Ухвала суду № 56453536, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/45708/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЦуркана М. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" Єрмака Валерія Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство "КБ "СТАНДАРТ", Комунальне підприємство "МІСЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У травні 2015 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" Єрмака В. О., в якому просили:

визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» Єрмака В. О. (нині Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», далі по тексту - Уповноважена особа ФГВФО) щодо невиплати належних їм коштів, розміщених за договорами банківського рахунку у Публічному акціонерному товаристві «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА»;

зобов'язати ФГВФО здійснити дії щодо повернення (виплати) позивачам грошових коштів;

зобов'язати Фонд у місячний строк з моменту набрання рішенням по справі законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО щодо не включення позивачів до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА»; зобов'язано Уповноважену особу ФГВФО включити: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк Золоті Ворота»; зобов'язати ФГВФО вчинити дії згідно ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносно вимог позивачів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачі звернулись з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях відповідач - Уповноважена особа ФГВФО - просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 09 липня 2012 року між ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» та КП «МІЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС» укладений договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та надання послуг № 294. За умовами договору банк надає клієнту послуги по обслуговуванню виплати заробітної плати, авансів тощо співробітникам підприємства, які здійснюються на користь останніх в безготівковому порядку на їх поточні рахунки, з виготовленням та наданням їм у користування спеціальних платіжних засобів - пластикових карт.

21 лютого 2014 року ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» прийнято розпорядження № 2 «Про дострокове розірвання договорів депозитних вкладів та ліміти на зняття готівки».

Згідно з цим розпорядженням встановлені добові ліміти на зняття готівкових коштів за картками, емітованими АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» (250 доларів США), та іншими банками (100 грн. по одній картці на добу).

05 червня 2014 року між КП «МІЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС» та позивачами укладено договори безпроцентної поворотної позики на покращення умов проживання, придбання житла тощо строком на 5 років, тобто до 05 червня 2019 року. За умовами цих договорів видача позики здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивальника, відкритий в ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», в строк 06 червня 2014 року.

Відповідно до умов зазначених договорів КП «МІЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС» платіжним дорученням № 1155 від 06 червня 2014 року (проведено банком 16 червня 2014 року) перерахувало позивачам (транзитний рахунок для зарахування на банківські платіжні картки фізичних осіб) суму позики в розмірі 165 000 грн, кожному, усього 1 980 000 грн.

Як убачається з виписки по особовому рахунку КП «МІЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС» за період з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року, залишок по кредиту підприємства в банківській установі станом на 16 червня 2014 року складав 2 000 759 грн 86 коп.

31 липня 2014 року ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» постановою Правління Національного банку України № 456 віднесено до категорії неплатоспроможних.

01 серпня 2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 67 про запровадження з 04 серпня 2014 року тимчасової адміністрації та про призначення Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк Золоті Ворота» Єрмака В. О.

Наказом від 23 жовтня 2014 року № 79-1 Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» Єрмака В. О. зупинено перерахування/виплату за транзакціями і правочинами згідно переліку, який додається до цього наказу. Визнано нікчемними всі транзакції та інші правочини ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» згідно переліку, який додається до цього наказу, в тому числі і транзакції і договори позивачів.

28 листопада 2014 року Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» Єрмаком В. О. підписано з ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» договір про передачу частини активів та зобов'язань ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА».

Відповідно до вказаного договору з 28 листопада 2014 року ПАТ КБ «СТАНДАРТ» набув усіх прав та обов'язків боржника перед вкладниками ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» щодо повернення грошових коштів вкладників, залучених ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», і сплати відсотків за договорами банківського розрахунку/вкладу, укладеними ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», у межах 200 000 грн. Також ПАТ КБ «СТАНДАРТ» передані кредити юридичних і фізичних осіб, у тому числі, забезпечення за ними за виключенням валютних іпотечних кредитів фізичних осіб.

04 грудня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 781 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА».

05 грудня 2014 року виконавчою дирекцією ФГВФО розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» та призначено Єрмака В. О. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» строком на 1 рік з 05 грудня 2014 року по 04 грудня 2015 року, включно.

Позивачам при зверненні у встановлений строк за отриманням коштів до Фонду, що знаходяться на рахунках, відмовлено у проходженні реєстрації для виплати за вкладами, які здійснюються в період дії тимчасової адміністрації, з тих підстав, що відповідно до реєстру вкладників ПАТ "Банк Золоті Ворота" виплати позивачів склали 0.

Позивачі звернулись до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк золоті ворота" щодо відсутності їх даних в реєстрі вкладників, на які отримано відповідь, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення тимчасово не здійснювати виплати вкладникам - фізичним особам, на рахунки яких внаслідок сумнівних операцій з пов'язаними юридичними особами отримані грошові кошти. Також роз'яснено, що лише виконавча дирекція Фонду приймає рішення щодо відшкодування коштів згідно до ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, позивачі звернулись і до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який повідомив, що кошти позивачів, які знаходяться на рахунку в АТ "Банк Золоті ворота", заблоковано. На даний час Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" здійснює перевірку правових підстав розміщення зазначеного вкладу в банку.

Враховуючи зазначені вище обставини, позивачі звернулися за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

Задовольнивши позову частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем Уповноваженою особою - не наведено жодної з підстав, за якими правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, передбаченої ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; відсутні рішення суду про визнання договорів позики, укладених між позивачами та третьою особою КП "Міськелектротранссервіс", недійсними, як і відсутній вирок суду у кримінальному провадженні.

Водночас, враховуючи, що перелік вкладникі, із включенням до нього позивачів, не наданий до Фонду, суд першої інстанції зазначив, що, відповідно, і Фонд не вчиняв бездіяльності стосовно не відшкодування гарантованого кожному вкладнику банку коштів за його вкладом, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Проте зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії згідно із ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно позивачів.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою виявлено низку банківських операцій (правочинів), що є наслідком реалізації підприємствами - кредиторами Банку штучної (шахрайської) схеми з компенсації (повернення) коштів на їх рахунках в цьому Банку, що стали недоступними, за рахунок коштів ФГВФО шляхом перерахування таких коштів на відкриті з цією метою рахунки фізичних осіб - співробітників із наступним поверненням фізичними особами - позичальниками підприємствам - позикодавцям попередньо відшкодованих ФГВФО коштів. Позивачами не надано суду пояснень а також доказів в їх обґрунтування, - на підставі чого та з якою метою отримані кошти від КП «МІСЬКЕЛЕКТРОТРАНССЕРВІС», чому в реалізації мети отримання грошової позики перевагу надано ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», а не іншій банківській установі, стан якої характеризується більшою стійкістю до впливу загроз різної природи та збалансованістю, здатністю досягати запланованої стратегічної мети і генерувати достатній обсяг фінансових ресурсів для забезпечення виконання власних зобов'язань.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що позивачами не оспорюється правомірність наказу відповідача № 79-1 від 23 жовтня 2014 року «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів».

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вважає законним рішення суду першої інстанції.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частина перша статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином для правильного вирішення спору такої категорії справ судам необхідно перевірити підстави, з яких визнано договори нікчемними, у розрізі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Між тим, колегія суддів зазначає, що Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Банк Золоті Ворота" не визначено конкретної підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, з яких підстав вбачається, що договори мають ознаки нікчемного правочину.

Разом з тим, така підстава як: "необхідність звернення до правоохоронних органів із заявою в порядку ст. 214 КПК України про вчинення кримінального правопорушення", - не відноситься до переліку підстав, за якими договори можна вважати нікчемними.

Тоді як, відповідачами не доведено, що укладення таких договорів містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Банк Золоті Ворота" не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є таким, що порушують публічний порядок, чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Таким чином Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Банк Золоті Ворота" не доведено наявність правових підстав для не включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов'язання включити позивачів до вказаного переліку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Таке втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Утім, якщо орган владних повноважень відмовив позивачу і зазначив при цьому підстави такої відмови, а суд надав їм оцінку, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку про зобов'язання Фонду включити позивачів до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи включити позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення їх до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за відсутністю, при цьому, у Фонду альтернативної поведінки не включати позивачів до Загального реєстру вкладників.

Оскільки під час вирішення справи по суті судом першої інстанції не допущені порушення норм процесуального та матеріального права, то скаргу позивачів слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: