Постанова № 56457146, 10.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 р. Справа № 623/5326/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.01.2016р. по справі № 623/5326/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області

про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, в якому просила:

-визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії з урахуванням нарахованих та виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати;

-зобов'язати відповідача прийняти довідку Фінансового управління Ізюмської міської ради від 28.09.2015 року № 03.34/770 для розрахунку та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України «Про державну службу»;

-зобов'язати відповідача провести з моменту врегулювання цього питання Верховним Судом України, тобто з 20.02.2012 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально - побутових питань, індексації заробітної плати, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України « Про державну службу» в розмірах, на які вона має право в момент виходу на пенсію, а саме 90% від загального сукупного доходу відповідно стажу на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування.

Постановою від 27 січня 2016 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області адміністративний позов задоволено.

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо не включення у розрахунок пенсії ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішенню соціально - побутових питань, індексації заробітної плати неправомірними.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням при розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально- побутових питань, індексації заробітної плати та виплатити їй з 15.10.2015 р. з урахуванням виплачених сум.

Додатковою постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.02.2016 року стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що всупереч вимогам КАС України в мотивувальній частині постанови суд обмежився лише викладенням основних положень позовної заяви та письмових заперечень відповідача, але не надав ім правової оцінки. Також зазначила, що судом не визначено в який саме спосіб задовольняються її вимоги, яку саме правову норму належить застосовувати при виконанні судового рішення, резолютивна частина постанови не містить вичерпні, чіткі, безумовні висновку по суті розглянутих вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 10.03.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач з 20 липня 2009 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області і отримує пенсію згідно вимогам статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

За змістом частини 7 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років,здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

01.10.2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням нарахованих сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, на підставі довідки Фінансового управління Ізюмської міської ради від 28.09.2015 року № 03ю34/770.

Листом відповідача від 15.10.2015 року № 127/с-14 відмовлено у перерахуванні пенсії з посиланням на положення статті 33 Закону України «Про державну службу», постанову КМ України від 31.05.2000р.№ 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсії».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

У частині першій статті 1 Закону України « Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95ВР) встановлено, що заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону № 108/95ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналогічні положення містяться і в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (ч. 6 зазначеної статті).

Частиною 7 зазначеної норми передбачено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної норми Кабінетом Міністрів України 31.05.2000 року прийнято постанову № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії".

У пункті першому названої постанови закріплено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону № 3723-ХІІ мають право на перерахунок пенсій, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-ІV "Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ"(далі - Закон № 432-ІV).

Крім того, пп. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 визначено, що посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.

Крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки нараховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.

Аналізуючи ці норми права, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне страхування» (далі - Закон № 1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97 ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закон від 09.07.2003 № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачу нараховувалася та виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань та індексації заробітної плати, на які проводилися нарахування та виплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, що також підтверджується довідкою про складові заробітної плати (а.с. 13).

Правова позиція Верховного Суду України у цій категорії справ полягає у тому, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії. ( постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 р, 04.03.2014р., 09.06.2015р.).

Згідно зі ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати , включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчислені розміру його пенсії, а тому відмова відповідача врахувати зазначені суми при перерахунку пенсії є незаконною.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дати, з якої позовні вимоги підлягають задоволенню.

Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги з 20 лютого 2012 року.

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії із довідкою про складові заробітної плати 01.10.2015 року, а тому право на такий перерахунок з врахуванням вимог абз.1 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" саме з 1 жовтня 2015 року.

Відповідно дії відповідача щодо відмови в перерахуванні призначеної позивачу пенсії у відповідності до ст.ст. 37,37-1 Закону України «Про державну службу» є неправомірними, а саме з 01.10.2015 року.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо дати задоволення позовних вимог, а також вимоги позивача щодо необхідності захисту її прав з 20.02.2012 року, а саме з моменту врегулювання спірних правовідносин Верховним судом України є безпідставними.

Крім того, за змістом ч.2, ч.5 статті 37 Закону України «Про державну службу» (далі-Закон № 3723-XII) ( у редакції, чинній, на час призначення пенсії ) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Відтак, за позивачем зберігається право на збереження відсотку нарахування пенсії на момент її призначення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, проте задовольнивши позовні вимоги позивача, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не визначено чіткого висновку по суті розглянутих позовних вимог, а саме не зазначено підставу для перерахунку пенсії, а саме довідку про заробітну плату позивача від 28.09.2015 року № 03.34/770, виданої Фінансовим управлінням Ізюмської міської ради, а також відсотку нарахування пенсії на момент її призначення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства, є визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1, пенсії державного службовця у розмірі 90% заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати згідно довідки про заробітну плату від 28.09.2015 року № 03.34/770, виданої Фінансовим управлінням Ізюмської міської ради, починаючи з 01 жовтня 2015 року.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.94 КАС України).

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви у розмірі 487,20 грн., згідно квитанції 0.0.477409839.1 від 17.12.2015 року та за подання апеляційної скарги в розмірі 1071,84 грн., згідно квитанцій 0.0.502611461.1 від 10.02.2016 року та №16 від 23.02.2016 року за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.01.2016р. по справі № 623/5326/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо відмови проведення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1, пенсії державного службовця у розмірі 90% заробітної плати з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати згідно довідки про заробітну плату від 28.09.2015 року № 03.34/770, виданої Фінансовим управлінням Ізюмської міської ради, починаючи з 01 жовтня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на користь ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код фізичної особи - платника податків - НОМЕР_1, сплачені судові витрати в сумі 1559,04 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 04 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст постанови виготовлений 15.03.2016 р.