Постанова № 56457088, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/732/13-а

Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними, скасування постанови про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт, -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання протиправними дії посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки, скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 150663 від 19 грудня 2012 року в розмірі 1 700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутність чинного витягу з паспорту маршруту.

Постановою від 04 червня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував дотримання посадовими особами відповідача вимог п. 13, п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ № 1567 від 08 листопада 2006 року, щодо наявності підстав для перевірки, а тому дії з проведення перевірки є неправомірними.

Також, апелянт посилається на безпідставність висновків, як відповідача, так і суду першої інстанції, щодо відсутності чинного витягу з паспорту маршруту, оскільки судовим рішенням в господарській справі, яке набрало законної сили, скасовано рішення виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області від 25 жовтня 2012 року «Про стан роботи перевізників на території Березівської міської ради», яким вирішено припинити дію договору від 25 лютого 2010 року № 01/10, на підставі якого апелянт здійснював перевезення пасажирів.

Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що на підставі ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_2 від 12.08.2010р. ФОП ОСОБА_1 має право на здійснення діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», зокрема, дозволені наступні види робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі №01/10 від 25.02.2010р., укладеного між позивачем та Березівською міською радою Одеської області, ФОП ОСОБА_1 отримав право на перевезення пасажирів та багажу на автобусному маршруті загального користування №1 «Залізнична платформа 1214 км. - вул. Леніна» на умовах, визначених рішенням конкурсного комітету за цим Договором.

Також суд першої інстанції встановив, що виконавчий комітет Березівської міської ради надіслав на адресу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області лист №01-12-864 від 15.11.2012 р., в якому повідомив, що з листопада 2012 року на міському автобусному маршруті загального користування №1 «Залізнична платформа 1214 км. - вул. Леніна» здійснюють незаконні пасажирські перевезення автобуси ФОП ОСОБА_1, який обслуговував даний маршрут, однак після виявлених порушень рішенням виконавчого комітету міської ради №11-182 від 25.10.2012р. припинено дію договору про організацію перевезень. У зв'язку з цим, Березівська міська рада просила вжити відповідних заходів.

26 листопада 2012 р. державними інспекторами Управління Укртрансінспекції в Одеській області проведена перевірка додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідками якої складений акт перевірки № 057908 від 26.11.2012р. В цьому акті зафіксовано надання позивачем послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній чинний витяг з паспорту маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорту засвідчена печаткою організатора перевезень згідно Наказу Мінтрнасзвязку №278 від 07.05.2010 р.

Суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 19 грудня 2012 року начальником Укртрансінспекції в Одеській області винесено постанову № 150663 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.

З посиланням на приписи п.1.3, п.п.4.1.-4.4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку №278 від 07.05.2012р. «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту», суд першої інстанції визнав правомірною оскаржену постанову відповідача, зазначивши, що на момент проведення перевірки 26.11.2012р. виданий позивачу паспорт маршруту не було переглянуто на предмет відповідності відомостей, внесених до паспорта маршруту, вимогам безпеки та умовам перевезень, що, свідчить про те, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність позивача під час розгляду справи про правопорушення та не отримання останнім акту перевірки не спростовує встановлені в ході перевірки порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», що є підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій, а тому позовні вимоги про визнання неправомірними дій не підлягають задоволенню.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року відповідача по справі - Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті замінено на процесуального правонаступника - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Предметом позову є правомірність дій посадових осіб Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області щодо проведення перевірки додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також законність винесеної за результатами такої перевірки постанови про застосування фінансових санкцій №150663 від 19 грудня 2012 року.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 р.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

В оскарженій постанові суд першої інстанції, встановивши, що проведена у позивача перевірка була рейдовою, не дослідив дотримання посадовими особами відповідача підстав та порядку проведення такої перевірки, встановлених Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 р., тоді як дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області щодо проведення перевірки оскаржувалися ФОП ОСОБА_1

Відповідно до п.12, п.13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Укртрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

В матеріалах справи відсутній графік проведення рейдових перевірок, з якого можливо було б встановити, що перевірка ФОП ОСОБА_1 була рейдовою.

В акті перевірки № 057908 від 26.11.2012р. зазначено, що перевірка проведена за завданням на перевірку від 23.11.2012р. №090522, яке відповідно до п.9 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, оформляється при проведенні планових або позапланових перевірок. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого нормами КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності своїх дій, не надав суду доказів про наявність підстав для проведення планової (погодженого квартального плану перевірок) або позапланової (передбачених ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») перевірок.

Згідно п.п. 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача надати пояснення щодо виявлених перевіркою порушень та/або відповідні документи.

У зв'язку з відсутністю відомостей про підстави для проведення перевірки, а також порушення порядку її здійснення та розгляду матеріалів перевірки, враховуючи приписи ст. 19 Конституції України, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними дій Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області щодо проведення 26 листопада 2012 року перевірки ФОП ОСОБА_1 додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати якої оформлено актом № 057908 від 26.11.2012р., підлягають задоволенню.

При наданні правової оцінки правомірності постанови про застосування фінансових санкцій № 150663 від 19 грудня 2012 року в розмірі 1 700 грн. апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документами для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, для автомобільного перевізника, є: ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закуону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Апеляційний суд встановив, що фактично актом перевірки № 057908 від 26.11.2012р. зафіксовано два порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт. Зокрема, зазначено, що:

- рішенням виконавчого комітету Березівської міської ради Одеської області від 25.10.2012р. №11-182 припинено дію договору від 25.02.2010р. №01/10 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі руху «Залізнична платформа 1214 км-вул. Леніна» з 12.11.2012р.;

- надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній чинний витяг з паспорту маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорту засвідчена печаткою організатора перевезень згідно Наказу Мінтрнасзвязку №278 від 07.05.2010р.

Таким чином, особами, які проводили перевірку, встановлено надання позивачем послуг з перевезення пасажирів без наявності чинного договору з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також відсутність у ФОП ОСОБА_1 чинного витягу з паспорту маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорту засвідчена печаткою організатора перевезень.

Апеляційний суд встановив, що, на час проведення перевірки, договір від 25.02.2010р. №01/10 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі руху «Залізнична платформа 1214 км-вул. Леніна», укладений між Березівською міською радою та ФОП ОСОБА_1, був припинений з 12 листопада 2012 року рішенням виконавчого комітету міської ради №11-182 від 25.10.2012р. «Про стан роботи перевізників на території Березівської міської ради» (а.с.35).

Проте, рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2013р. по справі №5017/3431/2012, яке набрало законної сили, зазначене рішення виконкому Березівської міської ради Одеської області №11-182 від 25.10.2012р. визнано недійсним (а.с.55-59).

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що станом на 26.11.2012 р. ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на підставі чинного договору з органами місцевого самоврядування, як того вимагає ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо зафіксованого актом перевірки факту відсутності у позивача чинного витягу з паспорту маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорту засвідчена печаткою організатора перевезень, апеляційний суд звертає увагу на те, що вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедура розроблення, погодження та затвердження таких паспортів передбачені Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наконом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 р. № 278.

Відповідно до підпункту 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Згідно підпункту 1.4 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України.

Підпунктом 2.11 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, передбачено, що паспорт маршруту регулярних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, у тому числі організатора перевезень, який зберігає його як контрольний примірник, та перевізника. Водії, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом, забезпечуються витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Відсутність оформленого паспорту маршруту у позивача відповідач пов'язує з відсутністю його копії у водія, що здійснював перевезення пасажирів. Натомість, відсутність копії паспорту маршруту у водія не свідчить про відсутність такого паспорту у автомобільного перевізника, в той час, як лише не оформлення цього документу (паспорта маршруту), є підставою для застосування санкцій у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Під час розгляду справи в суді першої інстанції апелянт надав до суду паспорт міського автобусного маршруту загального користування в м.Березівка з характеристикою маршруту та розкладом руху автобусів.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на положення підпункту 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наконом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 р. № 278, яким визначено обов'язок автомобільного перевізника забезпечити водія витягом з паспорту маршруту, не свідчить про правомірність застосування штрафних санкцій, оскільки абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачено відповідальності за порушення вказаного Порядку.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно постанови № 150663 від 19 грудня 2012 року.

Оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржена постанова, відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ФОП ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 109,26 грн., а саме: 34,41 грн. при сплаті судового збору в суді першої інстанції; 17,50 грн. та 57,35 грн. при сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції (а.с.2, 121, 132), а тому з Державної служби України з безпеки на транспорті вказана сума підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_1.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, 94, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасувати, ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області щодо проведення 26 листопада 2012 року перевірки додержання вимог законодавства про автомобільнй транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 150663 від 19 грудня 2012 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1 700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код юридичної особи: 39816845, місцезнаходження юридичної особи: 03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) у відшкодування судових витрат - сплаченого судового збору, - 109,26 грн. (сто девять гривень 26 коп.), за рухунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець