Ухвала суду № 56454207, 23.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 року

справа № 808/2442/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Діоніс”

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року

у справі за позовом Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діоніс” про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Діоніс” заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 24972,50 грн. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що оскільки узгоджені грошові зобов'язання відповідачем не сплачено, суд вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю “Діоніс”) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відповідач був позбавлений права надати заперечення на позовну заяву та бути присутнім в судовому засіданні т.я. належним чином не був повідомлений про час і місце судового засідання (до суду повернувся конверт без вручення адресату з позначкою «організація відсутня»). Зазначає, що позивачем не надано доказів щодо вжиття заходів по погашенню податкового боргу, а саме – не вказано чи було накладено заставу на майно чи вжито інші заходи передбачені ст. 95 ПК України для погашення податкового боргу.

Учасники процесу в судове засіданні не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариством “Діоніс” подана податкова декларація з плати за землю за 2013 рік від 06.02.2013 №1400004446, відповідно до якої Товариством “Діоніс” самостійно визначені податкові зобов’язання з орендної плати за 2013 рік: в розмірі 4498,55 грн., з щомісячним платежем з січня по листопад 2013 року - 374,88 грн. та за грудень 2013 року – 374,87 грн.; в розмірі 22857,45 грн., з щомісячним платежем з січня по листопад 2013 року – 1904,79 грн. та за грудень 2013 року – 1904,78 грн. Податковий борг з орендної плати виник у зв’язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов’язань з березня 2013 року по грудень 2014 року у розмірі 2279,67 грн. х 11 = 25076,37 грн. Згідно даних облікової картки Товариства “Діоніс” за ним рахувалась переплата у розмірі 328,40 грн.

Якимівським відділенням Мелітопольської ОДПІ на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 1 ст. 75 ПК України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень 2013 року, за наслідками якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 29.05.2013 №97/15/2-32215191. За наслідками проведеної перевірки Якимівське відділенням Мелітопольської ОДПІ дійшло висновку про порушення відповідачем п. 287.3 ст. 287 ПК України, а саме порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань. На підставі Акта перевірки Якимівським відділенням Мелітопольської ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0000091510, відповідно до якого відповідачу було визначено суму штрафу у розмірі 10% грошового зобов’язання з орендної плати, погашеного з затримкою у розмірі 224,57 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 01.06.2013, про що свідчить підпис наявний на корінці податкового повідомлення-рішення.

Згідно даних облікової картки відповідача загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати з юридичних осіб становить 25076,37 грн. - 328,40 грн. + 224,57 грн. = 24972,50 грн. Вказана сума грошового зобов’язання відповідачем не була сплачена.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. (Це інший вид погашення податкового боргу, який застосовується в разі відсутності достатніх коштів для погашення податкового боргу та має свої відмінності від стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків). Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що чинне законодавство передбачає і окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 21.04.99 № 606-XIV "Про виконавче провадження". З огляду на це в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.04.2013 Якимівським відділенням Мелітопольської ОДПІ сформована податкова вимога №271-19, яка визначила суму податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов’язанням у розмірі 4230,94 грн. Вказана податкова вимога вручена відповідачу 14.05.2013, про що свідчить підпис наявний на корінці податкової вимоги.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 286.2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зазначені строки нараховані податкові зобов’язання не сплачено, тому згідно п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань Якимівським відділенням Мелітопольської ОДПІ було сформовано податкову вимогу №271-19 від 02.04.2013 на суму 4230,94 грн. Вказана податкова вимога була вручена відповідачу 14.05.2013, про що свідчить підпис наявний на корінці податкової вимоги.

При цьому, пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною. Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави для висновку, що податкова вимога №271-19 від 02.04.2013 є відкликаною.

Слід зазначити, що згідно, що податковий борг з моменту направлення вказаної податкової вимоги повністю не погашений. Відтак, податкова вимога Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ №271-19 від 02.04.2013 є чинною.

Пунктами 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банку що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

З приводу того, що відповідач був позбавлений права надати заперечення на позовну заяву та бути присутнім в судовому засіданні т.я. належним чином не був повідомлений про час і місце судового засідання (до суду першої інстанції повернувся конверт без вручення адресату з позначкою «організація відсутня»), колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити: в позові та в апеляційній скарзі зазначена однакова адреса відповідача (69096, м. Запоріжжя, вул. Котляревського, 9-б), ця адреса зазначена у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Щодо посилань відповідача, що позивачем не надано доказів щодо вжиття заходів по погашенню податкового боргу, а саме – не вказано чи було накладено заставу на майно чи вжито інші заходи передбачені ст. 95 ПК України для погашення податкового боргу, - слід зазначити, що це інший вид погашення податкового боргу, який застосовується в разі відсутності достатніх коштів для погашення податкового боргу та який має свої відмінності від стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Діоніс” – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за позовом Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діоніс” про стягнення податкового боргу – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун