Ухвала суду № 56453519, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/49623/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року по справі № 803/248/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» звернулось до суду з позовною заявою до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482201 від 10.01.2014 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у даній справі у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 02.12.2013 року по 06.12.2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності показників задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за період 2011-2013 років.

За результатами перевірки встановлені порушення позивачем ст. ст. 120, 124, 125, 206 Земельного кодексу України, п. 269.1 ст.269, пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п.287.6, п. 287.7 ст. 287, п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.01.2014 року № 0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку на суму 607132,16 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 121427,43 грн., всього на загальну суму 728559,59 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що позивач в 2011-2013 роках в порушення вимог Податкового кодексу України здійснював нарахування і сплату орендної плати за договором оренди землі в розмірах менших, ніж встановлено цим Кодексом, тому висновок податкового органу про заниження позивачем суми орендної плати за землю за вказаний період є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначено у частині першій статті 220 того самого Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до вимог частини 4 статті 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Під час нового розгляду справи судам необхідно витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається позивач, як на підставу неправомірності визначення йому спірної суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку та штрафних (фінансових) санкцій, зокрема, такі, що доводять, або спростовують факт сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку у розмірі 1% від її нормативної грошової оцінки, а також, за наявності відповідних підстав, здійснити розрахунки з урахуванням встановлених обставин.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже, відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року по справі №803/248/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБухтіярова І.О. підписКостенко М.І.