 13.05.2013 року, відповідно до вимог статей 17,19,20,25,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам.

Зазначеною постановою боржника - Південну митницю зобов'язано виконати рішення суду та повідомлено про накладення штрафу у разі його невиконання. Постанова отримана боржником 18.05.2013 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження Південною митницею листом від 13.06.2013 року за вих. №11/4.1-13/7229 повідомлено про те, що Південній митниці є незрозумілим судове рішення в частині зобов'язання скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ «Одєтекс» надмірно сплаченого податку на загальну суму 67975,78 грн., оскільки нормативно-правовим актом, яким закріплена форма висновку, встановлено неможливість застосування Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/ або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, у зв'язку з чим, Південною митницею направлена заява до Одеського окружного адміністративного суду про роз'яснення судового рішення в порядку статті 170 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року по справі №1570/4911/2012 заяву Південної митниці про роз'яснення судового рішення задоволено; роз'яснено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року по справі №1570/4911/2012 в частині зобов'язання Південної митниці скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ «Одєтекс» надмірно сплаченого податку на додану вартість наступним чином:

- Південна митниця зобов'язана скласти та надати висновок за встановленою чинним законодавством формою Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ "ОДЄТЕКС" надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що 02.08.2013 року до відділу надійшла заява представника ТОВ «Одєтекс», якою повідомлено про те, що ТОВ "ОДЄТЕКС" звернувся до Південної митниці із заявою про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.

Враховуючи викладене, листом відділу від 05.08.2013 року за вих. №09.1-13937/В-3/169 Південну митницю зобов'язано виконати вимоги виконавчого листа, а саме: скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ТОВ «Одєтекс» надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 67975,78 грн., про що повідомити відділ.

Одночасно Південну митницю повідомлено про накладення штрафу в порядку статті 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом Південної митниці від 14.08.2013 року за вих. №11/4.1-13/7361 знову повідомлено відділ про неможливість виконання рішення суду з тих же самих підстав.

За таких обставин, постановою державного виконавця від 16.08.2013 року (а.с.72-73) до Південної митниці ДМСУ застосований штраф згідно положень ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» в розмірі 680,00 грн.

Перевіряючи правомірність оскарженої постанови, суд першої інстанції з послався на приписи ч.2 ст.19, ст. 124 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд першої інстанції зазначив, що постановою державного виконавця відділу від 16.08.2013 року штраф накладений на боржника Південну митницю, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року по справі №1570/4911/2012 замінено сторону виконавчого провадження по справі №1570/4911/2012, а саме: замінено боржника Південну митницю на Південну митницю Міндоходів. У зв'язку з цим постановою державного виконавця від 26.09.2013 року замінено сторону виконавчого провадження з Південної митниці на Південну митницю Міндоходів

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що для залученого боржника Південної митниці Міндоходів застосовуються права та обов'язки боржника, який вибув, - Південної митниці ДМСУ, в тому числі й постанова про застосування першого штрафу від 16.08.2013 року.

Оскільки станом на 07.10.2013 року до відповідача не надходило інформації про виконання вимог виконавчого документа, державним виконавцем направлено до Південної митниці Міндоходів запит, з метою отримання інформації про вжиті заходи, спрямовані на виконання вимог виконавчого документа. Одночасно попереджено про відповідальність, передбачену статтею 89 Закону за невиконання рішення суду без поважних причин.

Оскільки боржник на вказаний запит державного виконавця не надав доказів виконання судового рішення, постановою державного виконавця від 23.10.2013 року на боржника Південну митницю Міндоходів накладений повторний штраф за невиконання судового рішення в розмірі 1360,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання державним виконавцем вимог міжнародного та вітчизняного законодавства з питань виконання судових рішень, оскільки такі дій відповідають вимогам ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року, ст. ст. 5, 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Предметом спору по справі є правомірність постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Одеській області Середи В.Ю. від 28.10.2013 року про накладення на Південну митницю Міндоходів штрафу в розмірі 1 360 грн. за невиконання виконавчого документу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування оскарженої постанови але за інших підстав, ніж зазначені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Визначаючи Відділ примусового виконання рішень Відділу ДВС Головного управління юстиції в Одеській області належним відповідачем суд першої інстанції помилково послався на приписи ст. ст. 2 та 5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в той час як Закон України «Про державну виконавчу службу» визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, органами державної виконавчої служби є:

1. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

2 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

3. Районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Таким чином, по цій справі відповідачем може бути лише управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у зв'язку з тим, що структурний підрозділ органу державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області - не визначений Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійний орган державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідача у цій справі.

Аналогічний висновок викладений і у п. 11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції визначивши належним відповідачем відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області допустив помилкове застосування норм матеріального права.

За правилами статті 52 КАС України суд першої інстанції може здійснити заміну первинного відповідача на належного або залучати належного відповідача як другого відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей встановлених главою 1 розділу IV КАС України.

Головною особливістю є те, що апеляційна інстанція не розглядає справу з початку, а переглядає рішення суду першої інстанції, тобто публічно-правовий спір вже вирішено.

Оскільки ст. 52 КАС України, як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягає справа, відповідачем по якій є неналежний відповідач, та публічно-правовий спір вже вирішено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено саме з тих підстав, що відповідач - відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області не є органом державної виконавчої служби, до якого можуть бути заявлені позовні вимоги, відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу».

При цьому апеляційний суд із зазначених вище підстав, відхиляє доводи апелянта.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, але з помилковим застосуванням норм права, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, це є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги та ухвалення постанови про зміну мотивувальної частини оскарженої постанови.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 181, ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року змінити в мотивувальній частині, зазначивши підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову обрання Південною митницею Міндоходів неналежного засобу захисту порушеного права - пред'явлення позову до особи, яка не є органом державної виконавчої служби, до якого можуть бути заявлені позовні вимоги, відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець