Постанова № 56457062, 01.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКАРЇНИ

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4288/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Моноліт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Моноліт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2013 року приватне підприємство «Моноліт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2013 року № 0000952230 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 10 787 грн. (в тому числі: 7 191 грн. за основним платежем, 3 596 грн. за штрафними санкціями) та № 0000962230 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9 380 грн. (в тому числі: 6 253 грн. за основним платежем, 3 127 грн. за штрафними санкціями).

Постановою від 26 липня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив приватному підприємству «Моноліт» у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду ПП «Моноліт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки між ПП «Моноліт» та контрагентом ТОВ «Лантанбуд» договір купівлі піску укладений у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття замовлень (рахунками-фактурами), що відповідає вимогам ч.1 ст.181 ГК України, ч.1 ст.207 ЦК України.

При цьому, апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції щодо обов'язкового укладення єдиного письмового договору та щодо відсутності у рахунках-фактурах та податкових накладних інформації про обсяги господарської операції є помилковими, оскільки ці документи містять найменування товару (пісок), його різновид (пісок Біляївський, пісок для підсипки), кількість придбаного товару, прізвища та ініціали відповідальних посадових осіб постачальника ТОВ «Лантанбуд» та всі необхідні реквізити, які передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, апелянт, з посиланням на п. 86.9 ст. 86 ПК України, зазначає про відсутність у податкового органу права на прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, внаслідок того, що перевірка проведена на підставі постанови слідчого, відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України.

Помилковим та таким, що не відповідає нормам податкового законодавства, на думку апелянта, є те, що в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях податковий орган, з чим погодився і суд першої інстанції, посилався, як на підставу для нарахування податкових зобов'язань, на п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України, яка в якості підстави для нарахування зобов'язань передбачає не подання платником податків у встановлені строки податкову (митну) декларацію, що не відповідає тим порушенням, які зафіксовані податковим органом в акті перевірки.

Також, апелянт зазначає про те, що поставка піску відбувалась постачальником, а сам пісок використаний на будівництві 192-квартирного житлового будинку по вул. Щорса у м. Одесі на замовлення Міністерства оборони України. Поставка піску відображена у бухгалтерському та податковому обліку належним чином, що не оспорювалось податковим органом ні при проведенні перевірки, ні при розгляді справи судом першої інстанції. Так само як і не оспорювалась товарність угод, за якими сформовані валові витрати та податковий кредит. Єдиною підставою, зазначеною в акті перевірки, на підставі якої податковий орган дійшов висновку про порушення ПП «Моноліт» податкового законодавства, та з якою погодився суд першої інстанції, є наявність обвинувального вироку у відношенні засновника ТОВ «Лантанбуд» за ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), а саме: створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та її правонаступник Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до постанови слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Диба О.Д. від 06.03.2013р. та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №1102 від 17.04.2013р., в період з 22 по 26 квітня 2013 року державним податковим ревізором-інспектором відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Моноліт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Лантанбуд» за 2011 рік, за наслідками якої складений акт перевірки №2797/22-3/30445708 від 13.05.2013р.

У висновках акту перевірки зафіксовано порушення ПП «Моноліт» п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 7191 грн., а також п.198.6 ст.198 Кодексу, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 6253 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси 27.05.2013р. винесла податкові повідомлення-рішення: №0000952230 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 10787грн., та №0000962230 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9380 грн.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив, що підставою для висновку про заниження ПП «Моноліт» податку на прибуток та податку на додану вартість є невизнання податковим органом реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Лантанбуд» щодо поставки піску. В оскарженій постанові суд першої інстанції зазначив про ненадання позивачем договору, укладеного з вказаним контрагентом, відхиливши при цьому посилання ПП «Моноліт» на те, що при укладанні господарського договору сторони керувались ст. 181 ГК України, зазначивши про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження дотримання положень вказаної статті.

Суд першої інстанції, з посиланням на п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, виходив з того, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

За висновками суду першої інстанції, надані ПП «Моноліт» первинні документи на підтвердження реальності та фактичності виконання господарських операцій з контрагентом ТОВ «Лантанбуд», не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., оскільки з них неможливо встановити обсяг поставлених будматеріалів, яким чином визначалися та вираховувалися їх вартісні показники, а також видаткові й податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури не містять посад повноважних осіб, а також прізвищ та ініціалів ПП «Моноліт» та його контрагента ТОВ «Лантанбуд», якими їх підписано, що відповідно унеможливлює ідентифікувати осіб, якими вони підписані.

Також, суд першої інстанції врахував посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси на те, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2013р. (№7-КП/1522/9/12, №1522/29086/12), який набрав чинності, ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Лантанбуд») визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 5100грн. Вказана обставина, за висновками суду першої інстанції, свідчить про те, що податкові накладні, виписані постачальником, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції визнав правомірними та обґрунтованими висновки відповідача, що господарська операція між позивачем ПП «Моноліт» та ТОВ «Лантанбуд» не мала реального характеру, а її виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків. У зв'язку з цим, суд першої інстанції не знайшов підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Предметом позову є законність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 27 травня 2013 року №0000952230 та №0000962230, які прийнято податковим органом на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Моноліт» №2797/22-3/30445708 від 13 травня 2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, при фінансово-господарських взаємовідносинах ПП «Моноліт» з ТОВ «Лантанбуд» у 2011 році.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що протягом 2011 року ПП «Моноліт» декларувало здійснення господарських операцій з придбання будматеріалів (пісок) у контрагента ТОВ «Лантанбуд». Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2013р. у справі №1-КП/1522/9 ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Лантанбуд») визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, які підписані від імені ТОВ «Лантанбуд», не мають юридичної сили і доказовості, так як особистий підпис на бухгалтерських документах не дозволяє ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарських операцій; складені та підписані від імені ОСОБА_1 первинні документи не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій.

Тобто, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на невизнанні наданих ПП «Моноліт» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Лантанбуд».

Відповідно до ст.ст. 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум витрат платника податків до складу валових, а сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Апеляційний суд встановив, що основними видами діяльності ПП «Моноліт» у період, який перевірявся, було будівництво будівель (КВЕД 45.21.1) та інші спеціалізовані будівельні роботи (КВЕД 45.25.1). ПП «Моноліт» має Ліцензію серії АВ №489418 на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 28.10.2009 р.

22 листопада 2006 року між ПП «Моноліт», як Генпідрядником, та Міністерством оборони України, як Замовником, укладений договір №227/ДБ-180 Буд на будівництво 192-квартирного житлового будинку у м. Одесі по вул. Щорса.

За умовами п.п. «н» п.4.1, п.7.4 вказаного Договору Генпідрядник зобов'язаний забезпечувати будівництво Об'єкту необхідними матеріально-технічними (будівельними матеріалами, виробами і конструкціями), енергетичними та трудовими ресурсами.

Для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за умовами вказаного Договору, ПП «Моноліт» здійснювало придбання будматеріалів (піску) у ТОВ «Лантанбуд», одним із основних видів діяльності якого є оптова торгівля будівельними матеріалами (КВЕД 51.53.2). Договір у письмові формі, як єдиний документ, між сторонами не укладався.

В оскарженій постанові суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів укладення ним договору у спрощений спосіб відповідно до ст.181 Господарського кодексу України, у зв'язку з ненаданням ПП «Моноліт» доказів щодо здійснення підприємствами дій по обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо.

Апеляційний суд критично ставиться до таких висновків суду першої інстанції, оскільки здійснення дій щодо обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо є різновидом письмової форми договору відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України.

В підтвердження господарських операцій щодо придбання у ТОВ «Лантанбуд» піску апелянт надав до перевірки:

- рахунки-фактури №121002 від 12.10.2011р. (пісок) на суму 8960 грн. (в т.ч. ПДВ 1493,33 грн.), №200902 від 20.09.2011р. (пісок) на суму 14280 грн. (в т.ч. ПДВ 2380 грн.), №150901 від 15.09.2011р. (пісок) на суму 14280 грн. (в т.ч. ПДВ 2380 грн.) (а.с.43-45);

- податкові накладні №46 від 16.09.2011р., №121 від 30.09.2011р., №74 від 26.09.2011р. (а.с.37-39);

- видаткові накладні №11609 від 16.09.2011р., №153009 від 30.09.2011р., №32609 від 26.09.2011р. (а.с.34-36).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі. На розрахунковий рахунок підприємства-постачальника ТОВ «Лантанбуд» позивач перерахував 37520 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №2358 від 16.09.2011р. на суму 14280 грн., №2379 від 26.09.2011р. на суму 14280 грн. та №2424 від 13.10.2011р. на суму 8960 грн. (а.с.40-42).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Моноліт» та ТОВ «Лантанбуд».

В оскарженій постанові суд першої інстанції визнав надані ПП «Моноліт» первинні документи неналежними доказами реальності господарських операцій з ТОВ «Лантанбуд», посилаючись на те, що видаткові накладні та податкові накладні виписані ТОВ «Лантанбуд», за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та податкового кредиту, не були підписані уповноваженою посадовою особою контрагента, оскільки стосовно засновника ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_1 постановлений вирок про визнання її винною у здійсненні кримінального злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що надані позивачем первинні документи від імені ТОВ «Лантанбуд» підписані не ОСОБА_1, як про це зазначено в акті перевірки, а ОСОБА_2, як директором та підписантом підприємства з 01.04.2011р., відомості про повноваження якої внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №195, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку №195 податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Видаткові накладні та податкові накладні виписані ТОВ «Лантанбуд», за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та податкового кредиту, підписані уповноваженою посадовою особою підприємства, про яку зазначено в ЄДРПОУ, а тому, апеляційний суд вважає, що такі документи фіксували зміст фактично проведеної господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, що виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак у справі, яка переглядається апеляційним судом, податковий орган не довів існування таких обставин.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лантанбуд» ДПІ у Приморському районі м. Одеси обґрунтовує виключно реєстрацією ТОВ «Лантанбуд» на підставну особу (ОСОБА_1.). Однак, порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лантанбуд» не досліджувалися у кримінальній справі №1-КП/1522/9 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. А відтак, само по собі здійснення ОСОБА_1 реєстрації ТОВ «Лантанбуд» без мети реального провадження підприємницької діяльності, яка встановлена в кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно визнано судом першої інстанції як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Також апеляційний суд зазначає, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладений надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення постачальником недостовірних відомостей.

Апеляційний суд вважає, що ПП «Моноліт» доведено дотримання ним вимог ст.ст. 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, які надають право на віднесення сум витрат платника податків до складу валових витрат, а сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту:

- фактичності придбання товару. ДПІ у Приморському районі м. Одеси не довело придбання ПП «Моноліт» піску у інших суб'єктів господарювання, тоді як обов'язок забезпечення будівництва необхідними будівельними матеріалами покладено на позивача умовами договору №227/Дб-180 Буд від 22.11.2006р.;

- наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ. Доказів підроблення податкових накладних відповідач не надав, а апеляційний суд їх не встановив;

- подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства (виконання робіт за договором №227/Дб-180 Буд від 22.11.2006р.) (а.с. 132-138, 139-140, 141-145, 148, 155, 156-160).

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 КАС України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, не спростував.

Апеляційний суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів порушення позивачем п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Лантанбуд» у 2011 році.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то постановлене судове рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ПП «Моноліт».

Поряд з цим, апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про те, що оскільки перевірку ПП «Моноліт» призначено на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, на виконання постанови слідчого від 06.03.2013р., то в силу п.86.9 ст.86 ПК України, податковий орган позбавлений можливості визначати підприємству грошові зобов'язання шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні, в рамках якого призначено перевірку позивача. Такі висновки апелянта ґрунтуються на помилковому тлумаченні п. 86.9 ст. 86 ПК України, яким встановлено неможливість прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки до отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, лише щодо особи, діяльність якої перевіряється в рамках відповідного кримінального провадження, тобто відносно TOB «Лантанбуд», а не відносно ПП «Моноліт».

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ПП «Моноліт» судові витрати по справі в сумі 302,50 грн.: судовий збір, сплачений при зверненні до суду першої інстанції - 201,67 грн., судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги - 100,83 грн. (а.с. 47, 109), а тому, на підставі ст. 94 КАС України, з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області вказана сума підлягає стягненню на користь ПП «Моноліт».

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, 94, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Моноліт» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов приватного підприємства «Моноліт» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 27 травня 2013 року № 0000952230 про збільшення приватному підприємству «Моноліт» суми грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, на загальну суму 10 787 грн. (7 191 грн. за основним платежем, 3 596 грн. за штрафними санкціями).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 27 травня 2013 року № 0000962230 про збільшення приватному підприємству «Моноліт» суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, на загальну суму 9 380 грн. (6 253 грн. за основним платежем, 3 127 грн. за штрафними санкціями).

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39578136, місцезнаходження юридичної особи: 65025, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38-А) на користь приватного підприємства «Моноліт» (ідентифікаційний код юридичної особи: 30445708; місцезнаходження юридичної особи: 65014, Одеська обл., місто Одеса, Лідерсовський бульвар, будинок 19/21) у відшкодування судових витрат - сплаченого судового збору, - 302,5 грн. (триста дві гривні 50 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 11 березня 2016 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець