Ухвала суду № 56454198, 23.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 рокусправа № 804/14219/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року

у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Престиж-Авто" про стягнення заборгованості у розмірі 13 058,05 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач повинен у позовній заяві чітко визначити правову природу сум, які стягуються, а саме: або вказати про те, що це є збитки та зробивши їх розрахунок за відповідною методикою, яка затверджена Кабінетом Міністрів України, або зазначити про те, що це є інші суми грошових коштів, які стягуються, зокрема, внаслідок порушення умов їх отримання за господарським договором, навівши обґрунтованість стягуваної суми та її розрахунок. А в даній адміністративній справі позивач визначився з тим, що стягує з відповідача саме збитки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що за виконані роботи Військовою частиною 3021 було сплачені бюджетні кошти, натомість контрагент Військової частини 3021 не виконав частину роботи, тому стягненню до бюджету підлягають кошти саме з контрагента (відповідача).

Представником відповідача надано заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що Приватне підприємство "Престиж-Авто" не є підконтрольною установою. При цьому позивач вправі визначити розмір завданих державі чи об'єкту контролю збитків лише згідно з методикою, затвердженою КМУ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Суду пояснив, що сума, яку позивач бажає стягнути в розмірі 13058,05грн. є збитками.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією, військової частини 3021 Національної гвардії України за період з 01.08.2013 року по 01.02.2015 року. За наслідками ревізії складено Акт від 16.04.2015 року № 04-01.1-16/01-ДСК. За результатами контрольного обстеження, яке оформлено актом контрольного обстеження від 18.03.2015 року встановлено, оплату за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за КРКВ 1001760 "Проведення невідкладних заходів щодо забезпечення національної безпеки" КЕКВ 2260 "Видатки та заходи спеціального призначення" завищеної вартості ремонтних робіт за листопад 2014 року у загальній сумі 13 058,05 грн., що є порушенням вимог ч.1 ст. 854 ЦК України та п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та призвело до збитків державному бюджету. Вказане порушення також підтверджено під час проведення зустрічної звірки відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно акта ревізії позивачем зазначено, що порушення допущено саме командиром Військової частини 3021 Шура О.М, яким підписано акти приймання - передачі робіт без їх фактичного виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач на підставі договору про надання послуг від 09.10.2014 року № 20 (АС)-2014 зобов'язався виконати для Військової частини 3021 Національної гвардії України ремонтні роботи по БТР-60. Факт виконання ремонтних робіт на вказаних БТР-60 підтверджується актами виконаних робіт від 14.11.2014 року № 54 та № 52, які підписані відповідачем та представником Військової частини 3021 Національної гвардії України без зауважень. 14.11.2014 року БТР-60 № 710Л217 та № 05ЛТ8423 передані відповідачем з ремонту до Військової частини 3021, що підтверджується Актами приймання - передачі. При цьому, вказані БТР-60 після ремонту не перебували на відповідальному зберіганні у відповідача. На відповідальному зберіганні у відповідача перебували два інші БТР-60 № У06УТ3701Л та № Л05ЛТ2148, щодо яких відсутні відомості у акті контрольного обстеження позивача від 18.03.2015 року. У акті контрольного обстеження позивача від 18.03.2015 року вказані недоліки у виконаних роботах саме на БТР-60 № 710Л217 та № 05ЛТ8423 на суму 13 058,05 грн.

Згідно з Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до підпункту 21 пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII), згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Натомість, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивач не врахував зазначених норм, пред'явив позов не до підконтрольної установи, а до контрагента підконтрольної установи, який виконував певні роботи у відповідності до договірних відносин, і який не є підконтрольною установою, і захід державного контролю щодо нього не здійснювався.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Матеріали справи не містять доказів що орган державного фінансового контролю звертався саме до підконтрольної установи, а підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Отже, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову органу державного фінансового контролю до не підконтрольної установи. При цьому, позивач праві пред'явити позов про стягнення збитків, однак такий позов має бути пред'явлений не в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивача просить стягнути кошти (збитки), завдані внаслідок неналежного виконання умов договору про надання послуг від 09.10.2014 року № 20 (АС)-2014, а саме: грошові кошти перераховано Військовою частиною 3021 до моменту виконання підрядних робіт відповідачем, чим порушено вимоги п.4.1 договору та ч.1 ст. 854 ЦК України. При цьому, факт перерахунку грошових коштів відповідачу підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи. Отже, позивачем стягуються збитки заподіяні неналежним виконання договірних зобов'язань, які виникли між відповідачем та Військовою частиною 3021 (яка є підконтрольною установою фінансового органу). При цьому, слід зазначити, що в акті ревізії позивач чітко зазначив про те, хто, на його думку, є винною особою, а саме: порушення допущено командиром Військової частини 3021 Шура О.М, яким підписано акти приймання-передачі робіт без їх фактичного виконання.

Крім того, на думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач, як орган державної влади, вправі визначати розмір завданих державі чи об'єкту контролю збитків лише згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Визначати збитки іншим шляхом позивач не в праві. Натомість, позивач не визначив розмір заподіяної шкоди згідно методики, яка затверджена Кабінетом Міністрів України, зокрема, суду не надано доказів, які б підтверджували вказану обставину.

Слід зазначити, що сам суд не в праві підміняти собою орган державної фінансової інспекції та самостійно визначати розмір заподіяних збитків. Суд вправі перевірити лише правильність обчислення позивачем розміру завданих збитків (постанови Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) та від 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14). За вказаних обставин не можна вважати розмір визначеної позивачем шкоди (збитків) обґрунтованим, а дії позивача щодо її розрахунку правомірними.

Позивач пред'явив позов до особи про стягнення коштів, не довівши правомірність пред'явленої вимоги та її розмір, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Престиж-Авто" про стягнення заборгованості у розмірі 13 058,05 грн. - залишити без змін.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять грн. 80 коп.) за реквізитами:

Отримувач коштівУДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37989274 Банк отримувачаГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача31217206781004 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;20233640 (код клієнта за ЄДРПОУ) Судовий збір, за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун