Ухвала суду № 56453174, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/11322/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі - позивач, ТОВ «Рада») звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, ВДВС) про визнання протиправними дій, скасування постанови про арешт коштів боржника.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, позов задоволено частково: визнано незаконною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві ВП №28614153 від 17.07.2013 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти в сумі 170 806, 93 грн. - визначеного виконавчого збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказуючи, на допущені судами, на думку позивача, неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить змінити постанову суду першої інстанції, якою визнати дії державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві по винесенню постанови про накладення арешту у ВП №28614153 від 17.07.2013 року неправомірними. В частині залишити без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2011 року у справі №2а-5909/10/2670 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до ТОВ «Рада» про стягнення економічних санкцій у розмірі 1 708 069,32 грн. позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з відповідача необґрунтовано отриману виручку у розмірі 569 356,44 грн. в доход державного бюджету, суму штрафу розмірі 1 138 712,88 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року та Вищого адміністративного суду від 06.11.2012 року судове рішення І-ї інстанції залишено без змін.

На виконання судового рішення за заявою стягувача від 12.08.2011 року видано виконавчий лист, пред'явлений до виконання 05.09.2011 року.

Постановою ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 09.09.2011 року ВП №28614153 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа та надано боржнику строк до 15.09.2011 року для його добровільного виконання.

Постановою ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 28.09.2011 року ВП №28614153 відкладено виконавче провадження до 04.10.2011 року, оскільки боржником невчасно отримано постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 02.11.2011 року ВП №28614153 накладено арешт на кошти ТОВ «Рада» у сумі 1 708 069, 32 грн. на р/р 26001301001601 та на всі рахунки товариства, відкриті в ЗАТ «Український будівельно-інвестиційний банк».

Згідно листа ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» від 08.11.2011 року №488 постанова повернута до органу стягнення без виконання.

Постановою ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 02.11.2011 року ВП №28614153 накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «Рада» у межах суми стягнення 1 708 069, 32 грн., про що зроблено записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 02.11.2011 року.

Постановою ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 17.07.2013 року ВП №28614153 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ПАТ «Енергобанк», АТ «Укрбудінвестбанк», що належать ТОВ «Рада», в межах 1 878 876, 25 грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначає, що оскаржувана постанова ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 17.07.2013 року підлягає скасуванню оскільки, по-перше, державним виконавцем безпідставно нараховано 10% виконавчого збору від суми, яку фактично стягнуто не було за виконавчим листом №2а-5907/10/2670 від 12.08.2011 року, а по-друге, на час прийняття оскаржуваної постанови Державна інспекція контролю за цінами в м. Києві, стягувач у виконавчому провадженні, - ліквідована, правонаступників законодавством не визначено, а тому виконавче провадження №28614153 має бути закінченим.

Зазначені обставини є спірними та стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Частково задовольняючи спір, судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що в даному випадку права позивача порушені лише в частині накладення арешту на кошти боржника в межах суми виконавчого збору (10%).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, до винесення оскаржуваної постанови від 17.07.2013 року, державним виконавцем винесено дві постанови про накладення арешту на майно (в тому числі, і кошти) ТОВ «Рада» в сумі 1 708 069, 32 грн. - постановами Відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 02.11.2011 року ВП №28614153, про що зроблено записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 02.11.2011 року, згідно долучених до матеріалів виконавчого провадження витягів з реєстрів (а.с.35, 36).

Вказані постанови позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, не оскаржувалися.

Крім того, у постанові від 17.07.2013 року міститься посилання на ст.28 Закону України «Про виконавче провадження"» щодо стягнення з боржника судового збору в розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню у розмірі 1 878 876,25 грн., з якої сума заборгованості за виконавчим листом становить - 1 708 069, 32 грн. та 10% від цієї суми - 170 806, 93 грн.

Тобто, при винесенні оскаржуваної постанови від 17.07.2013 р. державний виконавець наклав арешт на кошти боржника в межах суми заборгованості та визначеного ним виконавчого збору.

Згідно ст.52 Закону державний виконавець має право виносити постанови про накладення арешту на кошти боржника, тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання постанови незаконною.

Згідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу, за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві було винесено лише постанову про відкриття виконавчого провадження №28614153 від 09.09.2011 року та постанову про відкладення виконавчого провадження №28614153 від 28.09.2011 року (а.с.8), а оскаржувана постанову про накладення арешту датована 17.07.2013 року, тобто майже через 2 роки після відкриття виконавчого провадження.

Матеріали виконавчого провадження до прийняття оскаржуваної постанови не містять вимоги державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору і час, до прийняття оскаржуваної постанови надавав можливість боржнику виконати судове рішення у добровільному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що стягнення з боржника судового збору в розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню у розмірі 1 878 876,25 грн. та накладення арешту на рахунки боржника в межах нарахованої суми виконавчого збору 170 806,93 грн. не може бути визнане обґрунтованим, оскільки однієї ознаки, а саме добровільного невиконання судового рішення не достатньо для стягнення виконавчого збору, це є тільки правом на його стягнення, а можливість такого стягнення пов'язана з фактично стягнутою сумою.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що винесена відповідачем постанова в частині стягнення з позивача виконавчого збору є передчасною, і не узгоджується з нормами матеріального Закону.

Що стосується вимог позивача про бездіяльність відповідача, яка полягає у не винесенні постанови про закриття виконавчого провадження у зв'язку з ліквідацією стягувача у виконавчому провадженні - Державної інспекції контролю за цінами в м. Києві, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Тобто, положення цієї норми передбачає можливість закінчення виконавчого провадження, внаслідок фактично повної ліквідації підприємства з виключенням з ЄДР про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до абз.3 п.2 ч.3 Наказу Міністерство економіки України від 08.06.2011 року № 484 «Деякі питання ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами та її територіальних органів», виданий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року N 346 «Про ліквідацію урядових органів», головам комісій з проведення ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами, утвореним згідно з цим наказом, здійснити заходи, пов'язані з ліквідацією Держцінінспекції та її територіальних органів, забезпечивши:

- подання в п'ятиденний строк державному реєстраторові всіх необхідних документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців запису про припинення діяльності Держцінінспекції та її територіальних органів шляхом ліквідації, розміщення в спеціалізованих друкованих засобах масової інформації оголошення про припинення діяльності шляхом ліквідації таких органів;

- після опублікування оголошення про припинення діяльності Держцінінспекції та її територіальних органів ужиття заходів для виявлення та забезпечення вимог кредиторів, стягнення дебіторської заборгованості.

Таким чином, вирішення питання про закінчення виконавчого провадження вирішується державним виконавцем, який приймає відповідне рішення за наявності для цього підстав, в даному випадку після отримання інформації про припинення діяльності стягувача - Державної інспекції контролю за цінами в м. Києві, на останнє покладено обов'язок забезпечити ВДВС такою інформацією.

Дії посадової особи щодо не винесення спірної постанови є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Тому в задоволенні цієї вимоги позивачу слід відмовити.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову задоволенні позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, зазначених висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада», - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Судді: В.В.Малинін

О.Ф.Ситников

В.В.Швець