Ухвала суду № 56453246, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/36235/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції України у Миколаївській області, Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року,

встановив:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції України у Миколаївській області, Міністерства юстиції України, в якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2014 року № 2163/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 05 червня 2013 року, виданого позивачу; зобов'язати відповідачів внести запис до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про скасування запису про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 05 червня 2013 року, виданого позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що повідомлення про проведення перевірки не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому не підлягало виконанню, оскільки в ньому не встановлено період, що підлягає плановій перевірці, не міститься переліку витребуваних документів, які необхідно надати комісії для перевірки, та не дотримано порядку його направлення на адресу позивача. Також зазначив, що акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28 жовтня 2014 року не відповідає дійсності та не може бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, що передувало й слугувало підставою для прийняття наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого позивача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судами не надано оцінки щодо можливості оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, крім того, за одне порушення до позивача було застосовано два види дисциплінарних стягнень. Також вказує, що поза увагою судів залишилась та обставина, що на момент отримання повідомлення про проведення перевірки всі справи про банкрутство за участі позивача припинені ухвалами судів.

В запереченнях на касаційну скаргу Міністерство юстиції України просить залишити судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 05 червня 2013 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за НОМЕР_1, що видане Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 вересня 2014 року № 200/7 затверджено план перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на IV квартал 2014 року, в тому числі й щодо позивача, а у подальшому наказом Головного управління юстиції у Миколаївській області від 10 жовтня 2014 року № 541/05 призначено комісію з проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_4

09 жовтня 2014 року Головним управлінням юстиції в Миколаївській області сформовано повідомлення про проведення перевірки з 23 по 28 жовтня 2014 року, яке надсилалось позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження офісу, вказану у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих: АДРЕСА_1.

Конверт з повідомленням повернувся на адресу відправника, тобто не був вручений позивачу, однак повідомлення про проведення перевірки також було направлене позивачу на електронну пошту.

Отримавши повідомлення та ознайомившись з його змістом, позивач звернувся до Головного управління юстиції в Миколаївській області листом від 10 жовтня 2014 року № 200, в якому вказав на те, що повідомлення не підлягає виконанню, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Листом від 16 жовтня 2014 року №07-23/25622 Головне управління юстиції в Миколаївській області роз'яснило позивачу, що повідомлення складено відповідно до додатку № 2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 (далі - Порядок № 1284/5).

Адресовані Головному управлінню юстиції у Миколаївській області листи позивача підтверджують, що йому було відомо про проведення виїзної планової перевірки щодо його діяльності у період з 23 по 28 жовтня 2014 року.

Суди встановили, що комісія з проведення перевірки виїжджала за адресою місцезнаходження офісу позивача - АДРЕСА_1 23, 24, 27 та 28 жовтня 2014 року, однак комісія не змогла потрапити до приміщення офісу та здійснити перевірку, про що складено відповідні акти № 60/1 від 23 жовтня 2014 року, № 60/2 від 24 жовтня 2014 року, № 60/3 від 27 жовтня 2014 року та № 60/4 від 28 жовтня 2014 року.

28 жовтня 2014 року комісією складено акт № 60 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, а 29 жовтня 2014 року Головним управлінням юстиції у Миколаївській області до Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України направлено лист з пропозицією щодо внесення до розгляду Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення.

На підставі листа Головного управління юстиції у Миколаївській області від 29 жовтня 2014 року № 07-056-1-1143, 10 листопада 2014 року заступником директора департаменту - начальником відділу контролю за діяльністю арбітражних керуючих та супроводу процедур банкрутства Пономаренко В.В. сформовано подання № 281 «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення», у зв'язку з відмовою арбітражного керуючого у проведенні перевірки згідно з абзацом 5 пункту 7.1 розділу VІІ Порядку № 1284/5.

Згідно з витягом з протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 04 грудня 2014 року № 23/12/14 за результатами розгляду подання від 10 листопада 2014 року № 281 комісія вирішила: застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження; внести до Міністерства юстиції України подання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження; застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі винесених комісією двох дисциплінарних стягнень у вигляді попереджень.

На підставі подання голови Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 04 грудня 2014 року № 188, 24 грудня 2014 року Міністерством юстиції України прийнято наказ № 278/7, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

24 грудня 2014 року Міністерством юстиції України також прийнято наказ № 2163/5, яким відповідно до пункту 5 частини 1 статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 93/5, анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 05 червня 2013 року, видане ОСОБА_4, на підставі того ж подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 04 грудня 2014 року № 188 та протоколу її засідання від 04 грудня 2014 року № 23/12/14.

Відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що планова перевірка діяльності позивача призначена вперше, після спливу півтора років після одержання ним свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, терміном з 23 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року, що не перевищує встановлений Порядком № 1284/5 строк. Повідомлення про проведення перевірки надсилалось на поштову адресу (яка внесена позивачем до Єдиного реєстру арбітражних керуючих) та електронну адресу позивача. Поштове повідомлення повернулось на адресу відправника, однак позивач отримав електронне повідомлення, у відповідь на яке 10 жовтня 2014 року надав відповідь. Суди зазначили, що повідомлення про проведення планової перевірки позивача складено у формі, затвердженій Порядком № 1284/5, а тому підлягало виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII) арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Статтею 106 Закону № 2343-XII визначено види контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), зокрема, проведення планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки здійснюються за певний період не частіше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб'єкта, щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) здійснює свої повноваження, або у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов'язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки (частина 1 статті 106 Закону).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Статтею 113 названого Закону, яка регулює порядок припинення діяльності арбітражного керуючого, передбачено, що у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання. Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.

Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.

Водночас, відповідно до п. 2.3 Порядку № 1284/5 здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Планова перевірка діяльності арбітражного керуючого здійснюється не частіше одного разу на два роки за період з дати призначення господарським судом арбітражного керуючого розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 2.10.2 Порядку №1284/5 місцем проведення планової виїзної перевірки є контора (офіс) арбітражного керуючого.

Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід'ємною частиною матеріалів перевірки (пункт 2.15.2 Порядку №1284/5).

Пунктом 2.7 Порядку № 1284/5 визначено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №1284/5 при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки у двох примірниках та перевірка закінчується на дату встановлення факту відмови.

Відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважається, зокрема, відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки.

Акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту, який забезпечує організацію роботи Дисциплінарної комісії, щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 7.4. Порядку № 1284/5 визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого, є попередження та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до пунктів 7.5-7.6 Порядку № 1284/5 рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

В силу пункту 7.6.1 Порядку № 1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

Згідно з пунктом 7.6.2 Порядку № 1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі, зокрема, винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 93/5 (далі - Порядок № 93/5) у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону № 2343-XII, структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін'юсту України про анулювання такого свідоцтва. Висновок підписує керівник структурного підрозділу або особа, яка виконує його обов'язки. Наказ Мін'юсту України про анулювання свідоцтва підписує Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов'язки. Копія наказу Мін'юсту України про анулювання свідоцтва надсилається особі, діяльність арбітражного керуючого якої припинено, із супровідним листом за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у триденний строк з дня видання наказу Мін'юсту України про анулювання свідоцтва. Наказ Мін'юсту України про анулювання свідоцтва може бути оскаржений в суді у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює підстави і порядок саме припинення діяльності арбітражного керуючого, Порядок № 1284/5 - порядок накладення дисциплінарних стягнень, у тому числі позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, а Порядок № 93/5 - анулювання свідоцтва.

При цьому Закон, з однієї сторони, і Порядки № 1284/5 та № 93/5, з іншої сторони, по-різному регулюють одну і ту ж процедуру щодо позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, зокрема, в частині органу, який приймає таке рішення, а Порядок № 93/5 передбачає анулювання свідоцтва, про яке не йдеться в Законі.

У зв'язку з цим суди мали перевірити і встановити, які дисциплінарні стягнення, за що і ким були накладені на арбітражного керуючого ОСОБА_4 до грудня 2014 року, ким, коли, які і скільки дисциплінарних стягнень накладено на позивача за недопущення до перевірки 28 жовтня 2014 року та чи належним органом (посадовою особою), чи не порушено цим закріплений частиною 1 статті 61 Конституції України принцип юридичної відповідальності, який має на меті не допустити подвійного покарання одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, повно і всебічно встановлених обставинах справи, їх належній правовій оцінці, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення допущені обома судовими інстанціями.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В Ліпський Д.В.