Ухвала суду № 56454078, 27.01.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/182/16

ун. № 759/997/16-к

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

27 січня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді: Почупайло А.В.

при секретарі Коверзюк І.С.

провівши в залі суду підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002574 від 19 листопада 2015 року, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 263 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - Ганілов О.А., обвинувачені та цивільні відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, їхні захисники - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Войченко С.В., Дульський О.Л., представник цивільного позивача ГУ МВС України в м. Києві - ОСОБА_11 -

в с т а н о в и в:

21 січня 2016 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015000000002574, з додатками стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за обвинуваченням, кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 263 КК України.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 12 червня 2015 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2015 року, строк дії якого 24.07.2015 року, 17.09.2015 року, 12.11.2015 року та 25.12.2015 року, продовжено до 29 січня 2016 року із визначенням застави в розмірі 5000 мінімальних заробітних плат.

В підготовче судове засідання цивільні відповідачі ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не з'явилися, про дату, час та місце проведення даного засідання повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вважає можливим провести підготовче судове засідання за відсутності цивільних відповідачів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, оскільки їхня неявка в підготовче судове засідання, не перешкоджає його проведенню.

У підготовчому судовому засіданні судом, на обговорення учасників підготовчого судового засідання поставлено питання щодо направлення даного обвинувального акта до Апеляційного суду м. Києва, для визначення підсудності кримінального провадження суду, у межах територіальної юрисдикції якого, вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Прокурор, заперечував щодо направлення обвинувального акта до Апеляційного суду м. Києва для визначення підсудності.

Захисники ОСОБА_5, Войченко С.В., Дульський О.Л., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, думку яких підтримали обвинувачені, також просили суд направити даний обвинувального акт до Апеляційного суду м. Києва, для визначення підсудності кримінального провадження суду, у межах територіальної юрисдикції якого, вчинено останнє за часом, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 263 КК України.

Суд, вивчивши матеріали обвинувального акта, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, приходить до висновку про необхідність направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за обвинуваченням, кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 263 КК України до Апеляційного суду м. Києва для визначення підсудності виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до вимог ст. ст. 409, 412 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню якщо порушено правила підсудності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції.

У підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України суд, має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадках встановлення непідсудності кримінального провадження.

Враховуючи, що згідно обвинувального акта, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 обвинувачуються, кожний окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262 КК України, а ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 263 КК України, які є однаковими за тяжкістю, і останнє з них, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, за часом, було вчинено ОСОБА_4 за адресою: м. Київ, вул. Панфіловців, 1, що не є територіальною юрисдикцією Святошинського районого суду м. Києва, кримінальне провадження підлягає направленню до Апеляційного суду м. Києва, для визначення підсудності.

Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні тяжких злочинів, направлення обвинувального акта до суду, та закінчення 29 січня 2016 року строку тримання ОСОБА_4 під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищення, переховування або спотворення будь-яких із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та впливу на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вважав за необхідне продовжити його тримання під вартою на два місяці, зазначивши, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Вбачається, що більш м'які, передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків обвинуваченого та не нададуть можливості запобігти ризикам його переховування від суду, незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, з огляду на дані про особу ОСОБА_4, наявний в нього авторитет та зв'язки колишнього працівника правоохоронного органу (його керівного складу), що забезпечують йому додаткові можливості позапроцесуального впливу на учасників кримінального провадження, такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання чи особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та не нададуть можливості контролювати місце його перебування і запобігти у разі зміни запобіжного заходу, можливості переховування від суду.Таким чином, встановлені під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вищевказані ризики порушення ним процесуальних обов'язків обвинуваченого та вчинення інших дій, які неодноразово враховані при обранні та продовженні йому зазначеного запобіжного заходу, не зменшилися і є актуальними на теперішній час.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 адвокати Дульський О.Л. та Войченко С.В., у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4, на особисте зобов'язання, зазначивши, що обов'язковою умовою продовження строку тримання під вартою має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого, прокурор повинен зазначити і мотивувати неможливість застосувати більш м'який захід для забезпечення належної поведінки обвинуваченого, при цьому посилаючись на об'єктивно встановлені факти та докази. Обвинувачений ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, є пенсіонером МВС, про що не зазначено прокурором, також прокурором не враховано стан здоров'я обвинуваченого, дитини останнього, та його матеріальний стан. Відсутня будь-яка інформація щодо наміру обвинуваченого змінити місце проживання. Сторона захисту переконана, що покладення на обвинуваченого інших обов'язків, в тому числі і носіння електронного засобу контролю повністю забезпечить його належну процесуальну поведінку, забезпечить виконаня покладених на нього процесуальних обов'язків. Обвинувачений сам зацікавлений в повному та об'єктивному розгляді даного кримінального провадження судом та має намір активно цьому сприяти. Захисники посилалися на практику Європейського суду щодо обґрунтування неможливості запобігти ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та зазначали на відсутність підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4, підтримавши заявлене його захисниками клопотання, заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, зазначивши що він не винен, не збирається нікуди тікати та бажає довести свою невинність.

Захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, думку яких підтримали обвинувачені, підтримали заявлене захисниками Дульським О.Л. та Войченком С.В. клопотання, проти заявленого прокурором клопотання заперечували. Представник цивільного позивача в розгляді даного питання покладався на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання щодо продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 29 січня 2016 року та щодо клопотання сторони захисту щодо його зміни, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, в тому числі додатково долучені прокурором та захистом, суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 9, п. 5 ч. 1 ст. 7 та ч. 3 ст. 315 КПК України, вважає за необхідне, залишити без змін, обраний ОСОБА_4 під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та продовжити його, виходячи з наступного.

За змістом п. «b» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом.

Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується; суспільно небезпечний характер дій, що ставляться йому у провину, безпосередній зв'язок таких дій із подіями, що мають надзвичайно резонансний характер для всього суспільства, відтак наявний ризик можливого протиправного впливу як на очевидців подій з його боку, так і щодо нього самого з боку сторонніх, зацікавлених у результатах даної справи осіб. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у причетності до зникнення зброї та боєприпасів, тобто у діях, спрямованих на знищення речових доказів.

Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів (ст. 12 КК України). За сукупності таких обставин, суд, приймаючи до уваги також і стан його здоров'я, щодо якого відсутні об'єктивні медичні застереження, дані про його особу, сімейний стан, соціальні зв'язки, попередні характеристики, які суд оцінює виключно у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і особисте зобов'язання, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку, попередити вчинення ним нових злочинів.

Оскільки клопотання захисту про зміну запобіжного заходу не можна визнати таким, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, суд вважає за необхідне вказане клопотання захисту залишити без задоволення.

Положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України встановлено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обовязків. Виняток, який дає суду право не застосовувати заставу, передбачений положеннями пп.1,2,3 ч.4 ст.183 КПК України у цьому випадку не має місця, виходячи зі змісту статей ч.5 ст. 27, ч.2 ст.262, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України.

Суд, враховуючи ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2015 року, керуючись правилами ст. ст. 182 ч. 5, 183 ч. 3 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При призначенні розміру застави суд враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому суд вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави керуючись абз. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи за межі максимального розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з огляду на кількість зброї, яка є предметом кримінального правопорушення, а саме в розмірі 5000 мінімальних заробітних плат, що становить 6890000 гривень.

Під час підготовчого судового засідання з боку сторін кримінального провадження були відсутні клопотання щодо зміни чи скасування раніше обраного обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, відтак останній вважається продовженим з цих підстав.

Враховуючи викладене та керуючись п. «b» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ч. 6 ст. 9, п. 5 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 32, ст. ст. 34, 177,178, 182,183,194, 197, 314, ч. 3 ст. 315, ст. 369 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002574 за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, направити до Апеляційного суду м. Києва, для визначення підсудності.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, обраний під час досудового розслідування, залишити без змін та продовжити на строк 60 днів, тобто по 26 березня 2016 року, включно, і утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 5000 розмірів мінімальних заробітних плат, що становить 6890000 гривень в національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва (код ЄДРПОУ 02896733, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 37315001003040), після внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.п.1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до прокурора, суду; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, прокурора; 3) повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; 8) здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - невиконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського слідчого ізолятора № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО №13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Святошинського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Клопотання захисту обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання - залишити без задоволення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - особисте зобов'язання, обраний під час досудового розслідування, вважати продовженим.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: