Постанова № 56454194, 02.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2016 рокусправа № П/811/3159/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 р.

у справі № П/811/3159/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 09 вересня 2015 року стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2, 0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та просила зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 загальною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області.

Позов мотивовано тим, що звернувшись у грудні 2014 року до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та не отримавши у місячний строк відповіді на таке клопотання, керуючись вимогами статті 118 Земельного кодексу України, вона замовила розроблення проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки та згодом подала виготовлений проект для затвердження відповідачеві. Однак, листом №31-11-0.31-4458/22-15 від 09 вересня 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у задоволенні її заяви, вказавши, що поданий проект землеустрою не відповідає вимогам закону з огляду на недотримання позивачем статті 118 Земельного кодексу України. Вважає таку відмову протиправною.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 року позов задоволено частково. Суд першої інстанції постановив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо розгляду заяви громадянки ОСОБА_1 від 09 вересня 2015 року стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2, 0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 від 05 серпня 2015 року стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2, 0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Від відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 року надійшла апеляційна скарга, в якій зазначено незгоду з висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції, оскільки у поданому позивачкою проекті землеустрою відсутнє повідомлення до Головного управління про розроблення проекту землеустрою. Відтак, з огляду на невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам ст..118 Земельного кодексу України, відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у його затвердженні.

Сторони до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції під час перегляду справи, що 09 грудня 2014 року позивачка звернулася до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовно площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Знам'янського району Мошоринської сільської ради (за межами населеного пункту). Не отримавши у місячний строк відповіді на заявлене клопотання, керуючись вимогами статті 118 Земельного кодексу України, позивачка 14 січня 2015 року подала до управління Держземагентства у Знам'янському районі Кіровоградської області повідомлення про те, що 12 січня 2015 року вона замовила розроблення проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки.

05 серпня 2015 року позивачка звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження виготовленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2, 0000 га (у тому числі угіддях: рілля площею 2,0000 га), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Мошоринської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 3522284200:02:000:5145.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від №31-11-0.31-4458/22-15 від 09 вересня 2015 року вказало, що її повідомлення про замовлення розроблення проекту землеустрою, зареєстроване 14 січня 2015 року в управлінні Держземагентства у Знам'янському районі Кіровоградської області, не може вважатись належним виконанням вимог статті 118 Земельного кодексу України. При цьому відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що вказана земельна ділянка зарезервована для надання у власність учасникам антитерористичних операцій

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, подавши до управління Держземагентства у Знам'янському районі Кіровоградської області повідомлення про замовлення на розробку проекту землеустрою та копію відповідного договору, дотрималася процедури, визначеної частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Крім того, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 Земельного кодексу України). Посилання відповідача на неповідомлення його про замовленння проекту землеустрою не знайшли свого підтвердження, не спростовують наявності у спірних правовідносинах принципу "мовчазної згоди" відповідача на виготовлення проекту землеустрою та, тим більше, не впливають на невідповідність вже виготовленого проекту землеустрою вимогам закону. Тому, відмовляючи позивачці у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2, 0000 га, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області діяло необґрунтовано. Стосовно позовної вимоги про зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачці зазначено, що суд не вправі втручатися у такі повноваження і зобов'язувати відповідача дати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Колегія частково погоджується з правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Згідно із абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, у місячний строк розглядає клопотання громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, та дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а відтак не породжує наслідків для власника чи користувача земельної ділянки

Таке судження підтверджується і приписами ч. 8 ст. 118 ЗК України, в якій визначено, що проект відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Окрім того, у подальшому, до ст. 118 ЗК України внесені зміни, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

За матеріалами справи встановлено, що заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, отримана відповідачем 09 грудня 2014 року, у місячний термін розглянута не була.

Станом на 12 січня 2015 року позивачка уклала із землевпорядною організацією договір з розроблення проектно-технічної документації із землеустрою та 14 січня 2015 року подала до управління Держземагентства у Знам'янському районі Кіровоградської області повідомлення про замовлення проекту землеустрою.

Відповідно до п.7 статті 118 ЗК України, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка за отриманням дозволу зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач по справі), але повідомила про намір щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу Управління Держземагенство у Знам'янському районі Кіровоградської області, хоча за приписами п.7 ст.118 ЗК України повинна була повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Вказані обставини призвели до відсутності інформації про визначення бажаного місця розташування земельної ділянки, відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель, а також інформації щодо спростування або підтвердження факту відсутності передачі безоплатно у власність земельної ділянки по зазначеному виду користування на території інших адміністративно-територіальних одиниць України.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч.8 ст.118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частинами 9-11 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, у разі подання відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування необхідної землевпорядної документації, тобто, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, такий орган фактично зобов'язаний затвердити поданий йому проект землеустрою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в частині задоволених вимог, так як позивачка по справі дійсно намагалася скористатись своїм правом на отримання земельних ділянок в межах двох гектарів, що відповідає вимогам статті 116 Земельного кодексу України, але в порушення ст. 123 цього кодексу, якою регламентований порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Також, колегія суддів вважає зазначити, що оскільки позивачем подавався відповідачу на затвердження погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, то останній повинен був затвердити такі проекти у двотижневий строк.

Відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області керувалось п.4 ст.116, п.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Проте, невідповідність положень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації може бути лише підставою для відмови у його погодженні, як це передбачено ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, а не для відмови у його затвердженні.

При цьому, виходячи з норм ст.118, 186-1 Земельного кодексу України, перевірка положень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації віднесена (в даному випадку) до компетенції Управління Держземагенства у Знам'янському районі Кіровоградської області, а не Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, яке повноважне лиш затвердити такий проект.

Судом першої інстанції, питання погодження зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації досліджене не було, відповідно, не було з'ясовано, - чи зверталася позивачка із заявою про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років.

Відповідно до пункту «д» частини 2 статті 25 Закону України «Про землеустрій» проект щодо відведення земельних ділянок є одним з видів документації з землеустрою.

До того ж судом першої інстанції не перевірено твердження відповідача, що вказана земельна ділянка зарезервована для надання у власність учасникам антитерористичних операцій, а саме судом не з'ясовано чи зверталася Мошоринська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області з клопотанням до Головним управління Держземагенства у Кіровоградської області зарезервувати земельну ділянку відповідної площі для надання у власність учасникам антитерористичних операцій.

Отже, судом не встановлено, які ж правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, за захистом яких порушених відповідачем прав, свобод та інтересів звернулася до суду ОСОБА_1

Також судом не визначено про те, чи порушені права позивача в наслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що оскаржувані позивачкою дії суб'єкта владних повноважень не ґрунтується на законі та відбувались поза межами відповідних нормативних актів, що регулюють це питання.

Слід зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, оскільки такий дозвіл мають право отримати декілька претендентів за земельну ділянку. При цьому, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача дати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, то колегія зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Зазначена стаття ЗК України надає відповідачу дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

За вказаних обставин, суд не вправі втручатися у такі повноваження і зобов'язувати відповідача дати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

За таких обставин, суд попередньої інстанції обґрунтовано відмовив в цій частині позову.

Таким чином, слід зазначити, що розгляд справи відбувся без повного з'ясування обставин справи, а відтак судові рішення не можливо вважати законними.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив необґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Наведене вище відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року у справі № П/811/3159/15 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України ( Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012 ) з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області несплаченого судового збору у розмірі 1071 грн. (одна тисяча сімдесят одна гривня) 84 коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак