Постанова № 56456979, 15.03.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року справа № 805/4801/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., секретарі судового засідання Святодух О.Б., за участю позивача особисто, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4801/15-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №63-ос від 27.07.2015 року "Про оголошення догани ОСОБА_4."; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката, -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_4.» та наказу №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_4.»; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року позовну заяву ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_4.» та наказу №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_4.»; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №29-ос від 12.05.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_4.» залишено без розгляду

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що до з грудня 2005 року вона прийнята на роботу до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення. Наказом від 27.07.2015 року №64о/с позивач була звільнена із займаної посади у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

З даним наказом позивач не згодна, оскільки вважає, що зазначений наказ прийнято з порушенням норм трудового законодавства та з порушення передбаченої процедури звільнення.

Так, позивач вказує на те, що 27.07.2015 року до неї за одне порушення застосовано одразу два дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнення з роботи. При цьому, як зазначає позивач, на день винесення відповідачем спірного наказу про її звільнення остання перебувала на лікарняному.

Позивач посилається на незаконність винесеного відповідачем наказу від 27.07.2015 року №63о/с «Про оголошення догани ОСОБА_4.», який слугував підставою для прийняття спірного наказу про звільнення, з приводу не зазначення в ньому конкретних порушень норм діючого законодавства при виконанні нею службових обов'язків.

Також, позивач зазначає, що оскільки відповідачем винесено наказ про її звільнення без законних підстав, на підставі ст. 235 КЗпП України останній зобов'язаний поновити її на попередній посаді та здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, ОСОБА_4 зауважує, що її незаконне звільнення відобразилось на стані здоров'я, у зв'язку з чим позивач була змушена звернутись до лікувальної установи за наданням медичної допомоги, що потягло фінансові затрати. Так, позивач вважає, що відповідачем заподіяно їй моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Позивач просила суд визнати її звільнення незаконним, скасувати наказ про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновити її на попередній посаді; визнати незаконним та скасувати наказ №63-ос від 27.07.2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_4.»; стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4801/15-а, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя №64-ос від 27.07.2015 року «Про звільнення ОСОБА_4.». Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя з 28.07.2015 року. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.07.2015 року по 23.12.2015 року у розмірі 26813 грн. 76 коп. Звернуто стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4806 грн. 24 коп. до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що проступки ОСОБА_4, які виявлені управлінням на підставі заяв від пенсіонерів та доповідної записки заступника начальника управління вчиненні позивачем після застосування до неї дисциплінарного стягнення, а саме винесення догани за неналежне виконання службових обов'язків, про що свідчить Наказ № 29-ос «Про оголошення догани ОСОБА_4.» від 12.05.2015 року який не втратив юридичної сили та не знятий достроково.

У зв'язку з чим, відповідач вважає, що управлінням при прийняті рішення про звільнення не порушено вимог чинного трудового законодавства, рішення є законним і обґрунтованим. Крім того, апелянт зазначає на помилкове визначення судом першої інстанції розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України в режимі відеоконференції за приписами статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач та представник позивача у судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечували, оскільки вважали прийняте рішення законним та обґрунтованим, просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та позивача перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя від 01.12.2005 року №146-о ОСОБА_4 призначена на посаду головного спеціаліста відділу пенсійного забезпечення з 01.12.2005 року, як така, що пройшла за конкурсом з випробувальним терміном 2 місяці. Того ж дня позивачем складено присягу державного службовця, про що зроблено запис в трудовій книжці.

12.05.2015 року начальником відділу з призначення пенсій до начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя спрямовано доповідну записку щодо порушення головним спеціалістом ОСОБА_4 термінів відпрацювання справ переселенців при взятті на облік.

Наказом відповідача від 12.05.2015 року за №29-ос за неналежне виконання службових обов'язків згідно ст. 14 Закону України «Про державну службу» головному спеціалісту відділу з призначення пенсій ОСОБА_4 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу. Також, в даному наказі позивачу вказано на вжиття заходів щодо своєчасного відпрацювання пенсійних справ та організацію роботи так, щоб не допускати порушень закону надалі.

08.06.2015 року заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Т.М. Орловою-Дутковською на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя направлено доповідну записку, відповідно до якої у зв'язку з надходженням скарг від громадян, які переселені з місць, де проводиться АТО, нею проведено вибірковий аналіз відпрацьованих ОСОБА_4 справ. Серед 27 пенсійних справ виявлено 12, щодо яких звернення пенсіонерів було в період з 03.03.2015 року по 28.03.2015 року, у вказаних пенсійних справах були незавірені документи та відсутні розпорядження керівника на проведення запиту справ та на виконання операцій щодо постановки на облік.

17.06.2015 року листом Прокуратури Іллічівського району м. Маріуполя за №97-2274вих.15 на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя спрямовано документи і матеріали, які безпідставно в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу» , ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» знаходились у ОСОБА_4 за місцем мешкання. Також, в зазначеному листі прокурор просив провести службове розслідування за вказаним фактом у відповідності до постанови КМУ від 13.06.2000 року за №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осі, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та повідомити прокуратуру Іллічівського району м. Маріуполя у встановлений законом строк з долученням матеріалів перевірки.

Наказом начальника УПФУ в Іллічівськом районі від 19.06.2015 року за №41 на виконання листа прокуратури Іллічівського району м. Маріуполя від 17.06.2015 року №97-2274вих-15 вирішено провести службове розслідування стосовно головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 з метою перевірки фактів недодержання законодавства. Також, зазначеним наказом визначено провести службове розслідування в термін з 189.06.2015 року по 03.07.2015 року.

19.06.2015 року наказом відповідача №43-в у зв'язку з досудовим розслідуванням за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 відізвано з основної щорічної відпустки з 19.06.2015 року до завершення службового розслідування та відсторонено від виконання повноважень за посадою до завершення службового розслідування.

У відповідності до наказу відповідача від 03.07.2015 року №45 службове розслідування з 26.06.2015 року стосовно головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 призупинено до виходу її з лікарняного.

Наказом начальника УПФУ в Іллічівськом районі №48 продовжено службове розслідування з 08.07.2015 року по 14.07.2015 року стосовно головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій ОСОБА_4 у зв'язку з виходом її з лікарняного.

Наказом УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя від 14.07.2015 року №55-в ОСОБА_4 надано частину щорічної відпустки тривалістю 10 календарних днів з 15.07.2015 року по 24.07.2015 року.

Відповідно до акту службового розслідування по факту вилучених документів в помешканні головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 від 14.07.2015 року комісія, якою проведене службове розслідування, дійшла висновку, що дозвіл на винос документів за межі службового приміщення керівництвом управління не надавався. За результатами службового розслідування встановлено, що діями ОСОБА_4 Управлінню шкоди та збитків не завдано. Комісією запропоновано, зокрема, за виявлені порушення ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності.

24.07.2015 року заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Т.М. Орловою-Дутковською на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя спрямовано службову записку за результатами службового розслідування, яке проводилось відповідно до наказу УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя. Так, в зазначеній записці вказано на те, що перелічені в листі прокуратури документи та матеріали пенсійних справ знаходились за місцем мешкання головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 безпідставно в порушення основних обов'язків державних службовців, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої державні службовці не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків.

Наказом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя від 27.07.2015 року №63о/с «Про оголошення догани ОСОБА_4.», винесеним на підставі службової записки заступника начальника Управління від 24.07.2015 року, за неналежне виконання службових обов'язків при виконанні ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» головному спеціалісту відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу.

Крім того, наказом від 27.07.2015 року №64о/с позивач була звільнена із займаної посади у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 30 календарних днів додаткової відпустки за 2012, 2014, 2015 роки. Підставою прийняття даного наказу визначено наказ від 12.05.2015 року №29-ос «Про оголошення догани ОСОБА_4.», наказ від 27.07.2015 року №63-ос «Про оголошення догани ОСОБА_4.», протокол №9 зборів первинної організації Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Профспілки працівників Пенсійного фонду України від 27.07.2015 року.

Рішенням Протоколу №9 зборів первинної організації Управління ПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя Профспілки працівників Пенсійного фонду України надано згоду на розірвання трудового договору з головним спеціалістом відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4

Правові основи в сфері трудових відноси працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, врегульовані Кодексом Законі про працю України.

Як вбачається зі спірного наказу від 27 липня 2015 року № 63-ос «Про оголошення догани ОСОБА_4.» підставою його прийняття є службова записка заступника начальника Управління від 24.07.2015 року. Так, зазначений наказ винесено відповідачем за неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_4 при виконанні ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних».

У зв'язку із надходженням у травні-червні 2015 року від громадян, які переселились з міст проведення АТО, до Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скарг щодо порушень діючого законодавства головним спеціалістом відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 та на підставі листа Прокуратури Іллічівського району м. Маріуполя, комісією Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя на підставі відповідного наказу проведено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування відповідачем виявлено порушення ОСОБА_4 вимог ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних».

Пунктом 1.2 Правил внутрішнього службового розпорядку Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя, затверджених в.о. начальника Управління 07.05.2013 року, передбачено, що службова дисципліна в управлінні ґрунтується на засадах чесного і сумлінного виконання державним службовцем своїх обов'язків, створення необхідних організаційних та економічних умов для ефективної роботи, застосування методів переконання заохочення за сумлінну роботу.

За приписами п. 1.4 посадової інструкції головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області, затвердженої начальником Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області 19.06.2015 року, у своїй роботі працівник керується Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, Положенням про Управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, постановами Правління та наказами Пенсійного фонду України, наказами начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Управління пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області.

Згідно п.п. 2.2.2, 2.2.3 даної посадової інструкції головний спеціаліст зобов'язаний суворо додержуватись у своїй роботі вимог чинного законодавства, цієї Інструкції, законних інтересів та прав громадян, підприємств, установ та організацій; не розголошувати без законних підстав інформацію, яка охороняється законом і стала відома спеціалісту у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є, зокрема, збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню.

Статтею 1 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно ст. 2 даного Закону персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

За приписами ч. 2 ст. 14 цього Закону поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За результатами проведеного службового розслідування за фактом вилучених документів в помешканні головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 комісією УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя встановлено, що дозвіл на винос документів, а саме пенсійних справ ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, листа з довідкою Іллічівсько-Володарського ОРВК відносно ОСОБА_11, копії паспорту, ІПН та посвідчення ОСОБА_12, трудової книжки ОСОБА_13 ОСОБА_14 за межі службового приміщення керівництвом управління не надавався.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Порядок застосування дисциплінарного стягнення до державних службовців регулюються ст.149 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Згідно з ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З приводу порушень діючого законодавства ОСОБА_4 19.05.2015 року, 19.06.2015 року, 08.07.2015 року надавались відповідні письмові пояснення, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_15 під час виконання своїх функціональних обов'язків порушено норми діючого законодавства, зокрема, що регулює порядок роботи з персональними даними пенсіонерів, які знаходяться на обліку в УПФУ в Іллічівськом районі м. Маріуполя, оскільки дозволу на винос пенсійних справ до свого місця мешкання позивач від керівництва Управління не отримувала.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій відповідача в частині винесення спірного в даній справі наказу від 27.07.2015 року №63-ос, яким за неналежне виконання службових обов'язків при виконанні ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 8, 10, 13, 14 Закону України «Про захист персональних даних» головному спеціалісту відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 ОСОБА_4 оголошено догану як захід дисциплінарного впливу, внаслідок чого визначився про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення від 27.07.2015 року №63-ос колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось судом, порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 149 КЗпП України, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Строки застосування дисциплінарного стягнення визначені статтею 148 цього Кодексу - безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Із аналізу вказаних норм діючого законодавства слідує, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При цьому, дисциплінарне стягнення накладається лише за встановлене порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказані положення містить і Постанова Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. зі змінами і доповненнями, у пункті 23 якої зазначено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Частиною третьою ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на те, що оскаржуваний наказ від 27 липня 2015 року №64-ос «Про звільнення ОСОБА_4.» не містить посилання на те, яке саме порушення було допущено позивачем після накладення на неї останнього дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 27 липня 2015 року наказом №63-ос , і за що конкретно її звільнено, адже згідно зі змістом наказу №64-ос підставами для звільнення зазначені лише попередні накази про оголошення доган позивачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний наказ від 27.07.2015 року №64-ос прийнятий з порушенням вищевказаних норм трудового законодавства, оскільки не містить зазначення проступку і обґрунтування, вчиненого після застосування дисциплінарного стягнення.

Отже, оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не узгоджується з положеннями частини третьої статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо поновлення її на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам діючого законодавства порушено процедуру звільнення ОСОБА_4 з займаної посади, що спричинило наявність вимушеного прогулу останньої в період з 28.07.2015 року день поновлення на посаді, тобто по 23.12.2015 року, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, у відповідності до приписів КАС України, суд першої інстанції визнав, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання незаконним та скасування наказу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя №64-ос від 27.07.2015 року «Про звільнення ОСОБА_4.», внаслідок чого позовній вимоги ОСОБА_4 щодо визнання звільнення незаконним не підлягають задоволенню.

Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Розмір середньоденної заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачці був визначений судом першої інстанції у розмірі 26813 грн. 76 коп.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Разом з тим, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції допустили неправильне застосування статті 236 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Судом першої інстанції не вірно визначено кількість фактично відпрацьованих днів протягом двох місяців в порушення частини 8 Порядку №100, оскільки не враховано, час перебування позивача у відпустці та на лікарняному в травні - червні 2015 року.

ОСОБА_4 була звільнена 27 липня 2015 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати має бути проведений, виходячи з розміру заробітної плати за травень, червень 2015 року.

В травні 2015 року кількість робочих днів за графіком - 18, фактично відпрацьовано ОСОБА_4 - 17 (відпустка з 29.05.2015р.), заробітна плата складає 2511,98 грн.(оклад 1150,33грн. + ранг 51,94 грн. + надбавка за вислугу років 180,34 грн. + надбавка за досягнення у праці 553,05 грн. + індексація 576,32 грн.).

В червні 2015 року кількість робочих днів за графіком - 20, фактично відпрацьовано ОСОБА_4 - 5 (відпустка з 29.05.2015р. по 18.06.2015р., лікарняний з 26.06.2015р. по 07.07.2015р.), заробітна плата складає 815,90 грн.(оклад 304,5 грн. + ранг 13,75 грн. + надбавка за вислугу років 47,73 грн. + надбавка за досягнення у праці 146,39 грн. + індексація 303,53 грн.).

Загальна кількість фактично відпрацьованих днів протягом двох місяців складає 22 дні.

Середньоденна заробітна плата складає 151,27 грн.: за травень 2015р. 2511,98 грн. + за червень 2015р. 815,90 грн. : 22 фактично відпрацьованих днів за два місяці = 151,27 грн.

Крім того, судом першої інстанції помилково розраховано вимушеного прогулу. З 28.07.2015 року по 23.12.2015 року складає 106 робочих днів, з урахуванням Листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 «Про і розрахунок норм тривалості робочого часу на 2015 рік», з урахуванням нового святкового дня - 14 жовтня.

Таким чином, період вимушеного прогулу ОСОБА_4 з 28.07.2015 року по року складає 105 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 15883,35 грн. (151,27 грн. х 105 робочих днів).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, яка є переметом перегляду, при обрахуванні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходив не із середньоденної, а із середньомісячної заробітної плати, що суперечить змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід змінити. Замінити у абзаці четвертому резолютивної частини постанови слова « у розмірі 26813, грн.. 76 коп.» наступним сполученням « у розмірі 15883 ( п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 35 коп. ( сума зазначена без урахування податків та обов'язкових платежів)».

Відповідно до п.1.ч.1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права. Керуючись ст. 160, ст.195-197, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4801/15-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4801/15-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення №64-ос від 27.07.2015 року та поновлення на попередній посаді; визнання незаконним та скасування наказу №63-ос від 27.07.2015 року "Про оголошення догани ОСОБА_4."; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. та понесені витрати на оплату послуг адвоката - змінити.

Замінити у абзаці четвертому резолютивної частини постанови слова « у розмірі 26813, грн.. 76 коп.» наступним сполученням « у розмірі 15883 ( п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн.. 35 коп. ( сума зазначена без урахування податків та обов'язкових платежів)».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2016 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок