Ухвала суду № 56453601, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/42887/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуОкружного адміністративного суду від 06.02.2014та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014у справі № 826/18867/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Орфей»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Орфей» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «БК Палацо» та скасувати наказ відповідача № 250 від 19.07.2013, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.08.2013 №0005392208, №0005402208.

Постановою Окружного адміністративного суду від 06.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем надіслано позивачу запит №154/10/22/7-09 від 06.06.2013 щодо надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Палаццо» за період з 01.01.2011 по 31.03.2013, на виконання якого з дотриманням передбачених законодавством строків позивач листом №34 від 20.06.2013 надав пояснення та запитувані документальні підтвердження;

- відповідачем на підставі наказу № 250 від 19.07.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 та з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №759/26-58-22-08-09/21631756 від 30.07.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 59 476 грн., а також п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 60 550 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0005402208 від 13.08.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 75 688 грн. (з яких: 60 550 грн. за основним платежем та 15 138 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

2) податкове повідомлення-рішення №0005392208 від 13.08.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74 345 грн. (з яких: 59 476 грн. за основним платежем та 14 869грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що за результатами перевірки не підтверджено факт отримання позивачем комплексу робіт щодо оздоблення фасаду з утепленням від ТОВ «БК «Палаццо», а правочини, укладені позивачем з вказаним контрагентом, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем протиправно призначено та проведено перевірку, оскільки останнім не підтверджено факт вручення позивачу копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки до моменту її проведення, а також протиправно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки щодо відсутності реальності спірних операцій позивача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За змістом пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту вручення платнику податків рекомендованого листа з копією наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату та місце її проведення. Вищенаведеного висновку судів попередніх інстанцій матеріали справи не спростовують.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено обставини вручення відповідачем вказаних документів платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку.

Отже, позивач до початку перевірки не був ознайомлений у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення.

Невиконання контролюючим органом вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України є підставою для визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо неознайомлення позивача з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення у встановлений законом спосіб до початку її проведення, перевірка позивача є незаконною, а тому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли юридично вірного висновку щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на усе вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний