Постанова № 56456568, 03.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 березня 2016 р. № 820/12000/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - Бикова П.В.,

відповідача - Климчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 03.12.2015 р. № 1420302203 на суму 1800,00 грн. та № 1520302203 на суму 13667,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові -повідомлення рішення від 03.12.2015 на суму 1800,00 грн.. за № 1420302203 та № 1520302203 на суму 13 667,00 грн., прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де зазначив, що встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач - публічне акціонерне товариство "Південспецбуд" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи 26.01.1994, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, код - 01416731.

На обліку як платник податків перебуває в ДПІ Дзержинського районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Основним видом діяльності за КВЕД 42.21 є будівництво трубопроводів.

На підставі наказу від 03.11.2015 № 569, виданого ДПІ Дзержинського районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 36), фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ "Південспецбуд" (код ЄДРПОУ 01416731) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з МПП "ВКФ" Генефіс" за період травень - червень 2015 року з урахуванням абзацу 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями

За результатами перевірки складено акт від 13 листопада 2015 року № 1404/20-30-22-03/01416731, де зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI, зі змінами та доповненнями, чим збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на вітчизняних товарах ( работах , послугах) на загальну суму 1800, 00 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI, зі змінами та доповненнями, чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 667, 00 грн.

За наслідками вищевказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.12.2015 за № 1420302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ( у тому числі - за основним платежем 1200,00грн., за штрафними санкціями - 600 грн.) (а.с. 11) та за № 1520302203, у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 667,00 грн. (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між ПАТ "Південспецбуд" та МПП "ВКФ "Генефіс " здійснювались на підставі договору про надання послуг № 110415-1 від 11.04.2015 (а.с.61-63 ).

Згідно умов вказаного договору МПП "ВКФ"Генефіс" зобов'язується за завданням ПАТ "Південспецбуд" надавати за плату послуги з розробки ґрунту, а ПАТ "Південспецбуд" зобов'язується оплачувати надані послуги. Пунктом 3.2 вищевказаного договору передбачено, що завдання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг . Пунктом 3.3 визначено, що підписання акта приймання - передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його бокус (а.с. 62).

Факт виконання послуги (розробка ґрунту) від МПП "ВКФ "Генефіс" підтверджується наступними актами виконаних робіт: 1) № ОУ - 050512 від 05.05.2015 (а.с 64 ), 2) № ОУ - 110513 від 11.05.2015 (а.с. 65 ), 3) № ОУ - 180522 від 18.05.15 (а.с. 66 ), 4) № ОУ -180517 від 18.05.2015 (а.с. 67), 5) № ОУ - 250524 від 25.05.2015 (а.с.68 ), 6) № ОУ - 250525 від 25.05.2015 (а.с. 69 ).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено податковими накладними а саме: 1) № 12 від 05.05.2015 року на загальну суму з ПДВ 20 000,00 грн.;2) № 13 від 11.05.2015 на загальну суму з ПДВ 18 000,00 грн.;3) № 22 від 18.05.2015 на загальну суму з ПДВ 7000,00 грн.; 4) № 17 від 18.05.2015 на загальну суму з ПДВ 15 000,00 грн.; 5) № 24 від 25.05.2015 на загальну суму з ПДВ 12 000,00 грн.; 6) № 25 від 25.05.2015 на загальну суму з ПДВ 10 000,00 грн., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 81-82).

Оплата послуг за договором № 110415-1 від 11.04.2015 здійснена в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунку позивача на поточний рахунок МПП "ВКФ "Генефіс", що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

№ 997 від 03.06.2015 на суму 7200,00 грн у.т.ч. ПДВ 1200,00 грн. (а.с 73),

№ 919 від 25.05.2015 на суму 10 000,00 у.т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (а.с. 74),

№ 918 від 25.05.2015 на суму 12 000,00 у.т.ч. ПДВ 2000,00 грн. (а.с. 75),

№ 852 від 19.05.2015 на суму 7000,00 грн. у.т.ч. ПДВ 1166,67 грн. (а.с. 76),

№ 847 від 18.05.2015 на суму 15 000,00 у.т.ч. ПДВ 2500,00 грн. (а.с. 77),

№ 769 від 12.05.2015 на суму 18 000,00 грн. у.т.ч. ПДВ 3 000,00 грн. (а.с. 78),

№ 694 від 06.05.2015 на суму 20 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 3333,33 грн. (а.с. 79).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів послуг та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту регулюється положеннями ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України , суд приходить до висновку, що існує декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - замовника належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки №1404/20-30-22-03/01416731 від 13.11.2015 року про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім іншого, суд не погоджується з твердженням відповідача викладеним в акті перевірки від 14.09.2015 року №116/7/20-31-22-05-12 про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за травень, серпень 2015 року, з підстав наявності у контролюючого органу податкової інформації щодо його контрагента МПП «Виробничо -Комерційна Фірма «Генефіс» (код ЄДРПОУ 31326071), за результатами розгляду якої з'ясовано, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом передбачають значного обсягу трудових витрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями, виходячи з наступного.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та МПП "ВКФ "Генефіс " належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Крім того, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання його контрагентом МПП "ВКФ "Генефіс " зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

А тому, суд дійшов висновку, що позивач не повинен нести відповідальність за сплату або несплату його контрагентом податкових зобов'язань перед бюджетом.

За правилами ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем ні документально, ні нормативно не доведено правомірності винесеного податкових повідомлень - рішень №1420302203 та № 1520302203 від 03.12.2015 року, а тому, суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 03.12.2015 р. № 1420302203 на суму 1800,00 грн. та № 1520302203 на суму 13667,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: пр. Леніна, буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 39859805) на користь Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (юридична адреса: вул. Джанкойська, буд. 76, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 01416731) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2016 року.

Суддя О.М. Тітов