Ухвала суду № 56457181, 15.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р. Справа № 876/11748/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

25.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міліуса» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.05.2013 року № 0003602205 про сплату грошового зобов'язання у вигляді податку на додану вартість у розмірі 44438,00 грн., штрафної(фінансової) санкції у розмірі 22219,00 грн., № 0003592205 про сплату грошового зобов'язання у вигляді податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 46660,00 грн., штрафної(фінансової) санкції у розмірі 23330,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно акту №2666/22.5/30659143 від 30.04.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Міліуса» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.10.2010 року по 28.02.2013 року було виявлено, що укладені з контрагентом договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем були завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Луцької ОДПІ безпідставними, оскільки всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції у Волинській області від 22.05.2013 року № 0003592205, № 0003602205.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0003592205 та №0003602205 від 22.05.2013 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням відповідача замінив відповідача Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області на її правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області.

30.03.2015 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області подала суду клопотання за вх. № К-7988/15 про закриття провадження у справі у зв'язку з примирення сторін та досягненням податкового компромісу.

В підтвердження досягнення сторонами податкового компромісу, суду надано рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 20.03.15р. № 4313/10/0318-22-04; платіжні доручення №1438 від 24.03.15р. на суму 2221,90 грн. та №1436 від 24.03.15р. на суму 2333,00 грн. (а.с.131,139-140).

Також, 14.03.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міліуса» подало до суду клопотання про відмову від позову та закриття провадження у справі у зв'язку з врегулюванням спору шляхом досягнення податкового компромісу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 17.04.2013 року по 23.04.2013 року Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТзОВ «Міліуса» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Спецтехнопласт» за період з 01.10.2010 року по 28.02.2013 року, про що складено акт перевірки №2666/22.5/30659143 від 30.04.2013 року(а.с.9-20).

Перевіркою встановлено порушення товариством п. 1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 44438, 00 грн.; ст. 134, ст. 138, ст. 139, ст. 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 46660,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом 22.05.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення: від 22.05.2013 року: № 0003602205, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66 657 грн., в тому числі: за основним платежем - 44438,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22219 грн.; № 0003592205, яким Луцька ОДПІ збільшила товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 69 990 грн., в тому числі: за основним платежем - 46660,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23330,00 грн.(а.с.21-22).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по господарських операціях з ТзОВ «Спецтехнопласт».

У відповідності до статті 194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 КАС України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

За приписами п.11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Матеріали справи містять рішення податкового органу щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 20.03.15р. № 4313/10/0318-22-04 за результатами розгляду заяви позивача від 16.03.15р. за вх.№ 5708/10 та докази сплати платником податків узгодженого грошового зобов'язання, а саме копії витягів з ЄБД ГУДКУ, якою підтверджується сплата ТзОВ «Міліус» 2221,90 грн. та 2333,00 грн. (5% податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2013 року № 0003592205 та № 0003602205) та платіжні доручення № 1438, № 1436 від 24.03.2015 року(а.с.131,139-140).

Відповідно п.5 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

В ст.203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 КАС України).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання нечинною постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі з наведених підстав.

Керуючись ст.157, ст. 196, ст.203, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міліуса» про закриття провадження у зв'язку із досягненням примирення (податкового компромісу) задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступником якої є Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області) задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі № 803/1644/13-а визнати нечинною, а провадження у справі закрити у зв'язку з примирення сторін та досягненням податкового компромісу.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін